30 C
Kopychyntsi
сьогодні 14.04.2024
Архів новин 2006-2018СуспільствоЗ іменем по Всемережжі

З іменем по Всемережжі

-

Цікаво, а що коли ввести в пошуковій системі ім’я та прізвище когось з найвпливовіших осіб Копичинців? Скільки буде інформації у Всемережжі? Довго вибирати найголовнішого претендента на експеримент не довелось. Бо найвищим у місті, по суті (у системі законної міської влади), ним є наш мер – Пеляк Володимир Стефанович. Задаємо його дані – і дивимося далі… Перші результати пошуку постали переді мною у вигляді матеріалів з порталу міста Копичинці, де головним чином згадується ім’я та прізвище мера. За kopychyntsi.com.ua слідували статті на сайті політичної партії «Батьківщина», у виданні «ХайВей» та ін. Але матеріалів тут було не багато і стосувалися вони винятково однієї чи кількох подій. Ці статті були нічим іншим, як маленький піар усередині свого ж медіа ресурсу. То ж я не став довго зупинятися на них.

Також траплялися мені російськомовні сторінки, але там мова велась явно не про нашого Володимира Стефановича. Хоча, на одній таки згадувався мер міста Копичинці і, як виявилось згодом після повного прочитання статті, матеріал просто чудовий. Спецільно для kopychyntsi.com.ua переклав його українською мовою:

«Мер і Жебрак

Зі всією неодмінною атрибутикою виборів – брехнею, чорним піаром, погрозами, тиском адміністративним ресурсом – виборча кампанія закінчилася і переросла в свій революційно-перманентний стан. На Тернопільщині невизначеність з міським головою обласного центру (ще до цих пір продовжується судова тяганина), владна сатисфакція «бютівців» обласної ради, «захоплення» влади на інших можливих рівнях – це все те, що було і слід чекати на полі політичних баталій в новітній пропорційній системі виборів.

Ну що ж, «бачилі очі, що купували – їжте, щоб вам повилазило»»

Обідранці – гоп до купи!

При прогляданні місцевої преси прямо-таки напрошується сценарій серіалу «Дивіться хто прийшов». На посади «мерів», якщо вірити задекларованим середньомісячним доходам і кількості членів сімей, прийшли люди, життя яких на межі виживання, тобто ледве-ледве не на рівні навіть прожиткового мінімуму. Як тут не пригадати слова президента Ющенка з соціальної реклами: «Думай по-українськи».

Давайте подумаємо разом.

Шумськ – з 11 претендентів перемогу отримав Володимир Плетюк (1973 р. н.). Попереднє місце роботи – заступник міського голови, середньомісячний дохід 647 грн. Про таких прийнято говорити – бідний, як церковний щур.

Хоростків: Ганна Олійник – лідер серед п’яти кандидатів, позапартійна, 26 років пропрацювала секретарем Хоростківської міської ради, середньомісячний дохід – 600 грн. Теж начебто чиновник із стажем, а накрасти не змогла. Або не встигла? Ну, нічого, все ще попереду.

Чортків: з 8 кандидатів пост розділу міськради завоював Ігор Білиця (1969 р. н) – голова міської організації «Батьківщина», директор ПП «Тарас», власник мережі магазинів, двох барів і автомийки – середньомісячний дохід 5960 грн. Ось, тут вже видно, що представник середнього бізнес-класу.

Теребовля: теж з 8 кандидатів міським головою вибраний член народного блоку Костенко-Плюща Іван Шабат (1958 р. н.), який з 1998 по 2006 р. був головою в Теребовлі, – середньомісячний дохід 750 грн. Теж не вражає.

Скалат – з 8 кандидатів перемогла Наталія Станьківська (1953 р.) – член партії НСНУ. У 2002 – 2006 р. вже була міським головою Скалата, середньомісячний дохід – 1200 грн. 250 убитих єнотів в місяць – середненько. А ще голова.

Почаїв – з 6 кандидатів перемогу отримав голова міського осередку НСНУ Олег Іванюк (1962 р.) – директор суспільства Укрпольвет ЛТД. Середньомісячний дохід – 1000 грн. Презирливо фиркаємо – це вам не банкір Черновецький.

Підгайці – з 5 кандидатів переміг позапартійний Дмитро Колода (1955 р.н.) – вибраний повторно, попереднє місце роботи – економіст-ревізор районного управління сільського господарства і продовольства. Середньомісячний дохід – 800 грн. Ревізор продовольства – і 800 гривень доходу? Трохи більше 150 доларів в місяць заробляє? Ну-ну.

Підволочиськ – серед 11 кандидатів перемогу отримав Борис Віденко (1947 р.) – тимчасово безробітний. Попереднє місце роботи – двічі очолював в Підволочиську селищну раду. Середньомісячний дохід – 1062 грн.
Ось! Безробітний – а тисячу заробляє. Ось це – голова!

Монастирська – з 7 кандидатів «монастирчани» вибрали позапартійного Владимира Году (1955 р.). Попереднє місце роботи – директор ТОВ «Агропротехніка». Середньомісячний дохід – 560 грн.
Як насилу віриться – директор заробляє сто баксів? Геть, безробітний колега з Підволочиська – і той побагатше буде. А тут.

Розстановка мерів

Далі – навіть якось нецікаво: місця голів місцевих Рад дісталися практично жебракам.
Микулинці – серед 8 претендентів перемогу отримав Роман Ваврух – безпартійний, у минулому підприємець. Середньомісячний дохід 400 грн.
Посміхаємося.

Ланівці – з 5 кандидатів переміг член НСНУ Іван Ткачук (1953 р.), попереднє місце роботи – ТОВ «Ланівці». Середньомісячний дохід 800 грн.
Презирливо посміхаємося.

Копичинці – 6 претендентів на посаду міського голови, але переміг голова районної парторганізації ВО «Батьківщина» Володимир Пеляк. Попереднє місце роботи – підприємець, займався торгово-посередницькою діяльністю, в графі «середньомісячний дохід» значиться: останні два роки займався суспільною діяльністю і жив за рахунок засобів, які заощадив від підприємницької діяльності.
Глумливо посміхаємося.

Кременець – з 10 претендентів вибрали соціаліста Леоніду Кичатого (1971 р.), що був з 2002 по 2006 р. заступником міського голови Кременця. Середньомісячний дохід 800 грн.
Смішно.

Козова – з 8 кандидатів переміг Петро Вацлявський (1959 р.), позапартійний, балотувався від блоку «Наша Україна», у минулому (1999-2004 р.) – керівник апарату Козівськой райдержадміністрації. Середньомісячного доходу взагалі не було. На жаль, був безробітним.
Сумно.

Золотники – серед 7 кандидатів перемогу отримав член НСНУ Володимир Рудик (1957 р.), попереднє місце роботи – лікар-рентгенолог Золотниківської районної лікарні. Середньомісячний дохід – 600 грн.
Бідний, бідний.

Зборів – у впертій боротьбі серед 13 кандидатів визначився переможець: міським головою став член КУНа Микола Надозірний (1961 р.). Попереднє місце роботи – секретар міської ради м. Зборів. Середньомісячний дохід – 400 грн.
Просто убогий секретар.

Вишнівець – на посаду міського голови з 7 кандидатів вибрали члена СПУ Ростислава Баюрського (1949 р.), у минулому – заступника голови селищної ради. Середньомісячний дохід – 500 грн.
Все правильно, соціалісти – це вам не олігархи які-небудь!

Заліщики – з 14 кандидатів переміг член НСНУ Володимир Беневят (1957 г.р.), колишній завідувач сектором райдержадміністрації. Середньомісячний дохід складає 750 грн.
Без коментарів.

Але є і успішніші кандидати, що встигли запрацювати собі на пару пристойних костюмів.

Збараж – серед 14 кандидатів перемогу отримав член «ПОРИ», колишній начальник відділення дільничних інспекторів міліції Збаразького району, а з часом підприємець Михайло Бочаров (1958 г.р.). Середньомісячний дохід – 2500 грн.
Ось це – зовсім інша справа! Знай наших дільничних інспекторів!

Гусятин – на пост мера було 6 кандидатів, але всіх переміг член Соціалістичної партії Олександр Скоб’як (1953 г.р.). Попереднє місце роботи: директор ПП «Гусятин», займався в основному оптовим продажем будматеріалів. Середньомісячний дохід – 1500 грн.
Замало, але це вам не 400 гривень, це вже щось.

Борщів – серед 9 претендентів сильним виявився Іван Башняк (1958 г.р.), блок Костенко-Плюща. У 2002 – 2006 р. – міський голова Борщева. Пенсія МВС і зарплата складає 1400 грн.
Ще один непогано заробляючий міліціонер.

Бережани – з 15 кандидатів вибрали висуванця НДП Степана Токарського (1951 г.р.). 2001 – 2006 р. – перший заступник генерального директора СП «Волхонтет-гранит». Середньомісячний дохід – 1500 грн.
Теж серйозна людина.

І, нарешті, міським головою Тернополя вибраний член НСНУ Роман Заставний (1972 г.р.). Попереднє місце роботи – голова правління ВАТ «Птахофабрика Тернопільська», засновник Асоціації «Союз Птахівників України». Як і належить представникові обласного центру, середньомісячний дохід складає 2300 грн.

У чому сила? У правді?

За рідкісним виключенням всі новообрані мери мають житло і навіть автомобілі, втім, їздять переважно на стареньких авто: «Жигулі», «Москвич» і «Таврія». І, очевидно, мріють про швидкий вхід в Европу. Мимоволі згадується кіношне побажання з фільму «Діамантова рука»: «Щоб ти жив на одну зарплату».

Проте, надивившись соціальної реклами, в цю нелегку годину ми цього бажати не будемо.
Просто відзначимо, що декларації про доходи кандидатів в мери ніхто не перевіряв, пиши, що хочеш. І тут два питання: або убогі чиновники, безробітні і неуспішні бізнесмени прийшли у владу, щоб нарешті поправити своє незавидне положення, або брехня почалася ще в момент складання декларації про свої доходи. А як ці мери потім звітуватимуть перед народом?

А ще перед виборами, за доброю українською традицією, тернопільчани дізналися немало пікантних історій про вищих світу цього.
Наприклад, В. Ліло – голова правління ВАТ «Тернопільбуд», член НСНУ, нинішній депутат міської ради, «герой» будівельних скандалів в Тернополі.
Протягом 2002 – 2005 р., під час свого депутатства, як то кажуть, не без допомоги міського голови Б. Левківа, вибив близько 50 земельних ділянок під забудову і добре «поправив» ціну квадратного метра в місті. Зараз вона досягає київських стандартів – близько 600 – 700 у.о.
До речі, саме завдяки міській раді тільки в 2003г. підприємства, які в тій чи іншій мірі підпорядковані В. Лілу (ТОВ «Житло», ВАТ «Тернопільбуд», ВАТ «Добробут») були звільнені від пайового внеску за підключення до міського водоканалу. Це склало 4 127 366,8 грн. До речі, борг «Водоканалу» якраз і складає 4 млн. гривень. Зате громадяни справно платять за воду, яку їм раз у раз відключають. За борги.
Тепер зрозуміло, хто кому винен?

А ось Зиновія Щепановського, власника фірми «Будівельник», який, до речі, теж балотувався на посаду мера, більше згадують у зв’язку з нехорошою звичкою самовільно захоплювати земельні ділянки під будівництво. Втім, у нього є і хороша звичка – він часто міняє найдорожчі машини. Перевагу віддає BMW (100 тис. у.е) і поміняв за останні роки вже п’ятий автомобіль. Це вам не «Жигулі» які-небудь. І чого його в мери не вибрали?

Але очевидно, що не вибрали через заздрість тих самих власників «Жигулів» і зарплат в 400-500 гривень (окремо були публікації про галицький менталітет). Щепановського також називали «співучасником» міського голови, а ще частенько згадували його земельні операції в навколишніх селах, наприклад, коли він купив півтора гектари Байковецкого поля за 100 у.о. Чи не про ці землі говорила Юлія Тимошенко: «кожен гектар плодоносної землі біля Тернополя коштує десятки тисяч у.о»?

Але якось людська чутка не відзначила той факт, що пан Зиновій в 2006 році визнаний кращим в Україні в номінації «Лідер будівництва і архітектури 2005 р. України» і навіть нагороджений орденом Володимира Великого ІІ ступеня Української православної церкви Київського патріархату.
Отакої!
До речі, саме пан Зиновій під час виборчої кампанії сповістив Тернопіль про те, що чиновники мерії використовують 27 службових авто, тобто стільки, як весь уряд Німеччини.

По питаннях «прихватизації землі» від газетярів дісталося колишньому нардепові і депутатові обласної ради Я. Джоджику (1960 г.р.). Він же – лідер Української Народної партії на Тернопільщині. До речі, за період незалежності, як твердять газетярі, не було проведено жодного земельного аукціону.

І про кого це говорив колишній спікер Литвин: «Закони діють тільки для дурнів, для розумних є примітки»? Може, і має рацію колишній спікер, адже жодної публічної резонансної кримінальної справи на Тернопільщині не було. Як і не було гострих публікацій про діяльність держслужбовців. Може, тут діє те справжнє Галицьке гасло «Свій до свого – по своє». Адже чого тільки не говорять люди: про місцевий феномен дочірньої юридичної фірми міської податкової адміністрації, про місцеві суди, в яких навіть таксу хабара називають. А вона зараз, з чуток, досягає 15 тис. у.о. Можливо, такі розцінки на все навколо пов’язані з тотальним тернопільським «остарбайтерством» в багатих країнах?
А може, тому що «Думай по-українськи» ще не асоціюється у нас з «Думай по-державному»?
Зате береться на озброєння фраза одного французького короля: «Держава – це я!»
З відповідними висновками.
І витратами.» (джерело – http://zrada.net/2007/02/01/mehr_i_nishhijj.htm)

Отака весела стаття 🙂

Далі натикаюся у пошуковику на погане слово, яке скероване в бік Володимира Пеляка. На першій сторінці «гугля» пише: «телефонує мені ще один стерво-земляк з Тернопільщини, Володимир Пеляк…». Упс, дивуюся я і думаю, чи то до нашого мера звертаються… Тож читаємо текст статті, який написаний для українців Мурманська (Росія), щоб вияснити приналежність до мера Копичинців :

« Українці в Росії: Слово поза подією…
Переляки най зливають на спокуті, а Вас, дорогі ветерани з святом!
Сталося та подія ще в минулому році, та саме напередодні Свята Покрови, Свята Славетного козацтва Вкраїнського та Слави Героїв УПА.
А ще й сталося аж в Росії, в північному місті Мурманську.
Молодіжна ланка нашої Громади, а точніше «Союз української молоді Мурманська» вирішив в демократичний спосіб запросити до участі в семінарі на тему УПА всіх бажаючих. Хлопці і дівчатка ретельно готувалися до того заходу, відтак розклеїли листівки-запрошення і вивісили просто неба на вулиці… на стендах комуністів… та на декількох, – та саме на тих стендах, де «товаріщі» висвітлюють діла «товаріщей», колег по Північно – західному регіону. Зрозуміло, що нашим відчайдушним хлопцям хотілося дошкулити комуністам, але ніяк не сподівались наші патріоти, що найдошкульніше вчеплять саме «демократів», бо вже на ранок мала грізну телефонну розмову саме з «демократом», та ще й з земляком «В» з Сумщини. Аж тут, видно трохи оговтавшись від шоку, телефонує мені ще один стерво-земляк з Тернопільщини, Володимир Пеляк, отой що є другою головною особою в тутешніх «товаріщей» Довелося розмовляти і з цим. Отож гнівив мені за розпущеність в роботі, як завжди клепав тавро « націоналізму», а головне обіцявся прибігти з прапорами і зграєю «товаріщей» та вчинити пікет, а тим зірвати проведення конференції. А йшлося саме кудись до виборів…
Забігали усі… Миколу Малуху, Голову «СУММ», потягли до ректора університету, а далі в Адміністрацію області, куди запросили й мене, як Голову НКАУ. Але я, відчуваючи, що треба трохи «відступати», зателефонувала нашому тернопільському вовкулаці – комуняці і сказала, що мовляв конференції не буде, але не тому, що ви нас налякали, а тому, що з моєї руки ти, падлюка, ніколи не матимеш трибуни для своїх смердючих промов. Не розраховуй, кажу, що оце ти прибіжиш з своїми товаріщамі та прапорами, а ще й з представниками ЗМІ і будеш галасати за краще майбутнє перед телекамерами і заробляти собі авторитет та ще й напередодні виборів, – та нізащо, кажу, такої можливості ти не діждеш а ніколи… Отако перебалакала з одним і поїхала в місто в Обласну адміністрацію боронити Миколу. Розмова була не з легких. Тяжко було довести, що хлопці запрошували на семінар, тобто пропонували розмову… а в дискусії можуть бути опоненти і інакодумство. І якщо вже українська молодь, яка народилась і виросла в Росії має що сказати в цій дискусії, то невже не варто послухати, а там можливо і замислитись…
Ще досить довго Миколку «запрошували» до всіляких розмовок всілякі дядьки в сірих жакетах… але російське місто стало свідком того, що ніколи не вщухне отой запальний визвольний український рух, ніколи… На нажаль маю фото не всіх листівок, бо була ще й така, на якій вояка УПА зі зброєю в руках боронить кордони Своєї України. Уявіть тільки – і то на стендах в Росії. Саме цю листівку і приносили роздратовані ветерани війни до відповідних осіб. А є ж і такі серед них, серед ветеранів, які знають, як воно було…
Чи не час розказати, хто до кого і за чим йшов тоді на нашу землю. Не українці прийшли в Підмосков’я, а з Підмосков’я дійшли аж до Карпат та й не з добрим словом…
Бо написано ж бо у Пророків: «Хто з мечем прийде від меча й загине…»
А я можу повторити вже не раз мною сказане і написане: …будь-яка армія виконує ОДНУ з ДВОХ місій, (третьої просто не бува) або загарбницьку, або визвольну, – то ж яку, питаю, місію виконувала армія УПА?!!!. Якщо вона не зазіхала на порушення жодного кордону?…
З Святом, з 65-річницею Вашої Незгасимої Слави, дорогі наші ветерани УПА!
Слава Україні!
Героям Слава!» (джерело – http://memorial.kiev.ua/content/view/335/30/ )

На завершення натикаюся на відеосюжет 2004 року, який транслювався на каналі «1+1». Тут Володимир Пеляк дає коментарі каналу стосовно його перебування на Східній Україні під час «помаранчевих» виборів. За участі нашого мера у тексті сюжету два абзаци, а саме: «Тернопільчанин Володимир Пеляк представляє у Горлівці партію "Батьківщина". Вже два місяці, як західняк живе разом зі східняками, не носить помаранчеве і намагається говорити ламаною російською.

Володимир Пеляк, представник партії "Батьківщина" у м.Горлівка: "Люди тут живуть хороші, досить добрі. Але коли мова заходить про політику, люди буквально стають звірями»

Повний текст і відео можете переглянути за посиланням на першоджерело (http://1plus1.tv/tsn_news/tsn_archive/?date=2004-12-21&printversion=yes)

Пошуків інформації у Всемережжі імені мера Копичинців, Пеляка Володимира Стефановича, наразі досить. Чекайте незабаром нові моніторинги інтернет-джерел з новими іменами.

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНИЙ ВИ...

У Копичинецькій Громаді відбувся військово – патріотичний вишкіл «Юний патріот» присвячений до Дня захисника та захисниці України та Дня українського...

Михайло Мимрик та його шк...

У Копичинецькій гімназії діє ансамбль «Надія», який нещодавно отримував Гран-прі на конкурсі «Феєрія талантів». Нам вдалось поспілкуватись з керівник...

ЗУСТРІЧ З ОСТАПОМ ДРОЗДОВ...

Сьогодні відбулась зустріч - діалог із Остапом Дроздовим у Копичинецькій бібліотеці для дорослих. Говорили не про прості буденні речі, а про самоіден...