…десь рік назад Пашко зайшов до школи №2 написати про один із святкових вечорів. Написавши критичну статтю, отримав лише «схвальні відгуки». Пашко навіть не міг тоді припустити, що побачене ним «радянське свято» – лише «квіточки», порівняно з новорічним вечором 2009 року. Лише «квіточки»…
Вчора, 28 грудня, обидві школи засніжених Копичинців йшли на канікули під акомпанемент новорічних вечорів. На другій, ачи офіційно – в приміщенні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, – творчий виступ розпочався о 17 годині. Свято зібрало чимало школярів та випускників, та мало кому було відомо, що виступ насправді було трохи переорганізовано. Задовго до вечора була підготовлена сценка, де головним чином усе базувалось на українських традиціях з їхніми особливими атрибутами. Але, через деякі незгоди, вечір пройшов в іншому форматі…
Тож вчора від побаченого на сцені школи мені стало дуже сумно, боляче і соромно. Для початку, невдоволення моє у тому, що новорічний вечір називався «Шампанське в студію». Вважаю, що так називати не припустимо, бо, по-перше, школа – це ніяка не студія, а, по-друге, яке відношення має шампанське до учнів? Чи такого нас мають вчити у школі? Чи, можливо, атрибут алкоголю має бути неминучим? Без цього хіба не можна? Ех…
Далі – більше. Сценічне «застілля» під звуки російської попси нагадували «Голубой огонек» або популярне російське шоу «Две звезды». Так само безглуздо і примітивно. І, що раніше писав Пашко, – зовсім не по-українськи! Хіба приємно дивитися на школярів, які, в свою чергу надивившись всякої похабщини на телебаченні, те саме відтворюють на сцені власної школи?! Чого варті тільки коротенькі спіднички дівчаток, з-під яких виблискував увесь творчий потенціал! Як таке можна було допустити? Адже при підготовці всі вечори проходять т. зв. «фейс-контроль» вчителів. Мабуть, це входить в освітній план…
Так вже ми любимо розказувати іноземцям і корчимо міну, коли вони не знають, що українці, мовляв, – співуча нація. Якщо це справді так, то чому в україномовній школі не співати, кахи-кахи… українською!? Хіба у нас немає своїх пісень? Зовсім не погоджуюся, що Діма Білан, Глюкоза і те де кращі за Назарія Яремчука, Олександра Пономарьова, Сашка Положинського… Список рідних талантів можна продовжувати! Ну а весь «український» репертуар новорічного свята обмежився… російськими наспівами Тіни Кароль і псевдо-репу (наполовину справжньою українською мовою!) Вови зі Львова. Бідолашні також Дід Мороз з Снігурочкою, адже і їх заставили співати російською! Ну і тих двадцять школярів у залі, що залишись після виступу потанцювати на клубній дискотеці, теж водили хоровод не під нашу «У лісі-лісі темному…», а під «главную новогоднюю песню». Отак-от. Дожилися-довчилися.
«Шампанське в студію», російська попса, примітивні сценки… Не хочу, щоб таке обличчя мала моя рідна школа. Не хочу, аби думали, що на другій школі немає талановитих дітей! Вони є! Просто навіть така, здавалось би не надто серйозна річ, як новорічний вечір, викликає масу суперечностей…
…десь рік назад Пашко зайшов до школи №2 написати про один із святкових вечорів. Там, вжахнувшись примітивністю творчого номера, він різко засудив сценку, яка не тільки не пропагувала (ба навіть не підтримувала!) українську символіку, а впевнено продовжувала жити радянщиною. Йому за те було непереливки від вчителів: критичні відгуки, злісні погляди в його сторону, а то й взагалі відведення поглядів і «замороженість» при вітаннях. А таки варто було послухати Пашка…
