З ласки Божої 18-19 травня 2013 року відбулася велопроща до Зарваниці під гаслом: «Християнська молодь вибирає здоровий спосіб життя» за маршрутом: «Чортків-Зарваниця». Це травневе велосипедне паломництво об’єднало біля 80 людей різного віку, різних спільнот та парафій м. Чорткова, м. Копичинці та інших прилеглих до них населених пунктів.
Історія прощ засвідчує, що паломники завжди долали тяжкі шляхи, щоб дістатися до святих місць. І наших паломників не злякали труднощі велопрощі. Кожен мав можливість не раз перемогти себе, свою втому і «.. змагати вперед до мети». Цією метою було свідчення віри та пожертва прощі за людей, скованих шкідливими звичками й залежностями.
Нагорода чекала прочан вже по прибутті до Чудотворного джерела. Вони мали можливість приступити до св. Тайни Сповіді, багато спільно та приватно молитися до Матері Божої, нашої Заступниці. Бо ніщо не може зрівнятися з тією глибокою внутрішньою насолодою і духовним спокоєм, які можемо отримати в Зарваниці.
Дякуємо Господу за такі чудові враження і бажаємо всім пам’ятати про те, що Мати Божа чекає на нас!
«Велопроща до Зарваниці потребувала багато зусиль, сили волі, проте, подарувала радість, дружбу з її учасниками, спільну молитву на святому місці і незабутні переживання під час подорожі».
(Леся)
«У велопрощі беру участь вже четвертий рік. Щороку організація цього паломництва стає досконалішою. Вважаю, що подібні заходи надзвичайно корисні, як для тіла, так і для душі».
(Юрій)
«Вразила дружність учасників прощі, потоваришували різні люди, зокрема, дуже радію від близького спілкування двох християнських молодіжних товариств м. Чорткова: ТУСК «Обнова та «Українська молодь Христові». Вдячна Богу за ці дні!»
(Катерина)
« Мені було цікаво, чи витримаю і до кінця подолаю дистанцію 60 км., тож надзвичайно радію, що не лише випробувала свої сили, а й отримала користь для своєї душі».
(Іринка)
«Запам’ятала усміхнені очі наших паломників, які не зважали на втому, а горіли радістю й дарували її іншим».
(Роксолана)
«Відчуття підтримки є дуже важливе, коли незнайомі стають наче рідними, а рідні, – ще ближчими. Також, кожен учасник мав змогу обновитися у Христі і зі спокоєм у серці повернутися додому».
(Марічка)
Джерело: Бучацька єпархія УГКЦ
