Мабуть, немає такого тернополянина, котрий не знайомий із музичною творчістю гурту "С.К.А.Й." чи бодай взагалі не чув про них. Вокаліст Олег Собчук розповів "Номер один" про свій особистий бік життя, який не стосується музики. Хоча про останнє все ж таки не промовчав. Ще б пак, адже Олег живе музикою, і ми завдяки пісням "С.К.А.Й." можемо у цьому пересвідчитися.
– Дитинство було класним та веселим, – почав розмову вокаліст гурту "С.К.А.Й". – Нема приводу жалітися на нього. Я вважаю, що в мене було щасливе дитинство. Багато з батьками подорожували. Навіть довелося поїхати до батька у Вентспілс, що у Прибалтиці. Він у мене моряк.
– У школі був чемним учнем чи бешкетником?
– Гм, бешкетником! Я навіть сказав би, що супербешкетником! Мене постійно зупиняли чергові, що стояли в коридорі і ловили тих, хто бігає. А коли хтось потрапляв у їхні руки двічі, тоді вже відповідна оцінка ставилась у журналі. Я постійно втікав від тих чергових. У класі ми ставили кнопки на стільці, крейдою розмальовували їх, щоб потім це все відбилося на м’якому місці, та ін.
– Виходить, що у твоєму щоденнику не було місця для хороших оцінок?
Та чому? Були! Я вчився посередньо. Були і двійки, і п’ятірки. Особливо класні оцінки були з англійської, української літератури, з географії, фізкультури та трудового навчання. З математики, геометрії у мене переважно були трійки. Я занадто захоплювався спортом і пізнанням навколишньго світу. Любив кататися на велосипеді, потім – на мопеді. Тому точним наукам я приділяв мало уваги, так як вважав їх менш цікавими і навіть нудними.
– Який з перелічених предметів можеш назвати найулюбленішим?
– Фізкультура, англійська, українська література, географія, трудове навчання.
– Знаємо, що у тебе немає музичної освіти…
– У групі "С.К.А.Й." музичну освіту мають тільки барабанщик Сергій Недашковський і клавішник Юрій Мозіль. Решту троє: Папа (Грищук Олександр – авт.), Юрій Рудницький і я, Олег Собчук, – самоучки.
– Окрім гітари, на яких ще інструментах умієш грати?
– Можу дудіти на губній гармошці, але це не рахується, що я вмію грати (сміється – авт.). Я граю на акустичній гітарі і співаю, це поки що все. Але дуже хочу навчитися грати на фортепіано.
– Олеже, скажи, а звідки у твоєму житті з’явилася музика, хто прищепив любов до неї?
– Музику я завжди любив. А хто прищепив мені любов до музики, я не знаю. Напевно, Бог і мої батьки. У родині професійних музикантів немає. Мама колись у хорі співала. У дитинстві підспівував пісні Мадонни та Roxette . Вони мені якось легко запам’ятовувались, хоч були на англійській мові, якої я тоді ще не розумів. Але я точно співав слова і відтворював мелодію. Пізніше батьки на день народження подарували мені акустичну гітару. І я потихеньку почав горланити російський рок. Так помаленьку в мене сформувався якийсь тембр, на що я і не сподівався. До речі, він ще до сих пір формується. Згодом написав пісню. У 2001-му році ми з Папою (гітаристом) її записали. Пісню почали крутити на місцевих тернопільських радіостанціях, і ми зрозуміли, що треба працювати далі. Я не маю музичної освіти й жодного разу не був у репетитора. Все, що в мене є, це мій слух, а вокальні дані –це вже потім. Людина, у якої є слух і яка хоче співати, має непогані шанси, але якщо навпаки, то… як кажуть: не мучте худобу.
– Яка у тебе освіта?
– Після школи рік провчився у Галицькому коледжі. Маю посвідчення водія, а також автослюсаря якогось там розряду. Потім навчався у педуніверситеті, де здобув спеціальність “практичний психолог та соціальний педагог у закладах освіти”.
– Що цікавого можеш сказати про свої студентські роки?
– Там кожен день був цікавим! Якщо другої пари не було, то назад в університет уже ніхто не вертався. Були улюблені викладачі, а були й такі, що до них зовсім не хотілося йти. Нецікаво проводили пари. На потоці нас було троє хлопців і десь 35 дівчат. Ми троє тусувались і завжди знаходили, що робити. Нам не вистачало компанії, але ми її все одно знаходили. Було весело і класно, кожен день по-своєму цікавий, і здавалось, що так триватиме вічно. Але виявилось, що не вічно…
– Коли випало зустріти перше кохання?
– Воно у мене було і в дитсадку, і в школі, і в університеті. Перший раз зустрів кохання (якщо це так можна назвати) у школі, десь у дев’ятому класі. Напевно, це було кохання, бо відчував, що мене тягнуло до дівчини як духовно, так і фізично.
– А як ти познайомився зі своєю дружиною?
– На Новий рік! Збирали якось компанію, щоб відсвяткувати Новий рік. Я запросив Машу. Вона відмовилась прийти, бо їй не виходило, але, зрештою, все ж таки пізніше приєдналася до нас. Ось так ми і познайомились. Потім зустрічалися 5 років і одружилися. Весілля було в Тернополі. Зараз дружина з донечкою живе у Тернополі, а я більшість часу мушу проводити в Києві. Незабаром разом будемо жити у Києві.
– Що для тебе є найбільшою винагородою?
– Оплески, звичайно. А також блиск в очах людей, котрі прийшли на концерт. Хоч я намагаюсь не концентрувати увагу на очах, бо можу забути текст, тому я вибираю кількох людей і дивлюся в їхні очі протягом концерту, так я визначаю, цiкаво людям чі ні.
– Бувало, що ти посеред важливого концерту випадково забував слова?
– Було! Навіть недавно якось забув слова, та ще й які слова – із пісні-караоке "Тебе це може вбити". Я запнувся, а люди продовжували співати. О, думаю, забув слова, а люди замість мене заспівали, – класно! Хоча, з іншого боку, було дико соромно.
– Чи гадалось тобі у дитинстві, що станеш відомим співаком?
– Звичайно, що ні. Коли тебе показують по телевізору, впізнають на вулиці і співають пісні біля під"їздів, тоді є відчуття, що ти відомий.
– Яким чином заробив перші гроші?
– Перші гроші заробив у Тернополі, будучи торговим представником ТМ "Мівіна". Працював 3 місяці. Перша зарплата була 300 гривень. За ті гроші накупив продуктів у магазині. У 2003 році 300 гривень були хоч чогось варті.
– Окрім музики, є інше захоплення?
– Недавно зрозумів, що дуже люблю кататися на лижах. Також із задоволенням плаваю, бігаю, катаюся на ковзанах і граю у футбол. А ще обожнюю подорожувати і ходити по горах у Карпатах.
БІОГРАФІЯ
Олег Собчук народився у Тернополі. Після закінчення школи навчався у Галицькому коледжі за спеціальністю автослюсар. У 2001 році Олег разом із Папою (Грищуком Олександром) створили гурт "С.К.А.Й.". Усі тексти Олег пише сам (крім пісні "Не йди"). У 2005 році "С.К.А.Й." отримав велику популярність серед молоді завдяки співпраці з музичним холдингом "Лавіна Мюзік".
Зараз Олег Собчук, вокаліст гурту "С.К.А.Й", перебуває у Києві, але мріє забрати до себе з Тернополя дружину Марію та донечку Тетянку, якій 4 рочки.
Повну версію читайте в номері від №6 (123) від 13 лютого 2008 року
Спонсор допису: Вже зовсім скоро сезон відпусток тому вам слід обов’язково дізнатись про отдых на черном море, де дуже гарно та сонячно
