30 C
Kopychyntsi
сьогодні 14.06.2024
Архів новин 2006-2018Культура"Тарас Бульба-2006" - шалений рок і шалений дощ

“Тарас Бульба-2006” – шалений рок і шалений дощ

-

Починаю писати статтю, і не знаю, що розповісти першим. Ніколи не знала, що можна отримати СТІЛЬКИ вражень за 1 добу.

Почну з того, що фест "Тарас Бульба – 2006" був цього року 15 за рахунком, тому я твердо вирішила для себе, що неодмінно потраплю на це дійство, а ще хотілося оглянути саме м. Дубно, де й проводився фестиваль.

Отож, одразу з Шешор – в Дубно. Фест тривав з 14 по 16 липня. Ми вирішили, що варто відвідати останній день "Тараса Бульби-2006", де збереться сам жир, тим більше, що троє наших друзів були в Дубно з самого початку фестивалю.

Як казав Юрко Гагарін: "Поехали!". Те, що небо було похмуре, не псувало нам настрою, та й дощ нас не лякав. Спочатку – в Тернопіль, далі – на бамбетлі в автобусі до самого Дубно. А тут вже справжня злива! Ну нічого – біжимо до центру, зустріли наших і – грітися, адже до концерту ще є час. Знайшли якесь кафе (не пригадаю назви), заходимо – одні рокери (супер!). Найбільше тут мене вразило обслуговування: "Можна соку?" – "Купіть собі в магазині." " А хліб у вас є?" – "Є, але мало. Шо, я до вечора буду без хліба сидіти?!" )))))

ОК, перекусили, ідем на площу під сцену. Дощ, як з відра. Але хіба це завада, коли на сцені "Полинове Поле", "Вій", "От винта", "King Size" та інші молоді талановиті виконавці? Тут музика на всі смаки – і для готів,і для панків, і для рокерів. Трішки дістав ведучий, говорив багато на кшталт "рок і дощ – взаємопов"язані речі". Нехай би постояв хоч 20 хвилин під цією зливою!

Ну що ж, скакати під дощем і трясти патлами – це, безумовно, кайф, але ж холодно… Так ось, ми винайшли чудову пртидію цьому. Як кажуть, клин клином вибивають. Отож, пішли стрибати по калюжах!!! Спочатку розганяєшся, потім відштовхуєшся – і в калюжу, де води по коліна! А далі спостерігаєш, як до тебе приєднуються незнайомі люди, фотографують "Беркутівці" з блаженною посмішкою і відчуваєш, як настрій повзе вгору. Зігрілися? Назад під сцену! Тут всі мокрі, всі щасливі, всі відриваються.

Через години 2 відчуваємо, що мокрі навіть труси. Вирішуємо їхати додому, бо злива прсто жахлива. До автобуса 20 хвилин, до автостанції – 15 хвилин бігти по калюжах. Я було вже почала злитися – ще б пак, весь одяг мокрий, взуття теж – застуда гарантована! Та коли зайшла наавтостанцію, то зрозуміла, що не одна така – повне приміщення неформалів ніби щойно з душу; хто одяг викручує, хто з берців воду виливає. У автобус ми, зрозуміло, не втиснулися, тому рушили на залізничний вокзал (добре, що в Дубно їздять маршрутки по місту).

Такої кількості патлатих, ірокезів, дертих джинсів, шкіряних штанів, берців, кедів, металу, пірсингу Дубнівський вокзал ще не бачив. Дощ зігнав сюди всіх – ніде яблуку впасти. "Міняю 5 пар мокрих шкарпеток на одні сухі!" Ги-ги! "В кого є сухі портянки або кульочки?" Я особисто отримала чиєсь романтичне жовте платтячко в рожеву квіточку і з бантиком – і це до кедів і шпилбки у вусі.))) Моя сестра була неперевершена – шорти "Рібок", футболку з нумером 9 і берці під коліно ))))))) Деякі взагалі ходили закутані в простирадла, як Аполони – зате сухо! Додайте до цього всього видовища купу наплечників, кариматів та ще гітари і спів, ага, і ще один міліціонер в кутку 🙂

Зустріла я тут і панків, з якими познайомилася в Шешорах. Вони виявилися справді класними! Пробили десь народний засіб від застуди, поділилися з нами, ще і згущене молоко було.

Найбільшим шоком було те, що зДубно нема жодного поїзда до Тернополя. Отже, нас чекала подорож в Красне Львівської обл. Електричку наш натовп зустрічав так, гейби то був поїзд, що привіз солдат радянської армії з фронту у травні 1945-го. Всі неформали потрапили у один вагон без світла. "Давайту шось заспіваємо!" – "Давайте!" Весь вагон хором: "ШООООООООООООООООСЬ!!!" – "Люди, дайте слова цієї пісні, бо аж за душу чіпляє!" Не обійшлося і без зривання стоп-кранів і п"яних провідників.

З Красного – мандрівка до Золочева. У вагоні – заняття з аеробіки, аби зігрітися.

Злива триває. Чудово, що у Золочеві залізничний вокзал і автостанція поряд. Прямуємо на автобусну. Треба чекати годину. У нас їде дах. Хочемо їсти. Купили стандартний набір – ковбаса, хліб, майонез, мінеральна вода. Арсен дрімає, Ната ловить пташок.

Ось і автобус. Нас, мабуть, сприйняли за біженців. До Тернополя їхали на бамбетлі під мокрою ковдрою.

Файне місто Тернопіль! Ура!!! Їхали додому знову автобусом, ще й з телевізією.

Що? Невже вдома? З Дубно ми виїхали о 2:20 ночі, в Копичинці потрапили о 12:40 дня. Жаби-мандрівниці. Перш за все – просушити одяг, випити гарячого чаю, вдягти теплу піжаму і шкарпетки – і в люлю. О-о-о! Супер.

Ну що ж, зараз згадую все це з усмішкою. То як, штурмуємо Дубно наступного року? Але подбаємо про екіпірування. Тарас Бульба, до зустрічі у 2007-му!

Спонсор допису: Ви вже мабуть знаєте що на 2012 прогнозують кінець світу? Конец света може і не буде але варто знати побільше інформації

попередня статтяНапій для душі і тіла
наступна стаття“Фантастична четвірка”

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Копичинецька Громада!

Промо відео нашої Громади. Завітайте та співпрацюйте із нами!https://www.youtube.com/watch?v=PFf_s3xid6g

“Дерибан землі” в кращих ...

На початку 2018 року у рамках децентралізації Урядом було прийняте рішення про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державно...

Спортивний захід “З...

Сувора зима не зупинила юних біатлоністів нашої громади на шляху до звершень. Спортивний захід "Зимова Нічлава" відбувся сьогодні у парку міста Копич...