Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 90 гостей на сайті

Реклама

Заробітчанство як соціальна проблема

Заробітчанство в Україні з соціальної проблеми переросло в національну, так як на заробітках за кордоном за останніми даними перебуває від 5 до 7 млн. українців. Що спонукало наших краян покидати сім'ї, рідних, близьких і роками їх не бачити? Які ж наслідки життя на чужині? Зокрема вважається, що найбільш відданими синами і доньками України завжди вважалися мешканці західних регіонів України. І, як би це прикро не звучало, найбільше шукачів кращої долі теж припадає саме на цей регіон. Начастіше наші краяни виїжджають в такі країни: Італія (30% заробітчан), Росія (18,6%) та Португалія (10,1%). Причому більшу частину заробітчан складає жіноче населення області. Віднедавна чоловіча міграція скоротилася майже вдвічі.

До прикладу Тернопільщина. У нас як була найнижча зарплата по Україні з перших кроків її становлення, так і залишилася. За підсумками Дежавного комітету статистики України в першому півріччі 2007р. середньо-статистичний українець заробляв 245$ або 1225 грн. в місяць, в той час як у нашій області - 201$ або 1007 грн. Щорічно від заробітчан-українців надходить в нашу державу 21,3 млрд. доларів. Що відповідає ВВП України, який значно перевищує об’єми іноземних.

Згідно з розрахунками, звичайний мігрант переводить в Україну 360$ за місяць.
Якщо врахувати, що рівень цін в нас на продукти, машини, одяг, платне навчання в вищих учбових закладах, медичне обслуговування вже майже світові, то середній працюючий сім'ї нелегко проіснувати на таку зарплату, якщо взагалі можливо.
Всі ці негаразди змушують людей покидати рідні домівки, дітей і шукати крашої долі за кордоном.

І тут виникає проблема заробітчанства - розбиті сім'ї, покинуті напризволяще діти, загублені долі, і чим рік, тим гостріша ця проблема. Знецінення праці, сформування думки, зокрема у молодого поколінння, про те, що достатній рівень життя можна досягти лише шляхом поїздок за кордон. Досить часто обоє батьків виїжджають, залишаючи дітей на бабцю, дідуся чи доглядальницю. Зрозуміло, що за таких умов говорити про нормальне виховання чи навчання доводиться лише в окремих випадках. І, якщо діти старшого віку вже частково сформувалися психологічно, то молодших переважно насправді виховує вулиця, ігрові автомати, сумнівні друзі. За кілька років ці сотні тисяч, чи, може, навіть мільйони підлітків, які виросли без батьківського тепла і на вуличних "понятіях", можуть стати справжньою трагедією для України.

Згадавши всі ці обставини виникає запитання, заробітчани - невже тільки гроші правлять Вашим життям? Повірте - всіх грошей не заробити, а чим більше заробляєш, тим більше зростають апетити.
Проте найбільше шкода молоде покоління заробітчан. Можливо, вони і мають квартири, машини, гроші, але, повірте, вони їм ніколи не замінять батьків і матерів, двох найближчих людей, а сімейні цінності будуть загублені назавжди тому, що повальні розпади сімей заробітчан вже стали нормою, а неповна сім'я - це загублена душа дитини, яка любить обох батьків, зіпсований грошами характер, а іноді і повна деградація молодої людини, що тягне за собою деградації Нації в цілому.

Коментарі:

Коментарі  

 
#13 aniyta 18.04.2008, 23:27
pruvit
Цитата
 
 
#12 pashko 02.04.2008, 13:06
Погоджуюся з Бігфаном, хоч сам їхати нікуди не хочу :( Але, життя - то така складна річ, яка попри твої бажання може заставити це зробити. А любов - вона в першу чергу.
Цитата
 
 
#11 bigfan 02.04.2008, 12:49
Моя мати поїхала в Італію ще в далекому 1999р., на перших хвилях нової трудової міграції. Виникло питання мого подальшого навчання після ВПУ, яке я закінчив можна сказати непогано, а на інститут грошей не було. 1,5 року вона доглядала старих жінок та чоловіків. Принизливе інколи ставлення господарів, робота яку можна прирівняти до санітарки будинку пристарілих, з її слів можна було ще терпіти. А от туга за дітьми чоловіком, рідними була просто нестерпна. І тільки грошей була зароблена достатня кількість вона повернулась, і вже ні за які гроші нікуди їхати не хоче. Я її дуже вдячний за це, і думаю, що якщо постане питання, я зроблю так само, щоб мої діти жили краще. Це не зрада патріотизму, це любов. Головне щоб пам’ятати чого і за чим ти туди поїхав.
Цитата
 
 
#10 terry_usa 01.04.2008, 06:22
Легенький додаток з цифрами до статті unian.net/.../news-244012.html
Цитата
 
 
#9 Крихта 31.03.2008, 21:24
мій батько вже давно проживає не зі мною і не мені рахувати його гроші і тим більше задумуватися, де вони зароблені. практично всім, що в мене є, я завдячую своїй мамі, яка змогла поставити мене на ноги слава богу без допомоги берлусконі. я стараюся заробляти сама на себе і поки-шо не збираюся на заробітки. але коли прийдеться, то поїду хоч в гренландію - лише щоб утримати мою сім"ю. думаю, я чітко написала, що не з власного бажання люди йдуть закордон, а з вимушеності.
Цитата
 
 
#8 olli 31.03.2008, 15:09
Kryhto:
ale zh tviy batko tezh zaroblyae za kordonom!
zna4yt ne mae mozhlyvosti tut dostatno zaroblyaty!
Цитата
 
 
#7 Крихта 31.03.2008, 01:21
та не з доброї долі люди їдуть закордон. а їдуть тому, що треба жити за щось, дати дітям освіту і т.д. бо на одному відчутті патріотизму не проживеш - їсти хочеться, вдягнутися треба, борги повіддавати. так, можна принципово жити за межею бідності і гордо кричати на кожному куті про свій глибокий патріотизм. можна піти до лісу, вирити криївку і жити відлюдьком-патр іотом. але справа в тому, що зараз не 40-ві роки. ми живемо в часи перемін, а в євреїв найгірше прокляття "щоб жити тобі в часи перемін". і в такій ситуації більшість людей природньо задумується не над глобальними питаннями, а над своїм сімейним бюджетом: щось заробити, щось відкласти. нам легко судити - нам допомагають батьки, які слава богу мають можливість тут достатньо заробляти, але ж не в кожній сім"ї так...
Цитата
 
 
#6 мультік 30.03.2008, 22:02
:sad: :sad: :sad: :sad: :sad: :sad:
Цитата
 
 
#5 terry_usa 30.03.2008, 07:34
Совковий пережиток - все бачити в чорно-білих тонах! Звичайно, заробітчанство, або по інакшому, трудова міграція - складна проблема для України. І не тільки. Ця проблема не минула і навіть благополучну на перший погляд Польщу, є навіть така байка: коли Колумб плив відкривати Америку, то поляки вже поверталися з заробітків! Я розумію, що патріотизм, національна свідомість - сильні штуки, але як пояснити дітям, які хочуть якісь солодощі, що гроші після місячної важкої праці на "євроремонтах" закінчились - пішли на оплату газу-світла-тел ефону, школа затіяла вічні ремонти... І тоді, коли в горлі стане важкий комок, ідеш на поклони до щирих "патріотів" позичати великі гроші під фантастичні проценти (10-15% місячних), шукаєш "вірні" канали на отримання візи в якусь країну (посередники, також українці, зверніть увагу!!!, беруть до 2 тис доларів) валиш до Києва, де взнаєш гірку правду, що тебе земляк нагрів на грубі гроші. Взагалі, тема "любові" українця до українця достойна товстезної книжки розміром "Саги про Форсайтів". Для прикладу наведу таку простеньку цифирку - за так звану допомогу в оформленні Зеленої Карти "вкрай патріотично настроєні" ділки здирають коло 20 000 доларів!!! Це стосується навіть тих, хто ту Зелену карту справді виграв! Ось таким способом бідні починають успішно збагачувати рідну неньку Україну. А далі баба на двоє ворожила, чи отримаєш ту візу. А ще далі довгі роки по віддаванню тих запаморочливих боргів. Цікава деталь - вдома часто в заробітчан частенько питаються - скільки заробляєш? Але ніхто не спитається - а скільки ти тратиш на прожиття? Ну, хватить про негативи. А то коментар вийде дуже смутним. Тепер добавлю трохи веселіших, навіть оптимістичних фарб на це полотно під назвою "Заробітчанство ". Якщо хтось глибше цікавиться цією темою, то напевне замітив, що на заробітки їдуть в першу чергу доволі ініціативні люди, які не бояться відірвати свою дупу з дивана і спробувати вирішити питання добробуту своєї сім"ї без довгоочікуваної допомоги рахітичної держави, добре, скажу інакше, влади. Бо як не крути, ці люди йдуть на певний фінансовий, навіть життєвий ризик. А під час перебування за кордоном ті люди набираються досвіду життя і праці в нормальних цивілізованих країнах. Якийсь % заробітчан, на жаль, не повернеться додому. Але ті решта % привезуть крім так необхідних державі грошей (Майбахи ж треба за щось купувати!) значно цінніший вантаж - європейське мислення, бажання жити по-європейськи ( чи по-американськи , по-корейськи, як кому випало), вміння працювати з високою інтенсивністю і ефективністю (до речі, в Україні на носі рекордно довгі вихідні - 9 днів!!! 8) ), знання новітніх технологій (не смійтесь - виявляється, болти можна закручувати гаєчним ключом, а не молотком). І для того всього не треба рубати якісь вікна в Європу, посилати бояр на науку туди ж , як це робив колись примусово Петро І. Так що не все так однозначно чорно! Є і світлі місця в тій історії. Друга справа, що держава на то все дивиться, стидливо прикривши очі руками. Аякже, не треба створювати нові робочі місця, щоб не було соціальних вибухів, в країну безперервним потоком ідуть негласні інвестиції в різних валютах світу від своїх же громадян, при складенні бюджету ті гроші ніхто не планує,значить, можна на ту різницю купувати Ламборджіні, їздити з курвами по Парижам... Усім добре! Одні тішать себе роллю істинних патріотів, другі тішаться заробленим доляром, треті - віллами в Конче (ну дуже конче!)-Заспі, четверті літають на винищувачах і розводять бджоли... Ідилія! Нірвана! Тільки одне зле - один одного не хоче розуміти! Немає єдності, немає єдиного вектору розвитку. А поки той вектор розвитку України розробляє інститут, назва сайту якого закінчується на .ru (це не анекдот - це правда, сам бачив і на дупу сів!), кожного дня сотні країнців пакують валізи і їдуть до країн, де краще до них ставляться, ніж на Батьківщині. Недавно бачив фотографію в одній українській газеті Чікаго - паркінг в якомусь італійському місті, на якому понад сотні бусів з України, що перевозять людей і передачі! Це вам не Comedy Club!.. Є над чим подумати...
Цитата
 
 
#4 Міл@ 29.03.2008, 22:40
а я вважаю, що справа ця полягає в сутності людини. якщо це свідомий українець, патріот своєї країни, якою б вона не була, то він залишиться тут, а в інших випадках, ну ви самі розумієте.....
побачити світ треба, але жити і збагачувати тільки УКРАЇНУ.
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити