Мабуть, багатьом відома пісня рок-гурту Scorpions – Wind of change (з англ. – «вітер змін»). Автори даної пісні мали на меті одне – вдалим звучанням рокових акордів зупинити наростаючу «холодну війну» між СРСР та США. Проте докорінно врегулювати проблеми «двох світів» так і не вдалося до цього часу. У будь-якому протистоянні, яким би ти сильним не був, завжди необхідно мати союзників, з якими можна було б найбільш вдало проводити свою політику.
Так свого часу була створена організація країн Варшавського договору під пильним протекторатом Радянського союзу. Але в свою чергу Західний світ об’єднався і створив Організацію Північноатлантичного договору, яка мала на меті протидіяти наростаючій міці «комуністичного співтовариства». Пройшло багато років з того часу, коли було створено НАТО ( NATO – Northern Atlantic Treaty Organization), але з кожним роком дискусій стосовно даної організації тривало чимало. В принципі, країна, визначаючи свій статус (блоковий чи позаблоковий), може це зробити у випадках, коли вона володіє даним суверенним правом. Тому логічно думати про те, що УРСР ніяк не могло мріяти чи входити, чи то не входити до Північноатлантичного альянсу, а питання про визначення свого статусу постало лише після проголошення Акту Незалежності, хоча багато хто із противників НАТО посилається на Декларацію про державний суверенітет, в якій задекларовані принципи позаблокового статусу нашої держави.
“…The world is closing in(світ стає тіснішим)…” – співає Scorpions, змістовно осмислюючи той факт, що геополітичні інтереси Росії (як правонаступника СРСР) та США неухильно зростають і жити ілюзіями про те, що Україна проходить поза даними глобальними світовими змінами, – недоцільно. Як держава, що розташована у Центрально-східній Європі, не може не підпадати під вплив своїх натівських сусідів, таких як Польща, а також Росії, з якою у неї достатня кількість міжнародних договорів про дружбу і співпрацю. Прикро, що в Україні склалася ситуація, за якої тему НАТО використовують для нарощування свого електорального поля, не розуміючи навіть самого сутнісного призначення даної організації. І от остання чергова парламентська криза була пов’язана із Північноатлантичним альянсом, бо комуністам і регіоналам не терпиться, так кортить «захищати» інтереси своїх виборців, ну і мимоволі інтереси кланово-олігархічних угрупувань. Проте, тверезомисляча людина розуміє, що проблема не в тому, що Україна в НАТО чи не в НАТО, а в тому, що в нас є залежність від зовнішніх чинників та низького рівня культури, а, отже, низького рівня ментальної стабільності у державного бомонду. Хочу звернутися також до частих проявів алогічності та абсурдності, що мають місце в нашій політиці. От, наприклад, палкі прихильники співробітництва з Росією та іншими країнами СНД можуть голосувати за закони, які передбачають вступ до Північноатлантичного альянсу, голосувати за те, щоб наші вояки брали участь у миротворчих операціях. Ба більше, на виборах передбачати свої рішучі натівські наміри, а потім спокійно заявляти, що вони є стійкими антипатами та ворогами даних процесів.
“…Walking down the street, distant memories are buried in the past forever (я іду вздовж вулицею, далекі спогади назавжди залишилися в минулому …”. Тут мається на увазі, що комуністична загроза уже не може злякати світ, а тим більше Україну, яка маю компартію-гібрид, що легко йде на поступки своїм ідеологічним засадам, в умовах парламентсько-президентської республіки. Говорити про їхню стійку позицію щодо НАТО теж не можна, адже багато парламентарів з даної фракції навіть не знає значення літери «T» у слові NATO. Щоб боротися проти ворога потрібно мати чіткі орієнтири проти яких саме позицій вести наступ. Відкидаючи будь-які конфронтаційні моменти політичного життя, варто поставити питання, а що нам дає НАТО? Не будучи ніяким агітатором цього союзу, хочу сказати про те, що противникам вдається «залякувати населення» тим, що коли ми вступимо у НАТО, то всі вояки будуть на передових фронтах Афганістану та Анголи. Але це не правда, адже все одно повинен бути дозвіл збоку Верховної Ради. Важливим є також те, що на сьогодні про приєднання України до НАТО мова взагалі не йде, адже для цього необхідно пройти досить нелегкий шлях. Важливість Північноатлантичного альянсу може полягати в двох аспектах: в позитивному і негативному. У негативному в тому випадку, що ця організація є фактично учасником «холодної війни», яка в багатьох свої моментах і заявляє про свою не налаштованість проти Росії та Ірану, хоча фактично своїми діями провокує адекватні вчинки збоку нашого північного сусіда.
Позитивний аспект має місце в тому випадку, коли при усіх можливих способах збереження людства та забезпечення системи колективної безпеки. Україна повинна мати повагу до інших національностей і народностей, які проживають на планеті. Наприклад, у Югославії громадянська війна носила характер «етнічних чисток», при яких мусульманське населення зазнавало трагічних сторінок історії свого земного життя при правлінні Слободана Мілошевича. Це варто розуміти з тих мотивів, що спокійно споглядати на нищення народонаселення не можна, адже в цьому випадку ми стаємо на бік людиноненависників. Економічна складова даного питання має також різні сторони. Ну з одного боку до високих стандартів у військово-промисловому комплексі це скоро не призведе, адже варто виконати багато норм і правил, щоб досягти бажаного результату у переозброєнні армії, переведення нашого війська на контрактну основу, професіоналізація військового персоналу та багато інших проблемних питань, які займуть досить тривалий період часу. З іншого боку можлива фінансова та інша економічна допомога, яка буде стимулювати такі процеси і бажане може справді видатися дійсним. Багато хто з військовослужбовців, які мають те чи інше звання, можуть з упевненістю сказати, що стан нашої військової техніки є справді жалюгідним, тому необхідно виробляти чіткі плани по виробленню послідовної політики у переозброєнні нашої армії.
Тривожним дзвінком прозвучали для українців новини із наших військових частин, де часто трапляються випадки «тотальної дідівщини», яка переростає у відверте знущання над солдатами, іноді навіть зі смертельними випадками. Переорієнтація умов проходження служби – це те, на що має бути спрямована політика військового керівництва за умови співробітництва з Північноатлантичним альянсом. Не дивлячись крізь «рожеві окуляри» на переваги НАТО варто сказати, що доведеться, можливо, все-таки пожертвувати частиною національного суверенітету та принципами добросусідських відносин з Росією (хоча добросусідськими їх назвати важко в умовах, коли йде тотальний наступ на національні цінності та історичну пам’ять). Насамперед Україна повинна мати чітку позицію стосовно своїх військових, зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних напрямків, а не коливатися позиціями партій, які фінансуються за кордоном. Щоб не стати «розмінною монетою» у геополітичних битвах потрібно цінувати власні достоїнства, враховуючи такі чинники як: Чорноморський флот, трубопровід який транспортує газ в Європу, величезні запаси чорнозему та вугілля, а також перспективи важкої промисловості. Проте, даний перелік не є вичерпним і може бути продовжений. Україна повинна насамперед залишатися Україною у її чистому вигляді. Але як це можна зробити, коли залишки колишнього тоталітарного режиму і досі здійснюють вплив на державну політику.
«…Take me to the magic of the moment on a glory night (допоможи хоч на мить зануритися у магію тієї славної ночі)…» – хоча ці слова Scorpions і були написані досить давненько, але є важливими для нашої країни за умов сьогодення. Щоб засвідчити патріотичність своїх громадянських позицій, щоб зануритися у тенета тієї «славної ночі» потрібно зробити перший крок, який є найважчим, а потім звичайно вступає в силу латинський афоризм «Per aspera ad astra» – Крізь терни до зірок!
