Празник Різдва Христового належить до найвеличніших свят церковного року християн. Тож готуючись тривалий час молитвою і постом до зустрічі нашого Спасителя тепер маємо змогу прославляти новонародженого Ісусика колядою, протягом 12-ти днів, аж до свята Богоявлення, тому цей час носить назву "дванадцятиднев’я".
Одна з кульмінаційних точок цього періоду є Старий Новий Рік, який ми всі зустрічали 14 січня, і на який припало проведення «Різдвяного вечора» в Копичинському музеї театрального мистецтва Тернопільщини. Захід мали змогу відвідати всі бажаючі копичинчани, які полюбляють музику , коляду та гарне товариство.
Вечір розпочався приходом першого засівальника,котрий віншував на щастя, здоров»я та добрий врожай, як і сказано у народному промовлянні "Ой ходе Ілля на Василя, носить пугу житяную, куди махне- жито росте, у полі- ядро, у домі- добро, у полі – колосок, у домі- пиріжок…".У святковій коляді взяли участь народні колективи і окремі виконавці – жіночий вокальний ансамбль "Любисток", керівник Марія Тимчишин, ансамбль народних інструментів "Дивограй", керівник Роман Стець, які звеселяли гостей дзвінкими колядками та щедрівками.
Дійство продовжили читці, учасники театру поезії "Слово" — Богдан Осиф, Наталя Зелінська, Ірина Шпунярська, Христина Гадиняк, які щиро і проникливо розказали вірші на різдвяну тематику, а місцевий поет Михайло Тарабій запрезентував декілька власних поезій з нової збірки.
Неповторні враження справив на оточуючих Володимир Турок, емоційним виконанням коляди на слова поета з Лемківщини Богдана-Ігора Антонича "Народився Бог на санях". Вдячна публіка щедро обдарувала його оплесками.
Вечір видався теплим і по-домашньому — затишним, адже гарну атмосферу створили запалені новорічні свічки на столиках, маленькі паперові ангелики та рукотворні ялинки. Настрою додавала запашна кава, якою всі частувались під супровід колядок, і згадували добру, стару минувшину, навіяну запахом сіна-дідуха і старовинними ялинковими прикрасами та листівками, що зберігаються в музеї. Головною окрасою вечора була ялинка із сіна, виготовлена власноруч працівниками музею. Сплетена вона на взірець перевесл, якими колись обв’язували снопи і прибрана натуральними прикрасами, як це робили наші діди і прадіди: печивом, горіхами, калиною, цукатами, паперовими витинанками та вишиваними стрічками.
З теплотою на серці і душевною благодаттю, наколядувавшись і обмінявшись спогадами та враженнями, гості покидали святкову залу. То ж можна впевнено сказати, що "Різдво в музеї" вдалося.
Старший науковий співробітник музею – Олена Богоніс.
Фото: Ярослава Василик
