У різноманітній та активній діяльності Копичинської міської ради чітко прослідковуються два напрямки. Один — довести, що заступник міського голови Зіновій Желізняк не «доточив» собі земельної ділянки самовільно (чи, аби вже бути зовсім точним, що цього не зробила його дружина, бо будинок і обійстя є її власністю); інший — переконати відповідні органи, що сусід міськрадівського посадовця Микола Лободін є украй негативним чоловіком, бо не за призначенням використовує земельні ділянки, виділені для житлового будівництва його синові та дочці, створює пекельні умови проживання іншим мешканцям вулиці Січових стрільців, у тому числі панові Желізняку, в зв’язку з чим не заслуговує навіть на те, аби йому дозволити власним коштом упорядкувати частину вулиці біля ділянки свого сина.
На твердість позиції, яку зайняла влада, не впливає і той факт, що Лободін раніше впорядкував паралельну до Січових стрільців вулицю Миру й що там тепер хоч і не асфальт, а все ж тверде покриття. На підтримку однієї сторони та «війну» проти іншої тратиться немало часу, паперу, в баталії втягнуті контрольні органи й суди. Одне слово, без роботи ніхто не нудиться.
Чи вужча вулиця зручніша від ширшої?
У різних інстанціях Лободіни намагаються довести одне й те ж: доки не побудувалися їхні найближчі сусіди, вулиця мала ширину 15 метрів, а не 12, як тепер, і звузилася внаслідок самовільного захоплення землі. У вересні 2007 року їхня дочка Зоряна на своє письмове прохання перевірити сусідів «щодо самовільного заняття земельної ділянки, частина якої виходить на територію дороги, чим створює аварійну ситуацію на дорозі» отримала таку відповідь: «Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області розглянуто ваше звернення… У зв’язку з тим, що в м. Копичинці по вул С. стрільців у натуру не винесено межі вулиці і відсутні границі червоних ліній, неможливо встановити факту самовільного зайняття. Начальник управління І. І. Борисяк». Одне слово, хто його знає, як там було з тією ділянкою, розширила її собі самовільно громадянка Желізняк чи ні. Є в міськраді й план-схема, виготовлена, до речі, на замовлення Наталії Лободіної (дружини Миколи Леонідовича), там указана 12-метрова ширина вулиці.
Та Лободіни не з тих людей, що легко здаються. Знайшли документ, в якому перелічені вулиці Копичинців і їх ширина. Є там і 35-метрові, і 25-ти. А Жовтнева (так колись називалася теперішня вулиця Січових стрільців) була завширшки 15 метрів. І начальник управління містобудування та архітектури облдержадміністрації Олег Заліщук, піднявши відповідні документи, ствердив, що вулиця та мала саме 15 метрів. Наталія Лободіна подала в міськраду нову план-схему, на якій, аби вже всім було зрозуміло, Олег Заліщук написав: «…генплан теж є документом, відповідно затвердженим, тому підтверджує розміри в червоних лініях». І завірив цей допис круглою печаткою. А в світлі нової інформації по-новому підійшов до спірного питання і пан Борисяк. Цього року на скаргу Лободіної відповів уже так: «Встановлено, що громадяни Желізняк Г. М., Побережник О. П. та Петльована Н. Д. самовільно зайняли земельні ділянки площами відповідно 0,0088 га, 0,0051 га та 0,0072 га із земель житлової і громадської забудови на території Копичинської міської ради під розширення своїх присадибних ділянок… порушникам видано приписи на усунення виявлених порушень та одночасно направлено повідомлення про виклик для надання пояснень… Крім цього, головним управлінням Держкомзему в Тернопільській області міському голові Копичинців Пеляку В. С. направлено клопотання про вжиття додаткових заходів для усунення порушень вимог земельного законодавства названими громадянами».
Отже, відповідно до згаданого подання міський голова мав би вжити додаткових заходів до свого заступника. Але робити цього йому не довелося. До нього від жителів вулиці Січових стрільців надійшла заява такого змісту: «Просимо затвердити ширину вулиці по фактично існуючих розмірах». Справа повертається так, що посувати огорожі ближче до будинків уже нікому не доведеться.
Скаржник і посадовець в одній особі
Помилився б той, хто б собі подумав, що Лободіни в цій «війні» тільки наступають. Доводиться їм і оборонятися. Ось надходить до міськради клопотання від їхніх сусідів. Підписів не так багато, як під раніше процитованою заявою, тільки сім. Перший, як і того разу, — Зіновія Желізняка, далі — його дружини, ще двох сусідів, яких І. І. Борисяк порушниками назвав… Пишуть вони, що Микола Лободін на взятих під забудову ділянках сина й дочки авторемонтний завод відкрив, що робота різального апарата, грюкання-стукання створюють дискомфорт сусідам. Після таких заяв на місце виїжджає комісія. Буває, що до неї входить і Зіновій Желізняк. І нічого надзвичайного не бачить у такій «роздвоєності», вважає, що виступати то в іпостасі скаржника, то посадової особи й обслідувати обійстя того, на кого сам скаржився, цілком нормально. Далі з управління земельних ресурсів у Гусятинському районі приїжджають, штрафи накладають.
Остаточну крапку ставить суд, куди звертаються звинувачені в нецільовому використанні земельної ділянки син і дочка Лободіних. Він встановив, що на замовлення Руслана Лободіна фахівці з однієї організації виготовляють проектно-технічну документацію на житловий будинок, з іншої — на приєднання до електромережі. На ділянці є матеріали, механізми для будівництва. Отже, чоловік має намір споруджувати житло, тобто використати ділянку за цільовим призначенням. А щодо техніки, яка там стоїть, то вона його власна і зберігає він її на власній ділянці. А раз так, то «скасувати постанову начальника управління земельних ресурсів у Гусятинському районі про притягнення до адміністративної відповідальності… Лободіна Руслана Миколайовича». Аналогічна постанова суду винесена й за позовом Зоряни Лободіної.
На юридичних тонкощах «виїжджають» Лободіни. На тому, що ніякий мудрець достеменно не визначить, чи справді має намір людина будуватися, чи потрібна їй ділянка для інших цілей. Завіз машину-другу цегли — порядок, підготовка до зведення будинку. А скільки часу вона може тривати — ніхто не знає. Скажімо, людина мусить заробити собі грошей на нову хату, тоді вже мулярів закличе. Ось поруч з майбутнім обійстям Руслана Лободіна є ще одна ділянка, також призначена під забудову, належить вона сестрі Зіновія Желізняка. Але сьогодні тут не видно ні будматеріалів, ні техніки, натомість визріває щедрий урожай кукурудзи. Але скарг до міськради, тим більше таких, під якими першим підписувався б заступник мера, не надходить, комісії не виїжджають.
Один з міських голів якось розповідав мені, що знайшов спосіб боротися проти буцімто забудовників. Коли сесія вирішує надати ділянку, то ставить умови: житло має бути споруджене не пізніше як за п’ять років. І з погодженням на приватизацію не поспішають, дають його тільки тоді, коли і фундамент закладений, і стіни зведені. За таких умов мерія може звернутися до суду й повернути ділянку у власність громади, якщо забудовник не думає споруджувати житло. А Копичинська міськрада нітрохи не послідовна в цьому плані. В акті від 26 березня 2007 року читаємо: «Комісія попереджає громадянина Лободіна Руслана Миколайовича про недопустимість зміни цільового призначення… ділянки… і якщо згадана земельна ділянка і далі буде використовуватися не за призначенням, то рішення міської ради про надання земельної ділянки буде анульоване». Після цього грізного попередження на згаданій земельній ділянці нічого не змінилося, але менш ніж через місяць Руслан Миколайович безперешкодно приватизував її. І що тепер йому, повноправному власникові, зроблять? Найбільше — спробують оштрафувати на 170 гривень, але й таку постанову суд відмінить.
Якби Лободін-старший справді ремонтну майстерню відкрив на ділянках сина й дочки, підстав для правового реагування вистачало б. Не можна таким займатися в житловій зоні. Але підприємницька діяльність Миколи Леонідовича цілком легальна, зареєстрована, полягає в торгівлі промисловими товарами. Точніше, в продажу запасних частин до деяких великогабаритних вантажних автомобілів. Ось тільки заковика в тому, що не новими запчастинами торгує Микола Лободін, а знімає їх з машин, які спеціально для цього купує. Для юристів суттєво, що це його автомобілі, а не клієнтів. Сусідів такі деталі не цікавлять. Їм доводиться слухати то удари по металу, то вищання різального апарата і від цього спокою не мають.
А чи справді не мають? Скарги до міськради начебто не дають підстав сумніватися. Ось тільки важко з’ясувати: носять вони, так би мовити, самостійний характер чи є відповіддю на чергову «атаку» Лободіна проти Желізняка? Тим паче, коли Зіновій Іванович сам виступає в іпостасі скаржника. А Микола Лободін переконує: ніяких клопотів сусідам його бізнес не завдає. Востаннє розбирав машину на запчастини два місяці тому. Долото, різальний апарат — то крайній випадок. Адже господар не брухтом торгує, він зацікавлений, щоб кожна деталь залишилася неушкодженою. Та й хто забороняє поратися на обійсті, хай навіть шум при цьому створюючи, до десятої вечора? Ще президент Ющенко визначив, у який період доби має наставати повна тиша. І покупцям запчастин ніхто не заборонив великогабаритними машинами сюди приїжджати. Одного разу навіть Лободіну огорожу пошкодили. А якби вулиця мала ширину таку, як раніше, нікому б машини не заважали.
У травні цього року Руслан Лободін подав позов на рішення виконкому Копичинської міськради №319. Цим рішенням Лободіним відмовили в дозволі впорядкувати вулицю Січових стрільців. У суді багато чого з’ясувалося. Зокрема те, що план контрольної зйомки, з якого випливало, нібито ділянка Руслана Лободіна зміщена в бік вулиці на 0,52 і 1,31 метра, був виготовлений без каталога координат цієї ділянки. І оспорюване виконкомівське рішення вже б скасували, та… Не було враховано, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративних судів. На цій підставі Апеляційний суд Тернопільської області рішення Гусятинського району скасував, справу провадженням закрив. Зрозуміло, що Лободіни готують новий позов, який уже буде розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Та й міськвиконкомівська ідея про те, що ширину вулиці належить затвердити в існуючих межах, скоріш за все, стане предметом розгляду в суді. Одне слово, «перетягування каната» триватиме ще довго.
М. ЛУКАШКЕВИЧ.
«Вільне життя плюс», №75 (15187) від 29.09.2010 р.
Спонсор допису: Піклуєтесь про красу та затишок вашого дому? Вам буде просто необхідна керамическая плитка для найкращого дизайну
