Минулого тижня редактор Чортківського радіо Роман Островський став справжнім героєм у Чернівцях. Колеги-журналісти навперебій брали в нього інтерв’ю, адже саме він привіз до тамтешнього Меморіального музею Володимира Івасюка експозицію унікальних світлин легенди української музики, приурочену 64-й річниці з дня його народження (В. Івасюк народився 4.03.1949 р.). Через скромність пана Островського, більшість із них уже давно стали «народними» – їх не раз друкували у різноманітних виданнях і книгах, не вказуючи його авторства, але є у творчій скарбниці нашого земляка й такі, що їх мало хто бачив. Узагалі його доля дивним чином перепліталася із долею Володимира Івасюка за його життя, і навіть після смерті композитора…
Був єдиним, кому дали дозвіл
«Уперше побачив Володимира Івасюка 26 лютого 1972 року, – пригадує пан Роман. – Навчався тоді на хімічному факультеті Чернівецького держуніверситету, був позаштатним кореспондентом газети «Радянський студент». У Мармуровій залі університету знімали дуже популярну тоді передачу «Алло, ми шукаємо таланти», і я був єдиним фотокором, якому з Москви надали ексклюзивний дозвіл фотографувати знімальний процес. Я тоді відзняв аж 12 плівок!
У Володимира Івасюка брали інтерв’ю як в автора «Червоної рути». Я зафіксував на плівку також, як йому вручали нагороду, як вони спілкувалися з ведучим Олександром Масляковим… У березні мій фоторепортаж надрукували в «Радянському студенті», і світлини зажили власним життям. Коли бачу десь їхні копії, навіть не сумніваюсь, що мої, бо більше ніхто тоді не фотографував».
Узагалі-то вони з Івасюком могли перетнутися ще роком раніше. У 1971 році Роман Островський цілком випадково потрапив на зйомки музичного фільму «Червона рута». «Про те, що в Яремчі знімається фільм за участю буковинських співаків, мені розповів журналіст Жан Макаренко, із яким ми товаришували, – пригадує пан Островський. – Я відразу загорівся ідеєю поїхати туди!». Із легкої руки пана Романа в «Радянському студенті» після тієї поїздки з’явилася чи не перша спільна фотографія майбутніх зірок – Софії Ротару, Назарія Яремчука й Василя Зінкевича, молодих, вродливих і щиро залюблених в українську пісню. «На жаль, Володя тоді у мій об’єктив не потрапив, хоч був безпосередньо причетний до зйомок фільму, – каже пан Роман. – Саме він спершу відзняв аматорське відео на свою «Червону руту» й приніс його на обласне телебачення. Так з’явилася ідея відзняти професійний фільм про пісню, що згодом стала легендою».
…А примірник «Радянського студента» понад 40-річної давнини із тими унікальними світлинами пан Роман і досі береже як зіницю ока.
Першим дізнався таємницю присвяти
Багато років ніхто достеменно не знав, кому Володимир Івасюк присвятив незабутню «Червону руту». Дослідники його творчості називали прізвища різних дівчат. А першим таємницю присвяти випадково дізнався саме Роман Островський.
«Мою однокласницю Марію Соколовську усі називали Мусею. З Івасюком вони були одногрупниками в медінституті, і цілком імовірно, що він був закоханий у цю вродливу дівчину, – розповідає пан Роман. – Якось сидимо з Марійкою у неї на кухні, п’ємо чай. Раптом питає: «Хочеш, покажу тобі щось цікаве?» – і простягає аркуш паперу. Це був оригінал тексту «Червоної рути», написаний Володиною рукою з присвятою їй…».
Роман Карлович показує ксерокопію направду історичного документа. Під підписом – присвята: «Мусі від Володі 15.9.70. ІІІ пара. Лекція по дермі». «Це лекція з дерматології», – пояснює. Є в його особистому архіві й фотографія, подарована однокласницею, на якій вони удвох з Івасюком.
Вияв величезної довіри
Трагічна загибель Володимира Івасюка приголомшила Романа Островського, як і всіх, хто був знайомий із ним чи просто захоплювався його піснями. А через півроку після смерті до нього звернувся батько композитора із делікатним проханням – проявити три плівки.
«Володя був дуже хорошим фотографом, – каже пан Роман. – А ті три плівки були останніми у його житті. Проявити їх самому вже не судилося. Михайло Григорович хотів, щоб про них ніхто не знав, адже було невідомо, що на них. Я попросив у нього дозволу зробити й собі по одному примірнику кожного кадру. Він дозволив. Пізніше фото й плівки, які віддав Михайлові Григоровичу, зникли. Їх вилучили кагебісти й не повернули. Збереглися лише ті світлини, що зробив для себе. На них – нічого особливого: друзі та приятелі Володі. Але мені доводилося чути версію, що серед зазнимкованих є і люди, причетні до його вбивства. У самогубство Івасюка я жодної секунди не вірив…».
«Червона рута» – назавжди
Є у пана Романа й унікальні світлини з першого фестивалю «Червона рута». «Про нього мало хто знає, – каже мій співрозмовник. – Цей фестиваль відбувся у Кіцмані, де народився Володя, 26 червня-3 липня 1988 року. Фотографувати там узагалі забороняли! Але я начепив на себе аж три фотоапарати, й мене дивом із ними пропустили. Мабуть, подумали, що зі спецслужб (усміхається – авт..)».
І знову вийшло так, що Роман Островський був єдиним, хто задокументував цю подію у фотографіях! От тільки Володимира Івасюка на той час уже було не впіймати у кадр… Але всім присутнім на тому напівсекретному дійстві здавалося, що душа його соловейком витає над рідним містом.
«Стільки пісень забулося, а «Червона рута» житиме вічно! – переконаний пан Роман. – Я вдячний долі, що мав честь бути знайомим із її творцем за життя, і дуже тішуся, що ним цікавляться донині. Тим, хто хотів його вбити, це насправді не вдалося…».
Наталя Федорців
Джерело: http://gazeta-misto.te.ua/
Спонсор допису: Цікавитесь як можна гарно і вишукано оформити ваше житло? Спочатку вам буде потрібно придумати Дизайн интерьера і тоді реалізовувати його
