А ви не знаєте, як до Бога на небо пройти?

Нещодавно, я надибав одне дуже цікаве оповідання не дуже відомо, а то й майже зовсім не відомого російського письменника і журналіста Сергія Романова. Річ не в особистості автора і не у всій його творчості. Просто тема його оповіданя "А ви не знаєте, як до Бога на небо пройти?" зачепила мене до глибини душі. Я думаю, що для кожної віруючої людини, немає нічого важливішого ніж Бог. Проте – завжди вирішувати лише вам. А зараз вашій увазі пропонує і сам твір перекладений із російською безпосередньо мною спеціально для kopychyntsi.com.ua. Звичайний весняний день. 1 квітня. До Великодня – тиждень. Виходжу з дому. Гарно ж то як! Сонце сяє. Городці купаються в калюжах. Весна! В сквері молодь пивко попиває, сигаретний дим пускає в небо синє. – Не підкажете, як тут пройти в Боже Царство? – Шо? – Як в Боже Царство пройти?Як знайти до Бога дорогу? Роздивляються уважно. Не морнають. В одного – нижня губа аж відвисла, а в ній блистить капелька пірсингу. – Прикалуєшся… – Хочу дізнатись, де Бог сидить. Де Його офіс, кабінет де? Телефон який? Мені б до Нього на прийом. Божого нектару випити хочу і поговорити здалось би! – Ого! – робить круглими очі, робить не зовсім зрозумілий жест. – Пішли. Розходяться в різні сторони. Розходимось, як кільця від кинутого камінця. *** Підходжу до худущої бомжиши в метро: одличчя брудне, вся зім’ята – ніби із шахти витягли, волося зібране в груду. плащ невідомого кольору. Нахиляюсь, очі – в очі: – Уявляєте, ви були маленькою-маленькою. І мама вас на руках носила. І цілувала вас. і тишилася вам… Пауза. – Ви були такою маленькою. Як зараз… І такою маленькою – Він вас чекає. Давно. Пауза. – Хто… чекає? – Чекає вас Бог. Прийдіть в храм, помоліться. Ви хороша, добра, тільки життя у вас не склалось. Він вас прийме, не турбуйтесь. Він потрібен вам. Він, а не ця гірка отрута. Він наповнить вас Своєю любовю! Напоіть. Доп’яна!.. Пауза. *** Сьогодні – Вербна неділя, повсюд торгкють вербою. Цікавлюсь у трьох святково одягнутих бабак: – ви не знаєте, як до Бога пройти? Сміються: – Та ось там, за рогом – церква! – Ні, мені до Бога. – Так так і є церква. – А що, Бог тільки в церкві живе? *** Виходжу після служби, запитою добре одягнутого молодого чоловіка: – Мені б на небо пройти. Хмуриться: – Помрете – пройдете. – А зара’? – Не пройдете. – А якщо мені зараз хочеться? – Багато чого може хотітися. – А ви віруючий? – Віруючий. – І ні разу на небі не були? – Я ще пожити хочу. А ви мені тут голову морочите. – Я також пожити хочу. Тут, на щемлі.І на небі. А що, живучи на землі, не можна жити на небі? *** Заходжу в торговий центр. Біля екскалатора – хлопчина в червоній сорочці роздає рекламу. – Що це? Гордо: – Знижка на 20% на вс іджинси. Поверхом вище. – А пропуску в Боже Царство не рохдаєте? дивиться – здивовано: – Ні. – А де дають? Невпевнено: – Напевне, там… на небі, – чомусь киваючи в сторону другого поверху, де йде розпродаж джинсів зі знижкою. – А в джинсах на небо пускають? А то куплю, а мене ще не пустять! *** Виходжу з центру, ніс в ніс зіштовхуюсь з худим пенсіонером в окулярах. У нього в руках пакет з продуктами з "П’ятірочки". – Ви не знаєте, у Бога сьогодні приймальний день? – В кого? – Ну, в Бога… Мені сказали, що в Нього всі дні приймальні. А ви як думаєте? Розгублено: – Я не знаю. – А ви ніколи не були у Нього на прийомі? – В кого на прийомі? – Ну, в Бога. Знаєте, Він любить ПРИЙМАТИ. У Нього відмінна пам’ять, Він все пам’ятає і не задає лишніх запитань. Як ви думаєте, Він вас прийме? – Знаєте, ми виховувалися в такий час… – Знаю, звичайно. Тоді ж то і Бога не було? Зате були Маркс, енгельс, Ленін і Сталін. Сам носив прапора в першотравневі свята і "здравицы" на честь партії кричав. – А відкіля ви знаєте, що Він є? – Відкіля! – весело дивлюсь у небою – Відкіля всі приходять. І куди всі відходять. *** Підходжу до чоловіка, який когось чекає у метро, нервуючи він курить сигарету і попиває з бляшанки пиво: – Ви когось чекаєте? – Так, а що? – А в цей самий час, Хтось чекає вас… – Цікаво, хто ж це? – Бог-Отець, Всетриматесь, Творець неба і землі, всього видимого і невидимого… – Де чекає? – В церкві. А взагалі то – повсюди! Та й не тільки вас – всіх людей наної величезної планети він чекає! – А Він пиво дозволяє пити? *** Приходжу додому. Телефоную одній віруючій знайомій. – Катя, мені би в Царство Небесне попасти. Сумно тут жити. А там – дива. Ангели співають. Всі люблять один одного, одне одному посміхаються. Пауза, голос на іншому кінці: – Ти чого? Розігруєш? Жартуєш? – Чесно. – Час прийде і попадеш. Якщо, звичайно ж, Бог дасть. – Мені б зараз. Хочеться до болі, – дихаю. – Як попасти до Бога ти не знаєш? Прислухаюсь до трубки. Там – аналогічне дихання. – Бог знає, Він розбереться. Всьому свій час… – А ти знаєш свій час? – Ні, не знаю. – Ось і я свого не знаю. А хотілось би дізнатись. Ну, гаразд, доведеться ще пожити. *** Їду в гості до друзів. заходжу в метро. Там – нудьгуючий міліціонер. – Ви знаєте, як можна впіймати терориста? Помоліться Богу, Він вам вкаже на цю людину. Ви впіймаєте, заробите премію і врятуєтебагатьох людей від терактів, вас підвищать в званні. Міліціонер – не вірить. Дивиться, як на бен Ладена. А крізь вуса – посміхається: – Сектант, чи шо? Ну давай, давай, йди… *** Звертаюсь до двірника, що прибирає сміття: – На тому світі вам не буде, що робити, там і сміття-то й немає. – А що тоді робити? – Чистотою насолоджуватись! – І все?.. *** Хорошим вийшов день! Залишаючи гостинний дім , звертаюсь до хазяїна: – Ви того, Його пошукайте, добре? Тільки уважно! Десь то Він тут повинен би ховатися. Під ліжком, в серванті або в телевізорі. Або – в холодильнику. А може, на книжковій полиці в чорній книзі з хрестом, на сторінці 724. А може, Він, того… і не ховається зовсім? *** Темнішає. Поспішаю додому. Незабаром – ніч, всі ляжуть спати. загоряться зірки. А попереду – Страсний тиждень. Розмовляю з останнім випадковим перехожим. Він докоряє мені: – Скажіть, вам що, робити нема чого? – Мені? Нічого. – Я роблю здивовані очі. – А що я повинен робити? – Запитання такі задаєте… – А які запитання я повинен задавати? – Ви не хворий? – Хворий. – А, ну зрозуміло… Йде. Вам то зрозуміло, а мені нічого не зрозуміло. А вам зрозуміло?