Смертельна небезпека – такими двома слова можна коротко охарактеризувати стан копичинецьких головних доріг. Попри недосконалу організацію підтримки надійності та функціонування вуличного покриття, безпека містян та гостей Копичинців коливається на волосинці. Тим паче у зимову пору, коли природнім чином погіршуються дороги.
У середу вранці по вул. Гусятинській, з вини природніх і людських факторів, мало не стався прикрий інцидент. Щоправда, прикрість таки сталася, але не понесла за собою вагомих втрат, як-то життя чи здоров’я людини. Рухаючись оледенілою головною дорогою в сторону центру, шини невеличкого мікроавтобуса не послухались водія й почали скеровувати авто прямісінько в рів. Стоп. Не закінчуючи історію, розберімося чому так сталося? Зрозуміло, що рано-вранці, коли йдуть діти до школи (8.00-8.30 год.), морозяне асфальтне покриття ще не встигають «розбити» інші автівки, тому й щеплення шин мінімальне. Але вина тут далеко не машин і не шин, якими б вони там надійними і дорогими не були, а… комунальної служби Копичинців, яка просто-напросто не посипала головні (!!!) вулиці міста піском чи вугіллям. За таку безвідповідальність в іншій країні ладні вбити! Коли вже не можете виконувати свою роботу, від якої залежить життя рідних містян, то вже краще взагалі звільнити з посади… Та найкумедніше, мабуть те, що дороги наша комунальна служба починає присипати аж після 9 години і далі. Якраз тоді, коли вже асфальт і так «розбито». Ех, молдаванами назвали не той народ…
Шкода було слідкувати, як наповнений дітьми шкільних автобус з Котівки на диво Боже вдало спустився вранішньою слизькою головною вулицею, зі сторони автобусної станції. Надіюся, керівництво міста і сама ж комунальна служба зможе вияснити (і признати) свої помилки, аби, звісно, тільки не після смертельних випадків на дорогах…
А тепер продовжимо історію про вранішній інцидент. Говорили вище, що водій, в силу природніх умов, не справлявся з керуванням, від чого його мікроавтобус почало нести в рів. Коли виникає така ситуації, часу для роздумів небагато, у тілі шумить кров, а мозок починає працювати на всю потужність. Але ні приплив крові, а ні потужність мізок не допоможуть при загрозі інших людських факторів. Тими іншими, дорогі батьки та вчителі (зверніть увагу!), називаємо ваших любих діточок, котрих до сих пір не навчили правильно ходити по головній дорозі, а тим паче їм не вказали, де розміщено тротуар. Саме ваші, так, бо саме хтось із ваших дітей, не зважаючи на чисельні звукові сигнали водія мікроавтобуса, не забажав зійти з дороги, тим самим мало не погубивши своє життя і життя людей в машині. Коли водій, вилазячи з авто, що загрузло в рові, запитав в дівчат «Чому ви, дівчата, не ступилися з дороги?», ті лише німим-тупим поглядом глянули у його сторону й пішли далі, при цьому щось там махаючи одне одній руками. Отакі в нас діти, які ходять проїжджими частинами вулиць Копичинців. Дорогі батьки і вчителі, слідкуйте за своїми вихованцями! Не знаю, яким чином ви будете розв’язувати цю проблему, ачи взагалі візьметесь за неї, пам’ятайте – життя і здоров’я людей на дорогах залежать і від вас. Не тільки від мерії Копичинців, комунальної служби, сумлінності водіїв і т.д.
Про «слизький» стан дорожнього покриття і проблемних пішоходів дитячого віку на дорогах ми вам розказали. Тепер перейдімо, чи точніше повернімось до теми недосконалості підтримки безпечного функціонування доріг, за якими повинна стежити міська рада народних депутатів (пишу повинна, бо насправді мало уваги приділяється проблемі). Пункт несумлінного підсипання доріг у зимову пору, використовуючи молдаванський метод «слизько – спимо, сухо – підсипаємо», ми пропустимо. А скажемо про штучні обмежувачі руху, в народі названими «лежачими поліцейськими».
Наша сторінка вже писала про «величний» факт встановлення штучних обмежувачів. Читаючи коментарі до статті, ми зустріли багато слушних зауважень. Але, щоб не читати усіх думок, які ви можете подивитися у минулій статті, зробимо основний і, що головне, короткий влучний висновок. «Лежачі поліцейські» – річ для дорожнього руху безпечна у тому разі, якщо їх встановили правильно! Мабуть, ви здогадались, що саме в нашому містечку їх встановили не по всіх мірках (то й не дивно, адже тут суцільний бардак!) Для прикладу, обмежувачі руху біля обох шкіл встановлено лише в одному екземплярі, що суперечить правилам і, відповідно, безпечному руху пішоходів. Чого вартий одинокий «поліцейський» біля виходу з ЗОШ №2, який аж ніяк не допоможе школярам від шаленого руху машин зі сторони Гусятина. Бо, зауважте, після занять діти виходять з шкільного «сліпого» повороту якраз в обійми зустрічного руху…
Дивує така безвідповідальність та необдуманість рішень. Тож навіщо взагалі було їх встановлювати «на половину»? Як завше – економія на житті людей… На щастя, недолугість встановлення обмежувачів руху у нашому місті ще нікому не зашкодила (окрім пиятика-велосипедиста, про якого раніше писав Бодик:))…
Зводячи наведені проблеми у статті в єдине ціле, скажемо, що безпека кожного містянина залежить насамперед від нас, як, в принципі, і все життя на землі. Звісно, без втручання владних структур проблем не подолати, а вирішення їх доволі прості: 1) вчасно підсипувати піском чи вугіллям вранішні оледенілі дороги (хоча б тільки головні, де рухається багато пішоходів); 2) батькам та вчителям провести навчальну бесіду зі своїми дітками на тему «Як правильно рухати на дорогах міста»; 3) залучити служби ДАІ, які, в силу нововведених правил, мають право штрафувати порушників пішохідного руху. Штраф у сумі 80 гривень дозволить задуматися. Але, погодьтеся, штраф – це ніщо, порівняно з людським життям. Бережіть себе!
