Минає піст, підходять свєта. А з ними як кажуть люди із весільного бізнесу починається шлюбний сезон. А чому б і ні. Сонечко пригріло, трава зазеленіла, помідори правда дуже дорогі ну нічого, не хлібом єдиним. Все-рівно забава у ресторані, а такса там переважно однакова цілий рік, і може різнитися хіба що раціон. Далі якщо вже визначилися з датою, іде черга музик і оператора.
Вибір весільного акомпанементу завдяки місцевій музичній школі досить великий, за межами можемо знайти хіба що дорожчих, або своєрідних. З відео-операторами ситуація трішки інша. І хоча дефіциту на них немає, але все частіше копичинецькі молодята замовляють тернопільських «режисерів», не завжди професійніших і досвідченіших, але кіно в них виходить цікавіше. Цікавіше насамперед для молоді, от не подобається чогось старшим людям завалені кадри, та музичний супровід кліпів у стилі Nickelback. Отож виходячи з фінансів та інших міркувань, себто порад сусідки обираємо саме те до чого лежить серце. Так, завдатки дали, про поїздку до Чернівців за мештами та платтям від Дольчі&Габана ще рано думати, горівку поки не подорожала купили, ніби все. А чекайте, ще фотограф… Оттут вже з вибором важче, хтось то точно знімає але хто? А може зекономимо і нехай цокає хресний, йому жінка цифровик з Італії передала, аж 8 мегапікселів! А якщо серйозно то в порівнянні із сусіднім Чортковом, де навіть найбідніше весілля в четвер не обходиться без фотографа ми відверто пасемо задніх. Ну чогось немає в нас моди мати гарний альбом з великими якісними фотографіями. Краще заказати лімузин, щоб декого жаба остаточно задавила, чи витратити 2000 грн. на салют у вигляді сердечка, а витрачати 150-200 дол. то закруто для роботи яку може робити мало не кожен. Але чи справді це так?
Клієнтуру я описав, тому далі трішки зачепимо фінансову сторону. Для старту на техніку з якої можливо отримати непогані фото потрібно десь 2000 дол., в перспективі слідуємо апетиту: об’єктиви, фільтри, батареї, сумки і т.д. З професіоналізмом важче, в більшості він приходить з досвідом, в когось талант, а хтось просто цокає як вищезгаданий хресний. Проте думаю всім нареченим хочеться мати світлини які б нагадували про день весілля у святковому, романтичному світлі, на відміну від широковживаних кишенькових китайських альбомчиків формату 10х15 у стилі «засунь-вийми».
Фотографуючи вже другий рік забави я дійшов висновку, що в нашої молоді на перших місцях стоїть будь-що тільки не весільна фотосесія. І навіть домовившись про двогодинну зйомку, рідко коли вдається зробити все те, що запланував. То молодий запізнився, то наречену туфельки натерли до такої фізіономії, що ти мимохідь розумієш що на сьогодні вже по роботі. Хоча опісля дурний переживаєш, а чи не закинуть тобі докір чого так мало красивих фотографій, ви ж нам такі файні альбоми показували. Але бувають пари які відійшовши від життєвої рутини, забувши про все на світі прагнуть зафіксувати себе молодих, щасливих, закоханих, щирих, веселих нехай не у вічності, то хоч на довгі-довгі роки. З такими нареченими весело, цікаво і зазвичай з таких фото-сесій появляється на світ чудовий весільний альбом. Отож радіймо, кохаймося, одружуємося і не забуваємо про фотографа, бо якщо на кожній забаві буде знимкар, тоді думаю вже точно приїде із Штатів Тарас Хлібович, Володя Нікулін відкриє фотосалон, повернуться до своєї улюбленої справи старі майстри фотомистецтва, бо наразі у нас в Копичинцях це швидше хобі ніж робота. А наостанок пропоную переглянути мій скромненький, ще зовсім сирий сайт (http://www.bigfan.pp.ua/), який завдяки Дьомі появився буквально вчора. Всім бажаю Веселих свят, Христос Воскрес, Воістину Воскрес!
