Погода – жах… Дощ, слякота, болото. Та незважаючи на це рідне місто справді найкраще. Приїжджаєш додому з навчання і починаєш гуляти по місту, просто так, при будь-якій погоді. Так і цих вихідних…
Ну, думаю, приїхав додому, треба обов`язково прогулятись. Маршрут стандартний – через парк до центру. Перше, що трапляється на очі – залізобетонний блок (судячи з вигляду привезений сюди недавно). І зразу стає легше… Нарешті парк стане дійсно парком, а не автомагістраллю, як було це минулого літа. Чи й цього разу знайдуться "умільці" прибрати перепону? Не хотілось би! Щоправда, постає одразу питання доцільності перепони на сьогоднішній день?! Адже, зараз в парку і так ніхто не їздить, і на лавках не сидить! Все-таки, думаю, доцільно буде привикати з осені, щоб літом в парк заїжджати було вже заборонено!!!
Покрутившись в центрі, помічаю на тротуарі по вулиці 22 Січня лежить також новий залізобетонний стовп. До чого це? Озирнувшись, бачу дуже веселу картину – поламаний стовп електропередач. Як кажуть легенди, хтось в стані алкогольного оп’яніння зробив боляче цьому ні в чому не винному стовбу. Дивно те, як тримається ця конструкція. Лише на кількох арматурних прутах? По яких законах він стоїть? Не по законах опору матеріалів це точно. Певно, скоро будуть замінювати цей стовп на новий
Змерзнувши донесхочу вирішую плентатись додому. На зворотному шляху стежка, дещо інша – попри ЦКІД, костел та школу. Проте, не дійшовши до костелу, отримую культурний (і не тільки) шок – фактично в центрі міста болото таке, як у мене на вулиці Іду далі, бачу саме джерело бруду – викопані траншеї (для водо- чи ще якогось проводу) вздовж тротуару. Дощі зробили своє, а як наслідок – чудові грязьові ванни в центрі міста (Іра писала про це раніше, дивіться архів).
Проте не все так погано, навпроти на тротуарі по вул. Гусятинській (де раніше також була аналогічна картина) розсипаний відсів і навіть подекуди поставлена плитка, як видно з фото має бути тротуар… Хоч трошки відлягло від душі.
Дійшовши нарешті до костелу, бачу інше будівництво, не менш важливе – перекриття спортзалу Копичинецької школи-гімназії (давно пора, а то замість спортзалу учні отримають басейн).
Потрапити додому одразу не вдалось – під’їхав знайомий всім Пашко. Поїхали на АЗС, а на зворотному шляху помічаємо інше важливе будівництво – перекриття даху нашої лікарні (з дерев, які були зрізані раніше, про що писав bigfan). Радий за те, що дерево пішло на щось корисне, а не в руки чи кишені комусь.
