Нічлава. Яка ж вона насправді гарна! Байдуже коли: улітку, невесні, узимку, восени – завжди цвіте особливими барвами! Зараз, в місяці листопада, річка ще не спить під снігом, вона вабить своє осінньою чарівністю. А вечірнє сонце доповнює її красу: спираючись на хвилі Нічлави, воно малює по воді пурпурними фарбами. Щоб намилуватися нею, кількох хвилин не вистачає, це можна робити вічно. Нічлава любить нас, мешканців Копичинців, а ми, натомість, мали б насолоджуватись її чарами. Дивно, чому ж таку красу не шанують люди?
Блог сторінка 247
Копичинецькій лікарні тепер можна писати листи
Нещодавно у Копичинецькій районній комунальній лікарні провели доступ до відкритої мережі Інтернет. Як повідомили лікарі, відтепер кожен має змогу надіслати електронного листа Копичинецькій РКЛ з проханнями, пропозиціями або зауваженнями. Листи слід надсилати на скриньку koplikar@mail.ru Надіємось, що після цього нововведення у галузі медицинського обслуговування зросте якість послуг та налагодиться зв`язок пацієнтів із лікарями.
“Конкурс автора – 2” прогресує, а судді сплять…
"Конкурс автора – 2" – це другий літературний конкурс від порталу kopychyntsi.com.ua, який триває вже півтора місяці. За цей час на електронну скриньку конкурсу kavtora2@gmail.com надійшла 51 робота. З них "Журналістика" складає 14 матеріалів, "Проза" – 5 мат., і найбільше авторів пишуть "Поезію" – аж 32 вірші. Крім того, щодня кількість учасників, а відповідно і робіт, зростає. Зменшується лише частота проставляння суддями оцінки за творчі доробки наших авторів. Тому, попрошу усіх до кінця листопада обов`язково написати у коментарях свій вибір, інакше конкурсант не отримає від вас жодного балу.
Підбиваєм підсумки сезону
Ось і закінчилось перше коло першої дитячо-юнацької футбольної ліги України Як ви вже знаєте, наша ФК «Надія» бере участь у цій лізі.
Якщо брати в цілому, то наші хлопці провели цей сезон цілком непогано(7 перемог, 1 нічия і 1 поразка) і наразі ділять 1-2 місце з ФК «Моршинська».
Приватне скородинство Мар`яни Савки
Ця напівжартівлива цитата зі спільного проекту Мар’яни Савки і Маріанни Кіяновської «Кохання і війна» насправді висвітлює лише одну сторону її єства. Мар’яна — автор п’яти книг поезії, трьох книжечок віршів для дітей, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева».
Її вабить містика, бо це єдине, нерозгадане й неусвідомлене, неторкане (хіба лише всесвітом) явище, що утаємничує і дозволяє відчувати…
Лист другові
(прочитаєш тоді, коли Твоїй душі буде тісно в Твоєму тілі)
«Нехай у тобі завжди буде сила трьох ножів! Перший – щоб відтинати минуле, хоч би яким воно було, і йти вперед, другий – нехай буде зовсім маленький, як срібна голка, котра має стирчати в серці, щоб ти завжди могла відчувати біль і співчуття, а третій – щоб боронитися від ворогів!..»
Ірен Роздобудько
«Зів’ялі квіти викидають»
Друже, якщо зараз Ти читаєш цей лист, то я знаю напевне – Тобі погано. Щось Тобі справді набридло або ж тобі чогось не вистачає. Адже наше людське єство є таким складним, незрозумілим, інколи наглим, впертим, самозакоханим. Ми не можемо довго тримати в собі біль, яким би він не був, і це правильно. Пам’ятай одне: коли болить – кричи! Ану, спробуй! Авжеж, стало легше? Коли розпач панує у серці, потрібно з кимось поділитися. Це може бути хто-небудь.
Моя формула існування проста: бути наївною, але нікому не довіряти; вміти плакати, але щоб ніхто цього не бачив; бути вірною, але залишатись легковажною; вміти любити, але…
Хоча Ти чув (-ла) часто такі вирази, як: життя –це боротьба; життя – це суцільна багнюка; краще вмерти, аніж жити, проте Ти мусиш навчитися цінувати той дар, який Тобі надано лише раз. Одним словом – КАЙФУЙ!!!
Не забувай, що не варто оглядатися назад, а потрібно шанувати те, що поруч з Тобою – сьогодні і назавжди. Не дай депресії Тебе зламати! Ти маєш право жити, а не існувати, адже Ти сильний(-а), в Твоїх очах ще жевріє іскра віри. Як би Тобі важко не було, але Ти мусиш твердо знати, що доля у тебе щаслива і Твій Ангел завжди з Тобою. Не розпорошуйся на пусті дрібниці! Будь готом, неформалом, панком . . . чи ще будь-ким, але залишайся сам(-а) собою. Головне, щоб під щоденним гримом ще залишалося твоє істинне обличчя…
Спонсор допису: Сайт подмосковного города Лобня.
Подрузі
Тихо ніч прийшла у місто,
Привела з собою сон,
Люди сплять у себе вдома
І навіть пташки на деревах скрон.
Тільки я не сплю, і зорі,
Думка з глови не йде,
Думаю поздвониш в скорі
Чому ти зрадила мене?
Памятаєш ми казали
Одне одному тоді,
Що не зрадим нашу дружбу
Чому я вірила тобі?
Моя подруго дитинства
Це були щасливі дні.
Дружили ми
Тепер сама я в небутті.
Плачу кожен день
Не вистачає мені тебе
Знаю обіда ця пройде
Чому ти так вчинила?
Два дні залишилось до того
Коли приїдеш ти додому,
Піднімеш слухавку подзвониш
Мені поясниш все…
Пробачу твою зраду
А поки що надіюсь
Не забудиш ти мене!
Послання ночі
Лови печаль моїх зіниць,
Красу чекання неповторну…
Бажання часу пада ниць
Як книгу почуттів розгорну!
Лови стрічки моїх думок,
Сплети серця у щось єдине.
Від сліз твій поцілунок змок,
А в душу промінь лине.
Вкради мене з пащі зла!
Змети весь сніг із долі !
Я хочу ніжності й тепла.
Я вже не прагну болю …
Кохання
Це почуття леліяне й бажане, окрилене мріями.
Запалені очі, ночі на проліт сидиш і думаєш про кохану,
На місяць дивишся, або ж на зорі, вгорі вони собі летять.
А ти вдихаєш на балконі, на лоні природи практично, аромат.
Який вчувається лише людині, плинні почуття яка відкинула,
І поринула у предковічну ріку, гірку чашу випила сповна,
І переситившись пірнула, заглянула в глибини любові ріки.
На перлини підводні змогла глянуть, муть підводна не завада!
Все радісно-спокійне, війне вітерець, заколише вітами,
Вчувається голос коханої, тої котра своїм поглядом дивно-милим,
Заворожила й прив’язала, не вимагала хоча ніякої покори.
А ріка тече, тече і плинеш ти із нею.
Спонсор допису: Бажаєте щоб ваше весілля було неначе вірш. Саме тому диджей на свадьбу є обов’язковим!
Радість
Як через лінзу кольору дивитись, і дивуватись чом усе так ясно.
Навколо лиш веселі люди, туди іти не сором є.
Будинки з сірості злетіли, осіли світлом радості і дня.
Сонце благодаттю засіяло, стало більш приємне.
Не ріже більше очі сонячне проміння, каміння смутку не летить,
Воно лежить десь на дні океану, стану ворожого.
Бажання, почини, думки, усе летить,
Окрилений ідеш кудись, у вись злітаєш.
Надії всі зароджуються тут, пут окови спали,
Загримотіли десь в безодню, людну прірву.
Де всі є сірі і безбарвні, дні однакові, негарні.
Ти ж дивишся на все це, це є погано, але що поробиш, ти інакший.
