Час від часу у засобах масової інформації з’являються повідомлення про порушення норм вивезення й утилізації сміття у столиці та інших містах України. Іноді політичні діячі міських та обласних рад заводять розмови про підвищення платежів у цьому виді послуг.
І лише зрідка правоохоронні органи та санітарні служби б’ють на сполох, спостерігаючи за стрімким погіршенням екологічною ситуацією в Україні. А Україна виявляється тоне… у смітті. У відходах потопають і розкішний Дніпро, і багате на курортні бази Чорне море, і Київ, і Тернопіль, і Копичинці…
Не допомагають навіть навчальні поїздки до Австрії та Німеччини, де наші політики та науковці прагнуть набратися „західного” досвіду, але так і не втілюють перейняті-запозичені технології збору та переробки вторинної продукції у своїй державі. Чому? Бо немає за що!
Україну відносять до найбільш засмічених серед країн―сусідів. За підрахунками спеціалістів, об’єм побутових та промислових відходів в Україні перевищує 35 млрд тонн (більше 600―700 тонн на душу населення). Щорічно кількість сміття в нашій країні катастрофічно збільшується і сягає близько 900 млн тонн. Переробити вдається лише 5―8%, порівняно з цим у інших європейських країнах утилізації піддається 70―80 % сміття. Не залишаються без уваги і відходи, які вторинній переробці не підлягають: шляхом переробки, дроблення, пресування та переміщення у спеціальні контейнери вони не створюють екологічної загрози.
В Україні з року в рік виникають засвоєні на „голому” ентузіазмі невеличкі організації та громади, які всілякими методами борються за чистоту українських міст та сіл, умудряються сприяти виготовленню з вторинної сировини, зокрема з полімерів – тротуарної плитки, каналізаційних люків, мішків для будівельної галузі тощо. Проте й такі благочинні структури, на жаль, діють в межах якоїсь екологічної програми чи конференції, і діють скільки вистачає сил та коштів, а з останніми ситуація найважча.
А от гуси в Копичинцях полюбляють сміття …
Активно задіяні у цій сфері державна компанія "Укртарапереробка", підприємство "Укрвторма" та подібні вже не раз ставали жертвами махінацій ― вельми „довіряли” приватним особам, які невідомим чином виробляли-„діставали” потрібні ліцензії на відповідний вид зайнятості, заключали де-юре неправильні договори про обслуговування за цінами, нижчими, ніж утвердженні Кабінетом міністрів, і зникали так же загадково, як і з’явились. А сміття залишалось не те що не переробленим, але й незібраним.
Керівництво комунального підприємства з утримання житлово-комунального господарства (КПУЖГ) оцінюють сьогоднішній стан вивезення сміття з територій, прилеглих до будинків комунальної власності, з житлово-будівельних кооперативів та з приватного сектора як задовільний. Через нестачу коштів підприємства з вивезення відходів та вторинної продукції не можуть закупити та встановити достатню кількість контейнерів для сміття.
Великогабаритні контейнери КУБО біля шістнадцятиповерхівок заповнюються впродовж 2-3 днів, а на вивезення сміття доводиться чекати інколи декілька тижні. От тільки відходи чекати не можуть. Від шкідливих випарів та виділень в атмосферу страждають в першу чергу діти, які відпочивають-граються на „свіжому” повітрі, на дитячих майданчиках, що зовсім поруч.
Шляхи розв’язання проблеми, що постала ще далеко не сьогодні, чітко обгрунтовані законами "Про відходи", "Про охорону навколишнього середовища". За цими законодавчими актами визначено, що саме місцеві держадміністрації повинні здійснювати державний контроль за дотриманням правил збирання, утилізації і захоронення промислових, побутових та інших відходів. Виконувати ці правила мають всі
підприємства, установи, організації та громадяни.
Статтею 20 закону "Про відходи" передбачено координація та сприяння місцевими органами виконавчої влади розвитку підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами, організувати спеціалізовані підприємства усіх форм власності для збирання, оброблення, утилізації та виділення відходів, а також для виготовлення, монтажу і сервісного обслуговування з цією метою.
На жаль, у місцевих радах міст України, куди підприємці радше звертаються зі своїмипропозиціями та планами, їм швидше дозволять відкрити магазин модного одягу чи кіоск з продажу спиртних напоїв, відклавши на далеке завтра збір та переробку відходів і вторинної продукції, налагодження екологічно безпечної ситуації в країні.
Українців нелегко буде привчити до так званого сортування сміття, але удосконалення програми промислової переробки вторинних ресурсів посприяє появі нових робочих місць, забезпечить сировиною паперову, скляну, полімерну промисловості і помітно знизить навантаження на екологію.
