У статті «Захоплюючий світ печер» за 20 квітня, я розповідав наскільки цікаво та з другої сторони небезпечно гуляти підземними лабіринтами, проходити важкі ділянки та милуватись витворами природи. А також запропонував організувати нову поїздку. Що з того вийшло читаймо далі.
На мою пропозицію поїхати в печери «Млинки» відгукнулось аж 7 людей. Тому гарного похожого вихідного дня ми подались як то кажуть в путь. Добирались машиною, дехто поїздом Тернопіль – Івано-Пусте, який зупиняється саме в Заліссі. Правда вхід в печери знаходиться біля хутірка Млинки, а це ще пів години ходи. Ну от підійшли, а хто під’їхав, то хати провідників. Нам повідомили що наступна екскурсія, через годину. За той час ми взяли напрокат комбінезони (4грн.), ліхтарики з касками (4грн.), і за екскурсію (15 грн. з чол.). Правда ми заплатили все в подвійному обсязі, бо заказали дві екскурсію підряд.
Злегка перекусивши і відпочивши, (сил ми знали піде багато), ми з провідником пішли в сторону печери. Далі пропоную передивись деякі світлини які ми зафіксували, для майбутнього любування.
Команда із справжніх екстремалів-печеропрохідників готова до нових випробувань
Капличка. ЇЇ спорудили спелеологи для благословення на нові відкриття.
Ось такими щілинами ми просувались все глибше і глибше
А це кристали. Виносити назовні їх не варто, адже вони відразу тьмяніють і гинуть. Цьому завдячуємо спеціальному мікроклімату який існує тільки тут. До того ж він живить та підтримує кристали. Основним будматеріалом для них є газ радон. Бомбардуючи своїми іонами він вибиває мікро часточки гіпсу, який ширяючи в повітрі в свою чергу осідає на молоді кристали. P.S. В живу вони набагато гарніші.
Тут представлено кристали прозорого гіпсу. При легкій підсвідці вони просто захоплюють
А це чортова маска, чи якось так. Назви можуть різнитись навіть у самих провідників. Головне щоб по-страшніше було
Ви собі навіть не уявляєте наскільки важко ми добирались до цих сталактитів, сталагмітів та зрослих сталагнатів. Можливо тому вони так добре і збереглись. Це музикальна кімната, адже коли постукати по них чути дзвінкий звук. Це через те що вони всередині порожнисті, тому і ефект як від дзвону
Але нажаль філософія життя така, що все що починається, рано чи пізно закінчується. Не дивуйтесь, що ми такі «вбиті». Позаду ж залишились царські ворота, чортове горло, дитяча розпора, і багато інших складних ділянок. Пройшовши через які, появляється відчуття, що народжуєшся заново. На жаль нам не вдалося їх сфотографувати, адже в ті моменти, не то що руку витягнути, поворухнутись важко було. Але воно того варте, повірте. До нових пригод!
