{jcomments on}Оскільки зараз християнський світ дотримується Великого Посту, часу спокути, роздумів та виправлення помилок, ми пропонуємо вам посповідатися на сторінках нашого сайту. Втім, це не буде така сповідь, як у церкві, тут сповідь суто для інтернет-користувача зі списком гріхів, властивими тільки людям, що багато часу проводять в мережі. Що доброго, а що погано з Інтернету черпаєте – розкажіть нам.
Інтернет… Наче віртуальний світ, а стільки емоцій та почуттів. Іноді поглинає стільки цінного часу, а деколи створює безліч дагод нагод для знайомства з друзями…
Скільки годин я провожу он-лайн, в пошуках різноманітної інформаці? Скільки її було насправді важливої, а скільки абсолютно не потрібної?
Для одних Інтернет став домівкою, для інших – місцем праці, чи нагодою для товариських зустрічей. Для деяких він став місцем пошуку Бога… Для кожного по-іншому, бо кожен – інший. Нові технології, мають стільки можливостей у собі. Через них можна зробити добра.
Якщо людина хоче бути з Богом, то хоче з ним бути всюди, не залежно від того де вона, чи на роботі, чи вдома, чи бігає пальцями по струнах гітари, чи клавітурі комп’ютера. А чим Інтернет є для мене? Спробуймо поглянути на користування мережею з християнської точки зору, як перед сповіддю.
В Інтернеті може розвиватись гордість:
• Чи я не ошукував інших в Інтернеті, намагаючись показати себе в кращому світлі?
• Чи я не показував я себе навмисно кращим, здібнішим, багатшим, симпатичнішим?
• Чи я не підносив я себе, ведучи Інтернет-розмови ?
• Чи перебуваючи на форумах або стрічках коментарів я не ставився навмисно агресивно до інших людей, щоб похизуватися своїм, виключно інтернетним красномовством?
• Скільки разів зваблений вдаваною анонімністю в Інтернеті я принижував, очорнював, говорив про інших з погордою?
• Чи я не привертав до себе надмірної уваги, нехтуючи слуханням і читання поглядів інших юзерів?
• Чи мені траплялось не шанувати чиєїсь приватної інформації та переконань?
• Чи не обмежував я свободу публічного визнавання релігійних практик осліплений власною надзвичайністю?
В Інтернеті може розвиватись жадібність:
• Чи я ділюсь з іншими корисною та цінною інформацією знайденою в мережі?
• Чи я не очорнював інших користувачів заздрячи їх Інтернет-популярності?
• Скільки разів я змінював своє точку зору, приховував особисті погляди, щоб здобути визнання, пошану, повагу, або схвалення?
• Чи перебуваючи в товаристві невіруючих я соромився і приховував свою віру, лише заради того, щоб не бути відкинутим?
• Чи я намагався здобути дружбу за будь-яку ціну, не зважаючи на власну гідність?
• Чи моє перебування у віртуальному світі опиралося на постійних очікуваннях схвалень та похвал з боку інших юзерів?
• Чи я намагався від інших роздобути про них інформацію, проблеми, щоб заспокоїти своє бажання домінувати?
• Чи я намагався за будь-яку ціну збільшити популярність свого блога, Інтернет сторінки, тощо?
• Чи я використовую легальні програми?
• Чи я прагну популярності в чаті чи на форумі?
Інтернет, це також можливість пропагування аморальності:
• Чи користуючись Інтернетом я відкривав порнографічні сторінки?
• Чи я не ошукував дружину/чоловіка, дівчину/хлопця шукаючи нечистих віртуальних знайомств?
• Чи я не використовую Інтернет як засіб розрядження статевої напруги?
• Чи я не був статево провокуючим з іншими юзерами?
• Чи я забезпечив безпеку власних дітей в користуванні Інтернетом?
• Чи я не схиляв неповнолітніх в мережі до аморальної поведінки або думок ?
Так само як в реальному житті за нашою волею, в Інтернеті ми можемо формувати власну заздрість.
• Чи я заздрив чиїйсь популярності в Інтернеті?
• Чи я не зневажав авторитету інших юзерів, операторів, модераторів, маючи на меті таким чином здобути визнання серед інших людей?
• Чи не надто легко я приймав від інших інформацію як правдиву, справжню, народжуючи таким чином в собі заздрість?
• Чи під впливом заздрості я не копіював слів інших, привласнюючи собі чужу приватну Інтернет власність та чужі заслуги?
Непоміркованість, це одна з найсерйозніших загроз також і в Інтернеті:
• Чи не траплялось мені весь день просидіти за комп’ютером?
• Чи я не занедбував свої обов’язки, родину, релігійні практики коштом багатогодинного перебування в мережі?
• Чи я раціонально використовую свій вільний час?
• Чи я замислювався наскільки мені шкодить надто довге сидіння перед комп’ютером?
• Чи я не занедбував сну коштом надмірного перебування в мережі?
• Чи я можу про себе сказати: „я раб Інтернету”?
• Чи користуючись Інтернетом, я можу відділити важливі речі, від приємних?
• Чи я не занедбував реальних контактів на користь віртуального спілкування?
• Скільки разів я забув про молитву, або духовне читання, оскільки „засидівся” за комп’ютером?
Часом ми дозволяємо розвитися гніву:
• Чи я використовував мережу для розрядки негативних емоцій?
• Чи я не перекидав вини на інших юзерів за власні поразки?
• Чи в ілюзії анонімності я не був вульгарним та грубим?
• Чи в момент увімкнення комп’ютера я не одягав маски, оскільки в реальності я не маю сміливості випустити з себе злість?
• Чи за допомогою Інтернету я проявляв гнів? Чи я вмію стримати свої слова та емоції?
Часом серйозним гріхом, що росте в Інтернеті це лінь:
• Чи я не занедбував свій розвиток в реальному світі, оскільки світ віртуальний вимагає від мене менших зусиль
• Чи я не занедбував молитви після ночі проведеної за комп’ютером?
• Скільки разів я привласнював собі чужу працю, оскільки це заощаджує мої час і зусилля?
• Чи використання Інтернету обмежує мою діяльність в реальності?
• Чи моя присутність в мережі обмежується виключно розвагами?
Звісно, це не означає, що іспит сумління закінчено. Адже, це справа передовсім твоя – і Бога.
Доброї сповіді!
Ідею позичено тут
