Що таке майдан? Майдан – це наша незалежність, наше майбутнє, наша єдність. Справжня непідкупна єдність Українського народу. Маленькою частиною майдану може стати кожен. Відчуття які переповнюють мене після відвідин Майдану Незалежності, не можливо передати слова, це щось надто високе, щоб його можна було описати, його можна порівняти хіба що з блаженством, хто був там раз, неодмінно захоче побувати ще і ще. Відчути колорит українського народу справжніх його барвах.
Хто сказав, що ми не вільні, хто сказав, що ми нічого не досягнемо? Важко зосередитись на чомусь одному, коли описуєш події, які відбуваються на майдані, але я намагатимуся якнайширше висвітлити їх. Отже розпочнемо з того, що Євромайдан – це єдина територія в Україні, яку можна дійсно назвати незалежною, без президента, без влади. Тобто «Без ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ», як записано у статті 5 Конституції України, «Влада належить народу». Ось що показує у собі майдан, цю непідкупну і справедливу владу народу. Коли кожен один за одного, не важливо, зі Сходу ти, а чи з Заходу. Це справжнє єднання Українського народу, коли ми разом, коли ми не роздільні стоїмо під одним синьо-жовтим прапором, викрикуючи Слава Україні! Героям Слава!
Якщо глянути у глибину історії, то Майдан Незалежності зараз найбільше нагадує Козацьку Січ. Січ мала барикади, Майдан має барикади, Січ була Вільною і майдан вільний. Січ єднала і Майдан Єднає.
Зі всіх сторін Майдан Незалежності оточують міцні барикади,рукотворні мури, основне значення яких не допустити, щоб владне свавілля розганяло і било мирний народ, наших рідних, близьких, наш Цвіт. Хіба винні були беззахисні студенти, яких так ганебно били кийками, валили на землю і добивали, таки дійсно добивали. На кожній Барикаді вночі і вдень ведеться варта, молоді хлопці, готові до найгіршого, вони одіті в каски різних фасонів і кольорів, щоб коли що могли хоч якось захиститися, саморобні щити з фанери, які складені на готові говорять про те, що народ просто так не збирається здаватися. І правильно, бо вже ДІСТАЛИ. І з якої частини України ви б не були, слово «ДІСТАЛИ» відоме всім, нас дістала влада яка забула про народ, але добре пам’ятає про свої кишені. ТАК НЕ ПОВИННО БУТИ… І Український народ нарешті дозрів до розуміння цього поняття.
Якщо вертаючись до захисту майдану, то молодики, які ведуть варту завжди на поготові, я сам був свідком, як вони не пропускали сп’янілих людей на майдан, тому що нам не потрібні провокації. Це мирна демонстрація. Також я був свідком, того як працює інфраструктура майдану зсередини, волонтери різної масті роздають листівки готують їсти, прибирають, несуть охорону майдану, надають медичні послуги.
Та як завжди буває, трапляються і прикрі випадки, коли наприклад пропадають мобільні телефони у людей, та і тут варта майдану напоготові, на власні очі я бачив, як піймали одного такого «щипача», написали на його чолі «ВОР» і провели по всьому майдану, щоб люди могли побачити свого «героя». Правда про його подальшу долю у мене інформації немає.
Також хочеться сказати, що варту барикад, що перекривають майдан збоку Хрещатика веде справжня «Українська Козацька Сотня». Це потрібно бачити: козаки, старі, сиві, мужні, в козацьких шапках, в шароварах, вони мов вийшли справді з історії, з того героїчного часу Українського Козацтва, і зараз з нами з народом, молоді парубки, спортивні, також в козацьких шапка, по всьому периметру барикади… Вони наше майбутнє…
Була в мене нагода порозмовляти з одним із захисників майдану. Чоловік повідав мені, що він на майдані ще з 28 листопада. Був битий кийками, та не поїхав додому, тому що він тут на захисті справедливості. Йому НАБРИДЛО СВАВІЛЛЯ ВЛАДИ. Побільше б таких патріотів. Він заслуговує нагороди і поваги.
Та достатньо про барикади, крім них є ще на що подивитися. Коли ще навіть не підходиш до майдану, ти уже бачиш дим, дим від бочок з вогнем де гріються мітингувальники, дим від польових кухонь, які працюють вночі і вдень, на повну потужність, забезпечуючи людей харчами. Приємно те, що до якої палатки ти би не прийшов, завжди будеш бажаним гостем, погрійся, побудь з людьми, порозмовляй, поділися враженнями, всім буде приємно – це і є гостинність українського народу, ми об’єднуємось у скруті, ми ЄДИНІ.
З харчами також нема проблем, хоч треба трохи постояти у черзі перед тим як перекусити, але тут все зрозуміло і люди сумлінно стоять, чекаючи свого часу, тому що ситуація зрозуміла кожному. Спасибі волонтерам, які працюють на кухні, без них було б важко. Спасибі людям, які привозять харчі. Вони з народом і народ з ними.
Також вдячність всім волонтерам, а насамперед тим, які підтримують порядок на майдані, ми ж люди а не свині, хоча варто зауважити, що за той час, що я був на майдані, ніхто не викинув ні папірчика ні стаканчика на землю, а якщо і попадалося якесь сміття, то прості мітингувальники підносили його і викидали у смітник – це ще раз доказує, що ми Європейська нація. На противагу цьому можна спів ставити мітингуючих з Марієнського парку, які залишили після себе бардак, гірший ніж у конюшні, сміття, пляшки з-під алкоголю…
Хочеться неодноразово сказати, що СХІД І ЗАХІД разом, що би там не казали. Коли ти стоїш з прапором «Копичинці» а поруч дядько зі стягом «Донбас» це не може не перейняти до глибини душі. Ми єдині, один народ під одним знаменом. І коли мільйон населення викрикне в унісон «Героям Слава» за вигук зі сцени, то аж стіни здригаються, я думаю, що вся вулиця Банкова дрижить від могутнього голосу українського, нескореного народу.
На сцені виступають відому діячі мистецтва, опозиційні лідери і прості люди з народу, яким просто є що сказати і яких ДІСТАЛО терпіти. Це потрібно бачити, неодноразово слози підходили до очей, коли читався вірш, одним з поетів, чи співалася пісня, численних колективів і гуртів, як відомих, так і аматорських, з народу.
А від промов людей так узагалі перехоплює дух, народ ділиться наболілим, тим, що зараз у серці, ми що не дає спати ночами.
Хіба ми не варті кращого життя? Я важчаю, що ми нарешті дозріли до того, щоб здобути перемогу. Ми варті Європи, тому, що Майдан неодноразово доказує, що ми є Європейською нацією.
Приємна також підтримка збоку Киян, які так би мовити не дають загаснути вогню революції. Коли стоїш на майдані і мерзнеш, а то тебе підходить корінна киянка і дістаючи термос наливає тобі теплого чаю, то більше нічого не потрібно, хочеться просто обійняти цю жіночку і подякувати.
Старий дідок дістає сало, хліб і починає його роздавати мітингуючим, таким чином роблячи свій вклад в історію, вони підтримують нас, благаючи не здаватися, просячи стояти до переможного, стояти, бо уже пізно здаватися. І ми будемо стояти. Нас чекає Європа… Київ з нами, Київ за нас.
Численні делегації з європейських країн, а також США і країн Азії, підтримують мітинг своєю присутністю і дають зрозуміти, що світ з нами, також просячи стояти, до переможного, бо ми уже не маємо права здаватися.
Коли уже навіть покидаєш майдан і спускаєшся в метро. Їдеш ти такий на ескалаторі і тут раптом хтось викрикує «Слава Ураїні» і люди в один голос гордо викрикують «Героям Слава». Тож національна єдність не тільки на майдані, вона повсюди і ми повинні її підтримувати.
Люди повинні знати правду.
Люди повинні бачити світле майбутнє.
Ми будуємо сьогодні. І кожен може зробити свій вклад в історію. Я закликаю усіх хто може їхати на Майдан, їхати і стояти, ми не повинні здаватися, якщо вже звалили на себе тягар то потрібно нести його гордо, під гору йти завжди важко, але ми повинні. Хто має можливість повинен бути на майдані, сьогодні, завтра, людям потрібно мінятися, щоб одні відпочивали, поки інші на майдані і таким вахтовим методом продовжувати нашу революцію. Продовжувати, бо ми цього варті.
Майдан потребує кожного з нас, чоловіків, жінок, їдьте записуйтесь у волонтери, допомагайте чим можете, харчами, теплим одягом, присутністю, не будьте байдужими. Як співається у відомій пісні «Не спи моя рідна земля, прокинься моя Україно…»
Не будьте байдужими – це наше майбутнє, наше світле майбутнє, дозволю собі процитувати ще такі рядки відомої Білоруської групи «Ляпис Трубецкой» з пісні «Броненосец»: «Равнодушие убивает не хуже пули…» Хіба ми допустимо то, щоб бути байдужими, хіба нас не тривожить наше майбутнє.
На мою думку Шевченко, якби побачив майдан він би плакав. І це були б сльози радості. Радості за те, чого можуть досягнути згноблені владним яром люди. Будьмо одним народом, будьмо єдиними, будьмо Українцями.
На кінець хочеться сказати, що все написане просто слова, які лягли на папір, чи то на клавіатуру, щоб насправді перейнятися духом української народності вам потрібно побачити все це на власні очі, відчути серцем. Кожен знайде для себе там душевний спокій, і віру у краще майбутнє.
Я син Незалежної України і я благаю вас, всі хто це читає, їдьте на Майдан, підтримуйте Майдан. Ми стоїмо не за владу, як це було минулого разу ,у такому уже ніби далекому 2004 році, ми стоїмо за майбутнє, ми стоїмо за інтеграцію, за своїх батьків і дітей, щоб жити у вільній країні. Щоб кожен день бачити своїх рідних поруч, а не через соціальні мережі чи «skype». Щоб діти були з батьками. Світле майбутнє можливе, якщо ми цього прагнутимемо… Нехай мої слова дійдуть до кожного серця, і зачеплять ту струну, яка відповідає за волю і нескореність українського народу.
Будьмо єдині… Будьмо разом… Майдан об’єднує нас… Дає надую на краще…
Вставай мій рідний знедолений народе,
Вставай і викинь з голови сміття
Як навесні в Дніпрі бурхливо рвуться води
Вставай і рвися ти, до кращого життя!
В. Ухач
Ми будемо стояти до кінця! Доки не переможемо. Не будьте байдужими. Це і ваше майбутнє!!!
Слава Україні!
Спонсор допису: Маєте проблеми зі здоров’ям? Тоді вам точно допоможе інформація как выздороветь за 1 день, адже це неймовірно важливо
