У вівторок 13 березня на вулиці Шевченка, близько 9 год. вечора трапилось ДТП. На дорозі зіткнулись, як то кажуть лоб-в-лоб легковий автомобіль Opel та мотоцикл ИЖ. Понівечені машини, скалічене тіло мотоцикліста, кругом валяється бите скло. Але найбільше жахнули перехожих слова молодого винуватця аварії. Хлопець постійно повторював одну і ту ж фразу – Я хотів померти…
Події того вечора розгортались по знайомому сценарію. Компанія молодиків, яка складалась із трьох хлопців із сіл Сухостава та Яблунова, добряче випивши катались по Копичинцях на мотоциклі. Який замічу, крім реву із вихлопної більше ні чим не відмічався на темних вулицях, адже ні світла, ні габаритних вогнів у нього не було. І лише якимось чудом, чи можливо завдяки Божому провидінню лише декілька хвилин до пригоди, водій висадив пасажирів, і далі на всіх газах помчав у сторону лікарні. Проте недовго йому прийшлося насолоджуватися прохолодою весняного вечора. Біля центральної аптеки він зіткнувся із легківкою. Удар був настільки сильний, що мотоцикл буквально прорізав праве крило авто і відскочив у сторону. Хлопець ж при зіткненні, перелетівши через капот, розбив головою лобове скло, упав позаду машини. Лікарі швидкої при зовнішньому огляді констатували відкриті переломи обох ніг і численні забійні рани. Водій легківки на щастя минувся тільки шоком.
Цього разу обійшлося без смертельних жертв. Але де гарантії, що наступного разу п’яний водій не скоїть наїзд на вас чи ваших рідних? І що такого могло трапитися у житті зовсім юної, здорової особи, що вона вирішила піти з життя, ще й завдавши шкоди іншому? Питання кружать у голові і хочеться думати, що хлопець це говорив у шоковому стані, і це були всього-на-всього п’яні безглузді фрази.
Замічаю, що останнім часом стало дуже модно форсувати на площі перед ЦКіД. Особливо круто коли ти у новенькому бусі чи машині, щойно пригнаної з-закордону залишаєш свій автограф прокрутками шин на бруківці. Можна зірвати навіть оплески. Ніхто ж не подумає, що за кермом сидить не тверезий водій, в руках якого життя випадкових перехожих.
А ще пам’ятаю, як буквально рік назад, п’яний армян чи то циган, на цьому ж місці, зі швидкістю 120 км/год злетів з дороги, поламавши ворота та паркан, заїхав на подвір’я тамтешньої жительки. Зразу зібралась чимала група людей, які вимагали від мера, який також прибув на місце подій, вирішити проблему вуличних перегонів п’яних фанатів фільму «Форсаж». Але дальше банальних обіцянок справа не дійшла. Міняється влада, заміщаються посади, а на вулицях «Шумахерів» не зменшується, а збільшується. То скільки ще треба жертв, скільки понівечених доль, щоб на проблему звернули увагу, як керівники міста так й інші мешканці?
Батьки тяжко працюючи закордоном купляють своїм дітям машини, щоб ті не були гірші від інших, а ті у свою чергу не маючи потрібних навичок водіння, а часом і здорового глузду раз-у-раз скоюють аварії. Що вдієш, коли кожний знає, що мента на дорозі дешевше купити ніж проститутку. Коли суд віддає перевагу не тому хто правий, а тому у кого плечі ширші чи більший гаманець. Довелося бути свідком, як із шаленою швидкістю, по Копичинцях втікав від патрульної служби працівник районної адміністрації. І наскільки я знаю, його все-таки спіймали, а машина виявилась на будь-чия а самого Триснюка В. Не буду казати хто був за кермом, але вже за тиждень я бачив його та тій ж самій машині, і тяга до швидкості у нього повірте не пропала. І де ж тоді верховенство права?
Я вам відповім – його нема, і ще скоро не буде, доки у нас така продажна кумівська влада і такий байдужий народ. Доводиться лише спостерігати і вірити у краще майбутнє, щоб у потрібний момент бути рішучим і зробити правильний вибір.
Сьогодні зранку про події минулого вечора нагадувало тільки бите скло та в’язана шапочка мотоцикліста, яка можливо і зберегла життя хлопцю, яке йому так легко дісталось і яке він так не цінує.
