Чи будемо реставрувати місто?

Красиві будиночки, залатані дорогі, чиста Нічлава та обидва парки… Чи здійсниться коли-небудь ця мрія? Мрії збуваються, та їх потрібно надто сильно хотіти. Пусті слова, сміливі ідеї, а дій немає – проблема пересічного мешканця міста. Ідеологія до болю проста, вона ж і веде Копичинці в безодню. А яке ж прекрасне місто було декілька років назад! Та роки минають, і сліди поволі зникають…

 

 

 

 

Переглядаючи світлини у розділі „Наша місто” розумієш, що той прекрасний центр вже не такий насправді. Декілька років назад, не пам’ятаю скільки саме, будинки, вулиці, парк реставрували до свята. Проводились ювілейні Сільські спортивні ігри, тому нагальною потребою постало оновлення міста. Що й було зроблено. І досить гарно.

 

 

 

Місто дійсно набрало вигляду „МІСТА”. Нам присудили тоді за благоустрій ІІІ місце в Україні. Отримали грошову премію – 50 000 гривень.(!?!?!?!?!?!). Хтось бачив ті гроші??? Ні, звісно. Ба, навіть більше, мало хто знав, що МИ – треті серед найчистіших міст. І хто винен у непоінформованості? Самі ж МИ. Бо ніякого інформаційного ресурсу в Копичинцях на той час не було, от влада і скористалася цим бонусом.

 

 

Минули роки і штукатурка знову посипалась. Дощі утворили вибоїни на дорогах: залатати міська влада не спішить. Добре, що хоч дорогу до „ради депутатів” проклалиJ. Місяць тому була мова за лавки біля ЦКіД, нема й досі. А може їх і не треба.:) Такі то справи коїться у наших „Копитах”, але все одно, в Копичинцях є чим пишатися, а от недоліки потрібно лікувати.

 

 

 

Парки. А що, парки прибирають, раз на рік перед Днем Незалежності. Це вже не повний „провтик” влади. Смітити ж у парку не можна, не всі це зрозуміли, але якби й хотів викинути сміття, то нема й куди – де смітники, шановна міська радо? Тепер і прибирайте частіше.

 

 

 

Єдине втішає, що місто кожного дня прибирають. Ідеш зранку, бачиш як двоє осіб викидають сміття на вантажний автомобіль. Та саме ці хлопці, а не хтось інший (а це Ігор Кавун та Михайло Довгань), найбільше підтримують місто. Якби не вони, давно б ми потонули у смітті.

 

 

 

Сподіватимемось, що надалі все буде добре. Ну має ж воно колись настати, оте ДОБРЕ. Ми тільки те й робимо, що живемо надіями, мріями і планами, а дій конкретних немає. Нема можливості? Було б бажання, а гроші знайдуться. Стосовно грошей, то місцеві підприємці завжди фінансово допомагають місту, але чи витрачаються ті гроші на задуману справу. Було б добре, якби час від часу наводили статистику, якісь цифри, але їх, нажаль, нема.

 

 

 

Копичинці – це твоє місто. Яким би воно поганим не було, та його потрібно берегти. Своїми діями приносити славу та пошану йому. Любіть своє місто!