На порталі свого часу бурхливо обговорювали так званих «лежачих поліцейських». Сперечались про їх доцільність, шкоду яку вони завдають авто та ін. Якщо хто не знає то скажу що від двох лишились тільки спомини та знаки попередження. Зберігся ще тільки біля школи гімназії, і то вже пару секцій хтось відколов, можливо і не спеціально. Але мова далі піде не про горбаті інженерні перешкоди, а про живих людей, яких я посміюсь назвати стоячими поліцейськими.
Їдучи недавно з Луцька я помітив на узбіччі «бігморд» на якому дядечко міліціонер розливався посмішкою та пригортав до себе дівчинку в бантиках. А знизу напис «Шановні водії, безпека на дорогах залежить саме від вас». Задаюсь зразу питанням, для чого тоді ви, хлопці з широкої дороги у голубих сорочках. Хоча завдяки підвищенням штрафів та взяток на дорозі гардероб останніх поповнився також формою кавового кольору. Працівники ДАЙІ все частіше пересідають на новенькі Пасати та Шкоди. А люди на дорогах як гинули так і гинуть. Блатні як ганяли так і ганяють, таких зупиняти не положено.
Нові закони дозволили даішникам безперешкодно штрафувати зубожілого до краю українця навіть не виходячи з машини. Їх тепер навіть «стоячими» називати язик не повертається. Сидять собі м’якенько і опановують фотомистецтво. Далі отримуєш лист із фотографією твоєї машини хто з-на де і коли. Правда можна доказати свою правоту у суді, але думаєш чи потягну все це, краще заплатити, і люди платять. Несуть останні гроші, а машину закривають у гараж, бо грошей на бензин ціна якого вже біля 8 грн вже немає.
Ну мене мантією не настрашиш, і після отримання куперта я підшукавши необхідні закони і зразки позовних статей подався до суду. І скажу вам чесно мало вірив в перемогу, але ради спортивного інтересу вирішив спробувати довести своє. На перше засідання суду на моє велике здивування працівник Чортківського ДАЙІ, на якого я скаржився навіть з’явився. Але через власну розхлябаність та некомпетенцію йому не дали слова, бо не мав із собою потрібних документів. На попередньому засіданні я підтвердив написані мною слова, аргументував свою правоту, та ознайомився із своїми правами та обов’язками. Наступне засідання назначили через 3 неділі, яке відрізнялося від попереднього лиш тим, що пана міліціонера вже не було. Ще б пак, їхати у Гусятині у таку жарку погоду, краще вже в тіньочку згрібати бабельце за неправильну парковку, зупинку в недозволеному місці, рух по ліві смузі, при наявності вільної правої. Це мабуть найпопулярніші випадки при яких замічу накладають штрафи розміром у мінімальну зарплату. Один знайомий 20 років заходив до улюбленого магазину поблизу домівки запастися харчами. Він і в думці не мав, що зупиняється на відстані 28 м. від знаку автобусної зупинки замість дозволених 30. З рулеткою не посперечаєшся і в підсумку штраф 450 грн., так що ледве старий в пенсію вклався.
Ну от, знову зачитали мої права, найголовніше з яких чи не хочу я «примирення», кажу ні, вз’ївся страшне, то смерті не забуду. Потім прочитали протокол про адмінпорушення, на основі якого склали постанову, ще дещо і все, наступне засідання знову через 3 неділі. Приїжджаю я втретє в улюблене місто всіх копичан і почекавши годину взнаю що суддя занята дуже важною справою і всі засідання перенесені. Ну нічого думаю, раз почав будемо бити до кінця. На четвертий раз я почувався в суді вже якщо не в себе дома, то мінімум як на уроці в школі. Перечитавши знову всі мої права та позови до добросовісної міліції, статті та закони, аргументи та докази, які стосуються моєї справи суддя віддаляється на 10 днів для оголошення результату. Ну думаю, дістало. Підхожу, так і так ваша честь, я справу виграв чи мені вже готувати апеляцію, на що служниця Феміди відповіла що хоча ви і не зовсім праві, але у вас більше аргументів правоти. Через 10 днів приходжу за рішенням, оббігаю 8 кабінеті, і заповітний вердикт у мене. Далі з повними штанями гордості іду у виконавчу службу і закриваю справу.
В підсумку: штраф 430 – пальне 90грн. – витрати суду 10 грн., получається 330 гривень в плюсах. Але це при наявності вільного часу та можливостей. Тому водії щоб зам’яти справу дають 100 гривневу купюру, менший номінал вибачте тепер не проходить, і з обідою на теперішню владу, маму і власний світ їдуть далі. Але ж ми ідемо у Європу шановні, поважаймо якщо не свого сусіда то хоч себе. Адже влада відкрито вважає нас бидлом що все «хаває». Тому не бійтеся долати перешкоди, не такий вже і страшний той вовк як його малюють. Удачі на дорогах!
