Під такою багатозначною назвою у Тернопільському видавництві "Крок" цьогоріч бачила світ монографія о.Василя Погорецького, священика і науковця, прозаїка і поета, Члена Національної спілки журналістів та Національної спілки краєзнавців України, доктора теологічних та кандидата історичних наук із Копичинців.
Проблема сприйняття місця й ролі Петра Могили у національно-духовних процесах українського суспільства XVII сторіччя є доволі складною і знаходить у науково-дослідницьких працях, серед широкої громадськості як і в Україні, так і в зарубіжних країнах далеко неоднозначне трактування. Її актуальність посилюється послабленням духовних основ у внутрішньополітичному житті України, що впливає на визначення основних парадигм сучасного національного відродження, їх змісту, причин, змін, розкриває перспективи розвитку держави. Із здобуттям незалежності України відбуваються непрості процеси формування власної держави, відродження культури, піднесення національної самосвідомості, а, відповідно, усунення вітчизняного розбрату, створення духовної єдності, подолання відступництва еліти, конфесійних суперечностей всередині самої нації. Тож дослідження діяльності П.Могили, оцінка його постаті й значення має не тільки наукове, але й практичне значення. З огляду на це, актуальність нового прочитання й осмислення діяльності і творчості спадщини Петра Могили в контексті новітнього українського державотворення є очевидною і не викликає сумнівів. Саме тому проблема дослідження В.А.Погорецького є злободенною і новою в українській історіографії та відповідає потребам національно-духовного розвитку суспільства й нашої нації.
Василь Погорецький, спираючись на широку та різноманітну базу, перш за все на неопубліковані й опубліковані документи й матеріали різного походження, праці П.Могили, спеціальну літературу тощо, уперше в українській історіографії комплексно, політично незаангажовано проаналізував твори і багатогранну діяльність Петра Могили, показав його як ідеолога, мислителя, богослова, церковного і державного діяча, загалом людину-провідника доби українського національного піднесення першої половини XVII ст. з її релігійними, світоглядно-філософськими уявленнями. Розглядаючи його у зв’язку з політичними, соціально-господарськими реаліями, автор намагався уникнути економічного редукціонізму й дати образ тогочасної історичної епохи як цілісності, в якій духовні та матеріальні чинники взаємно зумовлюють та доповнюють один одного. Це потребувало цілісного підходу до об’єкта дослідження, використання даних багатьох споріднених наук – історіографії, філософії, політології, релігієзнавства, мистецтвознавства, етнографії та інших. Саме ґрунтовний аналіз автором праць П.Могили підтверджує, що вони і є органічною частиною всієї системи духовної культури українського народу. У них відбулися тенденції загально-національного піднесення, гуманізація й демократизація культури та суспільного життя.
Прагнення В.Погорецького до всебічного показу постаті Могили у контексті викликів національно-духовного розвитку України зазначеного часу зумовило до власного бачення творчості й діяльності, з`ясування його відмінності від концепції деяких попередних дослідників. Це бачення ґрунтується на виділенні в об’єкті дослідження, а ним, як вище зазначається, були твори та діяльність Митрополита, одного з важливих аспектів, а саме їх значення для українського націотворення. Під цим кутом зору осмислюється й узагальнюється вся спадщина і діяльність П.Могили, що, звичайно, не виключає можливості й інших підходів та поглядів. Зауважимо, головну увагу автор, актуалізуючи важливі, хоча й різні праці спадщини Київського митрополита, розглядає їх лише як суттєву передмову розпочатої Могилою розбудови духовної єдності українського народу, яка і здійснювалася на грунті синтезу й переосмислення наукового, релігійного й політичного досвіду Заходу і Сходу Європи через такі інституції, як церква, школи, колегії, друкарні, а також через різноманітні види мистецтв. Саме ця його діяльність, на думку В.А.Погорецького, є визначальною для оцінки ролі й місця Петра Могили у суспільному житті України окресленого періоду. Адже формування національної держави та ще й за умов іноземного гноблення, з необхідністю вимагало розвитку самосвідомості народу, розуміння ним спільності своїх інтересів, завдань і дій, виховання волі до цих дій. Тому національно-духовні ідеї П.Могили, їх ролі в державотворенні, безумовно, є актуальними і в наш час.
Такий методологічний підхід спонукав автора до висвітлення ролі Могили у створенні засад української національно-просвітницької духовності, філософсько-теологічного вчення, показу релігійно-культурницької діяльності і в національному житті України. На наш погляд, теоретична богословська підготовка В.А.Погорецького, дозволила йому професійно справитися з поставленими завданнями і довести, що ідейні задуми і праця Могили були потужним чинником формування української спільноти, що піднімалася над релігійними відмінностями численних розгалужень українського народу й, усвідомлюючи єдність своєї історії, мови, віри, звичаїв, ставала цілісною нацією. У праці значне місце відведено розкриттю організації внутрішньо-церковного життя за Могилянської доби, проведення реформи київського православ’я. Важливо зауважити, що автор намагався при цьому дати власну інтерпретацію об’єднавчої ідеї Петра Могили щодо заснування Київського Патріархату.
Досліджувана автором проблематика пов’язана із загальною спрямованістю тематики науково-дослідних робіт кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії нашого університету. Видається, що результати проведеного здобувачем дослідження достатньою мірою апробовані у наукових виданнях відповідного рівня, серед громадськості, рельєфно відображають тези про те, що розвиток конкретно-історичних досліджень творчої спадщини і діяльності окремих визначних громадсько-політичних і релігійних діячів може мати практичне значення й політико-прагматичний резонанс в силу вивчення та реалізації духовних цінностей, наближення Церкви до потреб та інтересів народу, її спрямування на патріотичне служіння у сучасних умовах національного будівництва.
Наукова новизна й практична цінність підготовленої праці полягає в тому, що в ній дається всебічний аналіз маловивчених аспектів творів і діяльності П.Могили, його ролі в тогочасному ідейному й духовному житті українського народу, у витворенні єдиного комунікативного простору національної культури. Практично до цього часу в українській історичній науці запропонована тема не була конкретним предметом спеціального дослідження. Автором вперше введено до наукового обігу нові документи, які наочно ілюструють маловідомі складові багатогранної діяльності Петра Могили, його впливу на національно-духовне життя визначеного періоду. Рецензованій праці характерна цілісність і логічність структурної побудови, органічний взаємозв’язок усіх розділів в якості пріоритетів складових досліджуваної проблеми, що дало змогу, В.Погорецькому проаналізувати весь залучений ним до розгляду теоретичний і фактичний матеріал в історико-хронологічній і проблемній послідовності. Окрім цього, практичне значення представленого дослідження визначається контекстом сучасних пріоритетів національно-духовного розвитку Української держави, їх складністю і суперечністю.
Резюмуючи вище викладене слід підкреслити, що монографія В.Погорецького присвячена складній, актуальній у науковому та політико-прикладному відношеннях проблемі, виконана на високому фаховому рівні і може бути використана в узагальнюючих працях з історії України, філософії, релігієзнавства, в навчальному процесі, а також державними і релігійними органами у виробленні духовної політики України у наш час її національного відродження. А теоретичні результати праці можуть бути застосовані для створення науково-практичних рекомендацій щодо патріотичного єднання українського суспільства.
М.М.АЛЕКСІЄВЕЦЬ, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Заслужений працівник освіти України
