Вже з дерев останнє листя опадає,
Тихо плаче осінь краплями – слізьми.
Стежкою крутою я іду до гаю,
Де про вічне щастя говорили ми.
Там мене зустріла молода ліщина,
Соловейко тьохнув – довго не співав.
В чому, милий Боже, є моя провина,
«Я не прийду більше» – ти мені сказав.
З пролісками квітів хтось когось стрічає,
Лиш мене минає радість ця земна.
Я до серця квіти ніжно пригортаю,
Що подарувала їх собі сама.
Спонсор допису: Цікавитесь будівництвом чи ремонтом будинку? Тоді вас зацікавить Сетка пластиковая оградительная оранжевая за доступними цінами