Українська народна вишивка − унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Впродовж сторіч-тисячоліть в народній вишивці знаходили і, на щастя, знаходять відображення думки і настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстринь, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком голки з ниткою.
Одним з елементів, без якого немислимий український національний стрій, є вишивана сорочка. Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували сорочку, бо вірили, що вона захищає людину від усього злого, є оберегом.
Українська сорочка XIX – початку XX ст. мала велику кількість варіантів крою та оздоблення. Шили її з лляного або конопляного полотна. Білий колір – це своєрідний еталон традиційної української сорочки.
Окрім крою, локальної своєрідності сорочкам надавала орнаментація. Колір і фактура саморобного полотна були виразним тлом для орнаменту. Матеріал, мотиви, розміщення орнаменту нерозривно пов’язані з іншими елементами одягу, функціональним призначенням.
Вишивані рушники, сорочки, одіж, різноманітні речі як повсякденного вжитку, так і святкового, предмети релігійного культу, − майже всього торкнулися руки вишивальниці. В такий начебто нехитрий спосіб творилась краса і затишок в оселі: тіло оберігалось від „злого ока” вишивкою на вбранні, обійстя було захищеним вишитими речами з орнаментами, насиченими глибоким символічним змістом.
Войовничі кроки історії і безжальний плин часу у всі часи змінювали світ, не обминаючи і вишивку. Але крізь віки зберігається тепло рук ручної роботи, неповторність кожного вишитого візерунка.
Мовою сучасності вишиті вручну речі звуться ексклюзивними. Деякі техніки вишивання відтворюються сучасними вишивальними машинами. Але ж ні для кого не секрет, що виглядають такі речі інакше. В них нема і a priori не може бути душі. Адже кожна вручну вишита річ − жива. В ній − часточка внутрішнього світу тієї людини, яка цю річ творила. І це, без сумніву, помітно завжди і відчувається на інтуїтивному рівні.
Тому нема жодної підстави сумніватися у добрій чарівній силі вишивки. Вишиті рушники, сорочки, серветки завжди виконані з любов’ю, натхнені побажанням здоров’я, сили, всілякого благополуччя їх власникам, тому такі речі наділені обереговою силою.
У вирі сучасного світу, космополітичних поглядів, інтернаціональних тенденцій дуже важливо не загубити свою національну приналежність, ознаки етнокультури, відчуття свого місця на землі, яка нас народила.
Нехай ми маємо суто утилітарні речі суворо функціонального призначення. Нехай вишивання − кропітка робота, яка займає багато часу в умовах його постійної нестачі. Нехай це вважається зайвим, архаїчним, несучасним. Але якщо вишита річ у Вас є, то вона, значить, на своєму місці. Вона вирізняється серед фабричного розмаїття. Адже вона − унікальна і лише ваша. Вишита руками доріжка, серветка, наволочка, малесенький клаптик тканини, будь що − кожен з них випромінює неповторну красу, відчуття затишку, тепло рук свого творця.
Читати більше про українську вишивку:
http://rushnychok.org.ua/Sorochka/
http://www.vyshyvanka.ucoz.ru/publ/
http://www.ko.if.ua/museum/publications/
