Традиція прикрашати ялинку бере початок із давніх здавен – їй понад 2000 років. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами, що в них живуть добрі духи. Розвішувавши на деревах пригощання і подарунки, люди прагнули таким чином задобрити духів, привернути їхню прихильність.
"Мартінолютерівська" версія походження
Найпопулярнішою версію походження традиції вважається історія Мартіна Лютера. Кажуть, що одного морозного святвечора ватажок німецької Реформації ішов додому через ліс. Раптом його увагу привернула ялинку, крізь гілля якої красиво просочувалось міріади вогнів зірок. Це настільки вразило Лютера, що, поставивши вдома ялинку, він прикріпив до її гілочок свічки. Вогники свічок стали схожими на зірки.
Новорічну ялинку таки придумали німці
Вважається, що першими Діда Мороза придумали гуни: у них був бог Йерлу, що в перший день року приходив на землю. У цей день потрібно було ставити в будинку ялинку, яка вважалася священним деревом. Цю традицію, якій уже більше 5 000 років, гуни принесли в Європу. Потім вони були розгромлені і залишилися тільки в Баварії, де і жили до XVI століття, ні з ким не змішуючись. Саме з Баварії новорічна ялинка "прийшла" в усі європейські країни. Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі. Як стверджують історики, це сталося в 1605 році. Літопис свідчить: «На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру». Різноманітними іграшками прикрашалися в середньовічній Німеччині не тільки ялинки, але і сосни, гілки вишневих дерев і буків. Перша скляна ялинкова куля була видута в Тюрінгії (Саксонія) у ХVІ столітті. Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття – також у Саксонії. Майстри видували іграшки зі скла, вирізували з картону дзвіночки, сердечка, фігурки птахів і звірів, які потім розфарбовували яскравими фарбами.
Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно недавно – на початку ХІХ століття. Спочатку вічнозелені красуні з’явилися в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії. Обов’язковим святковим атрибутом простого люду ялинка стала лише в другій половині ХІХ століття.
Як з’явилася ялинка на території українських земель…
У Росії Новий рік стали відзначати згідно з указом Петра Великого з 1 січня 1700 року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня. У 1916 році різдвяні ялинки на українській землі, що була окупована різними країнами, опинилися під загрозою. Наприклад, Російська імперія активно закликала патріотів не ставити в будинках колючі деревця, тому що ця традиція запозичена в німців. Проте, багато хто продовжував святкувати Різдво підпільно. Ялинка залишалася забороненою аж до 1935 року, коли з’явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік. Віфлеємська зірка стала червоною п’ятикутною, і під прикрашеними ялинками країна, згідно з указом Сталіна, разом з Дідом Морозом зустріла 1935 рік від Різдва Христова. Неробочим днем 1 січня став тільки в 1949 році.
Легенда про походження «дощика»
А ось легенда про походження срібної мішури (в Копичинцях її називають «дощиком»). Колись давно жила бідна жінка, матір багатьох дітей. Якось напередодні Різдва вона стала прикрашати ялинку. Та ялинка в умовах бідності вийшла зовсім скромною, майже без прикрас. Вночі на ялинку спустилися павуки і, переповзаючи з гілки на гілку, залишили павутину. Знаючи доброту жінки, Христос вирішив нагородити її – перетворив павутину на срібло.
Існує повір’я, що дива трапляються якраз у новорічну ніч! Хай вам щастить! З прийдешніми святами 2009 року!
У вас в сім’ї горе і ви шукаєте де б пом’янути померлих? Організуйте поминки в ресторане, це позбавить вас багатьох проблем
