Михайло Тарабій народився на Закарпатті. За фахом — педагог. Більшу частину життя прожито у Надзбручанському краї.
Друкується в газетній періодиці, журналах, антологіях та альманахах. Автор поетичних збірок “Журавлині ключі”, “Висотний перевал”, “Розвіяні вітром”, “Джерела душі”, “Шовкова косиця”, “Калинові мости”, “Розвінчані долі”. Подаємо читачам три вірші із збірки “Розвінчані долі”, які надруковані у Тернопільській обласній газеті “Вільне життя” (8.08.2012р.)
Країв чужих нам вистачає
Українським заробітчанам
Давно відквітли наші весни
І літа красного барвінь.
І зову нас вітри понесли,
І знов розлук у серці біль.
Пройде в туманах осінь сива,
В невідворотності зима…
А ти й тепер в мені — єдина,
Хоч так наболена душа.
Хоч стільки світу молодого
Поміж літа розлук спливло.
Нам би промовить тепле слово
Й з'єднати долі ув одно.
Країв чужих нам вистарчає
І порізно роками жить!
Нехай Господь нас навертає
Неспиний хміль до дна допить…
***
Тихо падають вранішні роси
На уже почорнілу стерню.
Заплітає у скроні нам осінь
З відминулих років сивину.
Скільки ж їх пролетіло без тебе,
Скільки їх ще між нас відмине?
Ти з розлуки приїдеш до мене,
Коли папороть нам зацвіте…
В позолоті осінні Карпати,
Понад ними ключі попливли.
Де нам квітли небесно блавати,
Там тепер поросли полини.
Розвіялись долі по світу чужому
«Чи пам'ятали б вас отак,
Якби не цей дивак — Бальзак?
Мукола Луків
Чи стрінемся ми ще колись із розлуки,
Чи тільки лишився в минулому слід?..
Чи ще колись втішиимо серце від муки,
Чи це вже прощання з тобою навік???…
Розвіялись долі по світу чужому…
Тепер ти холодна до мене, як лід.
Лишились лиш вірші, написані мною,
І в пам'яті — брови, широкі врозліт.
В долинах туману пливуть пеленою,
І паморозь перша в лугах сивинить.
Пішов би у світ я й тепер за тобою,
Та пізно!..
Останню обірвано нить… …
