22 грудня до Центру культури і дозвілля йшло багато людей, аби вчасно зайняти місце на останню виставу видатного українського театрального режисера, уродженця м. Копичинці, Ореста Івановича Савки. «Зв’язкова генерала» – водночас і прем’єра автора, і заключний спектакль для копичинецького глядача. Крім виступу акторів, відбулась святкова частина, приурочена до 40-річчя творчої діяльності Копичинецького аматорського театру ім. Богдана Лепкого.
40 років тому Орест Савка заснував у місті аматорський театр, який згодом чинив конкуренцію відомим професійним театрам, а копичинецькі актори кожен по-своєму отримав визначне місце у житті. Назвав на честь сусідського поета Богдана Лепкого і з цим ім’ям протягом чотирьох десятків літ прославляє рідні Копичинці. Недарма на заключній частині свята гості називатимуть Ореста великим патріотом України і свого міста.
За час функціонування театру, актори встигли об’їздити з гастролями мало не всю Україну, були й закордоном, а Савка Орест заслужено отримав за свою нелегку сумлінну працю “Заслуженого діяча мистецтв України” у 2005 році. Їхньою діяльністю захоплювався політик і журналіст В’ячеслав Чорновіл, а також співак із золотим голосом Назарій Яремчук. Вони обидва приїжджали до Копичинців, щоб подивитися на гру нашого театру і полюбуватися експонатами музею театрального мистецтва, який також заснував Орест Савка. До речі, цей музей єдиний на Західній Україні. Та й взагалі таких лише двоє: у нас і в столиці.
Сьогодні режисер запропонував глядачеві історичну драму про життя у часи війни зв’язкової генерала Романа Шухевича. Ця вистава заставила пустити сльозу не одну людину присутню у переповненому залі. Бо ж як не заплакати, коли актори грали зовсім не по-аматорськи, а професійно відтворили дух війни з радянською владою у 40х-50х роках минулого століття? Заслуговує на повагу кожна діюча особа сьогоднішньої вистави, але варто відзначити яскраву гру Савки Руслани, котра була у ролі зв’язкової. Самого Романа Шухевича зіграв Білик Володимир, який усі серйозні ролі виконує на вищому рівні і, що головне, з душею. Ще за лаштунками бачив, як він, вже досвідчений актор копичинецького театру, хвилювався перед виступом і повторював свої слова.
Зв`язкова генерала. Актор театру Руслана Савка
Ліворуч у ролі Романа Шухевича Володимир Білик
Також підростає нове покоління. Приємно вразила гра Галонського Тараса, який зараз навчається лише в одинадцятому класі, а вже тримався на рівні зі всіма поважними акторами. Образ сина Шухевича він зміг осилити на значну кількість оплесків від глядачів.
Молодий актор Тарас Галонський у ролі сина Шухевича
Сцена із нападу НКВДистів на українське підпілля ОУН-УПА
Протягом вистави до мізансцени долучився літній кольоровий метелик, який літав над акторами і посеред зими зігрівав душі закутаних у теплий одяг глядачів. Не зрозуміло, звідки у таку холоднечу з’явився він, але створив приємну ауру і немовби відтворив душу самих театралів.
Що стосується аудиторії, то у Копичинцях, виявляється, є вдячний глядач. Позаяк вистава була цікавою і люди з уважністю слухали її, знаходились і такі, котрі не охоче спостерігали за манливою грою акторів і займались своїми справами. Також вуха та очі муляли чисельні покашлювання людей. Через це навіть найзахоплюючі моменти спектаклю втрачали свій смак. Можливо, у залі було дуже холодно, або ж тепер починається зимова епідемія кашлю.
По виставі розпочалось вшанування ювілею великого копичинецького театру. Ореста Савку приїхало вітати чисельна кількість друзів із багатьох міст України. Також приєдналась до побажань уся родина режисера: дружина, син, дочка Мар’яна Савка разом із чоловіком Юрієм Чопиком, а також внучка Соломія.
У центрі святкової уваги – талановитий режисер Орест Савка
Усіх акторів театру нагородили грамотами та відзнаками, а також зробили приємні подарунки. Орест Савка в цей вечір отримав багато квітів, щирих оплесків і вдячних слів.
До привітань приєдналися також творчі колективи міста Копичинці. До цих поздоровлень приєднується і колектив інформаційно-розважального порталу міста «kopychyntsi.com.ua»! Творчої наснаги та щирості у всіх виставах!
Надіємось, що в нашому місті театр надалі розвиватиметься і таких свят, як сьогодні, буде побільше.
