Насправді їх не "доконав" ні Сибір, ні довгі життєві поневіряння, ні поважний вік, ні нездужання і вже сьомий рік вони збираються разом в Копичинцях для того, щоб побачити один одного, згадати свою молодість, поділитися своїм смутком чи щастям, розказати останні новини.
Вже сьомий рік в нашому місті за ініціативи п.Степана Киселиці та п.Богдана Лукія, а також сім"ї Лаврінок проводяться зустрічі колишніх сибіряків, тих, кого радянська влада вирвала з рідних місць і поселила на довгі роки в сибірській тайзі.
Перша зустріч, яка відбулася наприкінці серпня 2007 року була наймасовішою і зібрала майже 80 людей, тих, хто був виселений на Сибір. Це були люди не тільки з нашого міста, а й нашої області і України загалом.
На другій зустрічі їх було значно менше і ця зустріч була більш камерною – вирішили зібратися тільки ті, хто жив в поселенні Великі Санніки Ульчського району Хабаровського краю, на берегах озера Кізі. І відтоді з’їжджалися тільки колишні санніківці.
Рік від року їх стає все менше, рік від року хтось відходить в кращі світи. Але натомість приїжджають діти, внуки цих людей, приходять небайдужі, ті, хто хоче з перших уст почути як все було. Поки є від кого почути.
В різні роки в Копичинці приїжджали:
п.Степан Киселиця, п.Богдан Рева, п.Микола Міщанчук з м.Лозова, Харківської обл.
п.Богдан Лукій з смт.Товсте
п.Степан і Галина Замольські з Кривого Рогу
п.Андрій Замольський з м.Ківерці, що на Волині
п.Володимир і Євгенія Здинюк з м.Горохова (Волинська обл.)
п.Фіонія Курганович з дітьми і внуками зі Скали Подільської
брати Якимчуки з міста Рівне
п.Ольга Зикова (пос.Богородскоє, Хабаровський край, Росія)
п.Богдан Сомик з Ходорова, що на Львівщині
п.Марія Захарків з Бережан (якій 93 роки) з дітьми
і ще багато інших.
На Харківщині, зокрема, в Лозовій, було приписано 16 родин колишніх санніківців. А коріння їхнє все тут, на Західній Україні.
В Копичинцях осіли після багатьох років поневірянь п.Євдокія Чубко та п.Ольга Войтович (Сагайдак).
Хочеться особливо відзначити, що головним ідейним наставником цих зустрічей був і є пан Богдан Савка, який постійно брав в них участь, багато спілкувався з колишніми сибіряками, розповідав, читав, і, навіть, під впливом цих подій написав книгу «А нас й Сибір не доконав», де описано багато різних доль і життєвих історій.
Так, долі склались по-різному. Про кожного з них тепер можна написати окрему книгу. Життя їх розкидало по світу. Але не зламало. Вони до сих пір сильні духом. Фізично, може, кволі, але духом сильні. Кожного разу, коли вони прощаються один з одним – це крізь сльози, бо ніхто не знає, чи буде та наступна зустріч, але всі щиро обіцяють, що через рік знову будуть в Копичинцях…
Спонсор допису: Бажаєте гарно відпочити влітку? Тоді ви можете вибрати туры в тайланд і відпочити на найвищому рівні
