Незабаром вихід збірки патріотичної поезії Літературного збіговиська "Delirium" – "Не мовчімо" В найкращих традиціях українського духу. Ми єдині, ми сила. Передмову до збірки написав відомий львівський поет, координатор літературно-дискусійного проекту "Дух Нації" Юрій Руф.
Анексований Крим, зруйнований та спливаючий кров’ю Донбас, дещо призабуті герої Небесної Сотні та відкладені на задній план полум’яні обіцянки нових «пакращень» вже від «прогресивних» та «наших» політичних паяців. Затурканий і заплутаний у слововихорах та гаслосмерчах народ, який, було повстав, але знову тихцем, непомітною, вправною рукою загнаний у звичне стійло, де всі права і вольності – тихо румигати жом з вранішніх та вечірніх новин. Герої, яких вирощують, наче у пробірках, клонують, підіймають до небес і з тріском розтрощують перед роззявленими ротами того ж задуреного народу. Все це сьогоднішні реалії, об’єктивна дійсність, невідворотна плинність буття, створена у стерильних лабораторіях злими геніями. А маси піддаються впливам – така їхня доля, такими їх створила машина, що просіває, сортує і розподіляє колективне несвідоме. Так було завжди, і , мабуть, так буде й надалі. Маси пережовують свіжі порції підготованого інформаційного пійла і мовчать. Мовчать так, що це мовчання виспівує багатоголосим відлунням сотень тисяч хребтів, що згинаються й розгинаються у невпинній праці задля добробуту «Великих пастирів».
Проте серед всього цього, наче нізвідки з’являються дивні постаті. Постаті, які порушують загальну покірну тишу незручними запитаннями, вимагають поступу та дій в умовах млявого курсування між коритом та лежанкою, висловлюють недовіру та непокору «Великим пастирям». Вони НЕ МОВЧАТЬ, їхнє слово є дією, провокацією, яка призводить до зростання ентропії в середині суспільства. Суспільство струшується, відривається від звичного споживання, і це знову призводить до великих змін. «Пастирі» нервують, неспокійно плямкають губами і починають боятися: вони комфортно почувають себе лише в умовах рабської покірної тиші, млосно відпочиваючи під звуки порипування хребтів, які в своїй невпинній праці добувають для них такі звичні та бажані блага. Суспільство чує голос – і цей голос кличе пімстити смерть великих лицарів, здобути майже втрачені Крим та Донбас і вирвати з масних пітних лап обіцяні «пакращення». Слово руйнує заколисуючу тишу, яка плодить апатію та зневіру і вганяє суспільство у напівсонний транс.
Не мовчімо! Діймо! І з нами буде Правда.
