Копичинецькому покупцю відомо, що з 4 серпня в місті проходить ярмарка-продаж різноманітних товарів, де в головному торгують одягом та взуттям. Ця атракція проходить вдруге і, на відміну від минулого року, тепер набрала наглості й свою територію перекочувала з-під входу до Будинку Культури вже під його дах, а саме до парадного холу. Відтак, прозорість дій продавців-кочівників залишається поза увагою покупців.
Ярмарка-продаж речових товарів – явище досить поширене. Кілька вантажних машин, напханих громадянами різних національностей та всяким непотребом, які потім пседвопродавці називають шикарним й оригінальним одягом/взуттям, мандрують маленькими населеними пунктами України, орендують там на кілька днів недорогі приміщення й починають «впарювати» бідним селянам свої бебехи. Одяг/взуття тут відносно не дорогий і препаскудний, тому давати від 10 до 150 грн. за цей непотріб аж ніяк не варто. Тут краще керуватися висловом, мовляв «Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі». Бо справді, такий одяг/взуття довго не служитиме вам, хай і ставлять привабливу ціну на них. При виробництві цих товарів затрати ідуть на кільканадцять гривень чи іншої валюти, а рентабельність продавці-кочівники ставлять мало не 80%!!! Це, звісно, просто здирництво й обман. Запам’ятайте назавжди: якісної дешевизни немає! Не купуйтеся на такі подарунки.
Та це ще не все, через що не варто, а то й взагалі забороняється їх купувати! Позаяк особи різноманітних національностей (румуни, росіяни, цигани, сирійці і т.д, а також українські горе-дівчата, яких по дорозі «пріютілі») ведуть кочове життя , а відповідно й не мають де ночувати, – бо ж наметів вони не мають і на готелі грошей обмаль, – то найм’якішим і найприємнішим ложем для них є отой одяг, який потім продають вам, любі покупці. Що, тепер приємно купувати цей товар?
Тепер питання: а де вони миються? Так, правильно – не миються ніде. Беруть інколи тазик водички, і то це рідкість. Вранці вони продають, а ввечері, як це повелось тепер на світі, пропивають багато. І потім всі дружно ночують на своєму нікому непотрібному товарі. Санітарія тут геть відсутня, а податковій на це начхати, їм головне грошики збити. Звісно, то не справа податкової, та й інша структура, яка займається саме охороною здоров’я, явно не справиться вирішити цю проблему. Адже кочівники працюють 4 дні, а наші державні структури вирішують проблеми місяцями. Тож їм, подорожуючим продавцям, зараз весело живеться. Ще й як весело. Ось підіть, подивіться ввечері, на що вони перетворюють Будинок Культури: бігають туди-сюди, курять безперестанку ще й перехожих просять «угастіть сігарєткой», а, бувало, що й огризатися до містян люблять. За що потім справедливо отримують по заслугах від місцевих, й утікають геть.
Сам я не ярмарку нічого не купував і вам не раджу. Якщо ж критично немає грошей на якісний одяг, то спробуйте його вшити самі. Це не так і важко, зате приємно і безпечно для вашого здоров’я.
Шкода, що матеріал не вийшов раніше, бо до кінця ярмарки залишився один день, триватиме вона до 8 серпня включно. Стаття ні в якому разі не спрямована як антиреклама, а насамперед покликана зберегти здоров’я й здоровий глузд у містян Копичинців.
Будьте розсудливішими та обережними!
