Громада церкви Воздвиження Христа розповіла правду про причини і передумови різкої заміни отця в їхньому храмі, а також про те, чому навколо цього виникло багато чуток, бійок, сварок і незгод. Найцікавіше з почутого стало те, що кутецькі парафіяни зовсім і не хотіли виганяти отця Василя Погорецького, насправді ж він сам пішов, бо вперто не схотів виконати одне, на перший погляд не важке прохання вірян.
Починаючи з далекого 1630 року, тобто з часу створення святині, таких перипетій навколо неї ще не було. І війну пережила, не одну причому, і напади загарбників витерпіла. Уже майже-майже 400 років на Кутці кличе до себе ця крихітна дерев’яна церквиця. Проте в 2010-ому тут розгорнулася справжня драма з елементами містики.
Жили ми собі з отцем Василем добре, не билися-не сварилися. І так протягом 10 років. Все б нічого, якби не один делікатний випадок. Громада церкви, зважаючи на занедбаний стан нашої святині, історичної пам’ятки (!), запропонувала о. Василю Погорецькому надати інформацію про бюджет, щоб, опираючись на нього, запланувати перелік майбутніх робіт з реконструкції храму. На превелике здивування, настоятель не те, що просто відмовив оприлюднити відомості, він по-хамськи натякнув нам заткнутися з такими проханням, мовляв, простих смертних це не має цікавити. Ще були обзивання нас «дияволами», «бісовими дітьми», що теж стало великою неприємністю…
Приголомшені ситуацією, ми вирішили звернутися до вищих чинів. Звернулися в Єпархіальних комітет до о. Квіка з питанням, чому ми не бачимо грошей, які люди щодня дають на розвиток церкви. Дізнавшись, що отець мусить звітувати перед дорадчою радою, якої в нас, зрозуміло, не було, ми взялись за її створення. На засіданні новоствореної ради у присутності інших священників о. Василь Погорецький назвав приблизні цифри лише за останні 3 роки, за всі решту – зась. Звичайно ж, адже ніякої бухгалтерії, жодних звітів, підпорядкована касирка і паламар. Зручно, правда? Не важко здогадатися, для чого була створена отцем така вигідна церковна структура.
У цей час треба вказати, що від імені громади церкви Воздвиження Христа у міську раду Копичинців подано заяву на виділення землі під будівництво нового греко-католицького храму. Як ви вже знаєте, зародки церкви вже з’явились і навіть проходять відправи навпроти дитячого садку. Так ось, ще до розколу парафії кутецькі жителі виступали тільки «ЗА» впровадження цього храму, адже, в центрі є католицький костел, православна святиня, то чому б і греко-католицькому тут не бути? А зараз, як знаєте з чуток, переповідають, мовляв, «кутецькі люди не лише отця вигнали, та ще й хочуть зупинити будівництво церкви в центрі». НЕПРАВДА! Люди, інколи, щоб бути впевненим, треба запитувати в тих, про КОГО говорять, а не в тих, хто це говорить. Крім цього, хтось, на жаль, ми не знаємо хто, зібрав підписи 600 вірян під документом, який прямим текстом мав би вигнати отця Василя з Кутця з підписом громади. Теж НЕПРАВДА!
Що ж, вернімось до того, яким чином і чому в церкві Воздвиження Христа змінився отець, а разом з ним і сам вигляд будівлі. Наробивши шуму над церковною касою, було прийнято провести в храмі засідання за участі представників Копичинецького деканату та Єпархіального комітету. За час так званої ревізії було виявлено, повторимось, що пропали відомості щодо грошових пожерт починаючи з 1993 року, та й самої Книги пожертв, як такої, в храмі не виявилось. Окрім того, церковне начиння добряче застаріло: старі кадила, убрання, хоругви, а воду отець святив в старій дешевій балії. Ремонту святиня не знала два десятки років, ще ось-ось і взагалі могла б завалитися. Взявши до уваги всі моменти, рішенням виших чинів о. Василя Погорецького переведено служити в іншу парафію.
Хто був на Кутці протягом останніх півроку, то бачив, наскільки різко змінила свою обличчя наша мила святиня. Відремонтовано проблемі частини церкви, пофарбовано, підрівняно бляху, доведено до пуття дзвіницю, підстрижено траву і не тільки. Гроші в громади, як і в кожній парафії, завжди є. Єдине, чого може бракувати – це бажання служити їй на користь. Чого, як бачите, не було за часів керування о. Василя Погорецького, на якого ми, просимо зважити і запам’ятати, зла НЕ ТРИМАЄМО, і навіть не подумаємо про це, а лише з жалем згадуємо, що не змогли, як годиться, жити у злагоді та взаєморозумінні.
Старий і новий вигляди Церкви Воздвиження Христа
Все, начебто, добре закінчилось, церква знову оживилася, частина громади, хай і таким шляхом, отримала храм в центрі Копичинців, та перипетії релігійного змісту так і не закінчились. Два тижні тому в міській раді з’явилась заява на відмову від надання земельної ділянки під будівництво центрального греко-католицького храму, підписану, на велике здивування, від імені громади церкви Воздвиження Христа. Що це? Підстава? Помста? В раді нам таки повідомили хто приніс заяву. І зовсім не здивував той факт, що приніс її о. Василь…
Про о. Василя Погорецького дуже багато прийнято говорити, бо людина таки доволі неординарна. Парадоксів навколо нього більше, ніж треба: то людей обзиває, то ветеранів образів, назвавши сексотами, то занадто возвеличує свій священничий сан, зводячи за рахунок людей хатину і, подейкують, але ми цього не підтверджуємо, квартиру. Кажуть, що він – вмілий психолог, може отримати від людини все, що забажає. Та це вже на іншу статтю матеріал. Втім, висновок такий: щоб знати людину краще, треба бодай рік з нею подружити, навіть одного дня розмови замало.
Як бачите, правда таки перемогла брехню, але вона таки досягнула результату – розколола до сьогодні дружню громаду церкви Воздвиження Христа. Будьте відвертими одне з одним, жийте в мирі та злагоді, прислухайтеся до свого серця, а не уст інших, і хай БЕРЕЖЕ ВАС ГОСПОДЬ!
З повагою до читача, громада Церкви Воздвиження Христа, із жалем, що сила брехні розколола парафію.
