Копичинці мають свою Личаківку, але про неї мало хто знає. Так як ритуальна архітектура „польського цвинтаря” залишилась осторонь сучасних надгробків.
Навіщо їхати до Львова, коли у рідних Копичинцях ритуальної архітектури, виявляється, таки вдосталь? На міському кладовищі за сучасними надгробками заховались могили ще часів польського панування. Часові межі зведення цих гробниць коливаються між 1860-1940 роками. Розташовані могили по праву сторону від центрального входу на цвинтар. Цю частину кладовища подекуди так і називають – „польський цвинтар”.
Гробниця сім’ї Білінських (Grobowiec Bilinskich з польської – Авт.). Могила зведена у 1925 році. Є припущення, що спокій мертвих за століття порушували не раз, адже з вікна, закладеного решіткою, видно господарські інструменти та інше приладдя. Тепер гріб править за склад. Цікаво, кому вистачило сміливості потривожити мертвих?
Могила Францішки Новіцької (Franciszka Nowicka з польської – Авт.), зведена у 1931 році.
Зруйновна родинна крипта. Із закладеної цегляної аркою та порослою мохом могили видно ще цілі труни. Видно, що зроблені вони із стійкого матеріалу.
Єдиним недоліком „польського цвинтаря” є неприбрана територія. Зрозуміло, що нащадків в Копичинцях залишилось мало, а той взагалі зникли. А корінним українцям слід війни не дозволяє прибирати територію кладовища, де поховані їхні вороги.
