Коли я «художньо» розписав гвіздком домашню гордість — стінку, маму вхопив удар. Батько, згадавши про перевірені тисячоліттями метод виховання, затиснув мою голову поміж колін.
Дідусь, що виріс у глиняній під соломою хатині, не сприймав сучасної моди — жити у хліві, а кімнати набивати меблями, килимами, задоволено посміхнувся й прорік:
— Письменником буде!
Відтоді на деякий час пропала охота писати.
Однак десь літ під двадцять у мене знову вселився «писательський» біс. Я знову почав дряпати — тепер уже папір.
А роки? Як у тій пісні — летять, ніби чайки…
Ось уже майорять синьо-жовті знамена, й колишні «зрадники» стають національними героями. А всі, хто тільки може, хапають усе, що можна поцупити. За безцінь купують техніку, займаються спекуляцією, себто бізнесом, натовпом пруть у депутати… Лише я гнуся за столом і отримую, як і двадцять літ назад, відповіді: «Ваші оповідання нас не зацікавили… У редакційному портфелі чимало рукописів, написаних вправніше. Ваші не витримали конкурсу…»
Ото думаю, хто б мене спам’ятав, затиснувши мою голову поміж колін? Може, отямлюсь і кинусь хапати те, що ще не розтягли? Чи в депутати подамся?
Спонсор допису: Піклуєтесь про власне здоров’я та здоров’я ваших рідних та близьких? Відтепер піклуватись стало ще простіше – доставка воды Днепропетровск, вигідно і зручно.
