30 C
Kopychyntsi
сьогодні 29.03.2025
Архів новин 2006-2018СуспільствоБерегині копичинецьких писанок

Берегині копичинецьких писанок

-

Вже відцвів яблуневим цвітом Великдень, віддзвонили у всіх церквах дзвони, але дух свята воскресіння ще довго продовжує пахнути у мальовничій писанці . З давніх давен на Україні існував звичай, весною, коли святкували прихід нового року, дарувати один одному «красні яєчка» – крашанки. Цей звичай пов’язаний з народним уявленням про яйце, яке уособлює вічне оновлення природи ,є символом сонця, весни, перемоги життя над смертю. У народних легендах писанка наділялася великою силою оберегу, стримувала злі сили природи, та мала миротворчу місію,тому її дарували в знак примирення і дружби.

У сучасному світі писанка має не тільки обрядовий сенс, але й набула значення витвору мистецтва. Кожен край має своїх майстрів , які з покоління в покоління передають свою майстерність і досвід. І Копичинецька земля також має своїх берегинь писанкарства, це – найславетніші майстрині Таня Осадца та її сестра Ака Перейма, Зенон Елиїв, котрі мусіли емігрувати у свій час, а також педагоги- майстрині Наталя Савенко, Людмила Козак, та інші, які і нині працюють у місті

Родина сестер Тані Осадци та Аки Перейми походить з Копичинець та села Котівка, де зростала їхня бабуся Параска з Поморянських- Елеїв. Саме вона навчила свою дочку Павлину писати писанки, так і починалася історія писанкових чудес у цьому роді. Батьки дівчат Андрій Клим та Павлина Елеїв були вчителями і у 20-х роках мусіли переїхати до Польщі. У пошуках кращої долі родина переїздила з Польщі до Австрії, потім у повоєнну Німеччину, а у 50-му році назавжди емігрувала до США. Але зростаючи у оточенні чужих культур сестри Таня та Ака завжди гордо заявляли про своє українство. І це не випадково, бо колись, батьки привезли дівчат підлітками у рідні Копичинці, і залишили пожити у родини на деякий час. Цей короткий, але духовно змістовний період став для них незабутній… Вони пройшли справжній український вишкіл. У цей час було закладено фундамент, на якому сформувались культурні і художні смаки майбутніх майстринь. Україна оселилась у їхніх серцях через щиру молитву, чарівну пісню і магічну писанку.

Любов до писанкарства перейшла Тані Осадці від бабусі Параски і мами , котра навчила виводити на білосніжному яйці простенькі узори. Але побачивши в Копичинцях писанки із Гуцульського Космача, Таня назавжди зачарувалася магією розмальованого яйця. Вона мріяла і собі навчитися виготовляти складні орнаменти, пізнати кожен символ: драбинки, гачечки, кружечки, трикутнички,смужки…, які перепліталися у досконалій формі.

Захоплення писанкарством стало сенсом її життя на чужині. Спочатку Таня Осадца писала писанки для себе і для дитини на Великдень , а згодом і для знайомих, і навіть для чужих людей, тим самим пропагуючи українську культуру і мистецтво. З роками Таня Осадца стала неперевершеним знавцем такої оригінальної народної творчості, як писанка. Вона стала справжнім професіоналом у писанкарстві. Свій скарб вона збирала по крихті із дитячих споминів бабусиних узорів , із скупої літератури про писанки, із прикладів української вишивки,із зразків розпису інших майстрів… Мисткиня пильно і уважно вивчала і збирала писанки багато років. Її творіння вишукані в рисунку, з яскравими барвами, трепетною лінією, гарною орнаментикою, технологічно надзвичайно досконалі. У кінці 50-х років Таня Осадца починає досліджувати символіку писанок , розшифровувати мову оберегу. Сьогодні в неї зібрано і розтлумачено майже дванадцять тисяч писанкових символів,а її колекція писанок нараховує понад дві тисячі зразків, виконаних власноруч та іншими майстрами.

Приклад сестри Тані завжди мала перед собою Ака Перейма . Художниця, вичерпно і ґрунтовно інспірує тему писанки у своїх акварельних, графічних та малярських та керамічних композиціях.(До речі,у цьому можна упевнитись розглядаючи колекцію кераміки Аки, що експонується в Копичинецькому музеї театрального мистецтва Тернопільщини) У творчості Аки завдяки Тані Осадці народився і полюбився їй на усе життя особливий стиль, який називають «писанковий». Символ писанки в уяві Аки Перейми обійняв світ її дитинства і туги за батьківщиною , непереборне бажання зустрічі з рідною землею й величезної потреби спілкування на рідній мові. Символ писанки укорінився в її житті так міцно і надійно, що вона не уявлятиме уже собі подальшої творчості без нього.

Сестри мисткині Таня Осадца та Ака Перейма – безумовно являються найвидатнішими берегинями невичерпно багатих традицій писанкарства нашого краю. Але є ще один Копичинчанин , котрий ретельно вивчав мистецтво писанки. Це Зенон Елеїв , котрий проживає у США , і в українській громаді знаний, як чудовий писанкар і довголітній збирач та дослідник орнаментів українських писанок. Зенон Елеїв видатний спеціаліст у галузі кольорової поліграфії. Він автор технічних наукових праць по своїй спеціальності, член педагогічного колективу Рочестерського Політехнічного Інституту. Зенон є винахідником цілого ряду пристроїв для удосконалення якості кольорового друку, і один із його винаходів носить його ім’я. Також його запрошували суддею на міжнародні конкурси по якості кольорового газетного друку. За високі досягнення у навчанні в ділянці репродукції кольорів у 1981 році Елеїв був відзначений престижною нагородою. Після виходу на пенсію З.Елеїв застосував і об’єднав своє знання писанок і свій професійний досвід у галузі кольорової поліграфії і у 1994 році видав прекрасний за якістю, великий альбом українських писанок під назвою «Дванадцять Кіп Писанок». Це видання вміщує 1200 ілюстрацій українських писанок у розмаїтій кольорові гамі, погрупованих за орнаментами, по областях, тощо. Оформлення книжки, обгортка і сепараціі кольорів – авторство п.Зенона. Цей альбом є прекрасним доказом кропіткої, багаторічної праці Елеїва у дослідженні і збиранню історії української писанки. І особлива подяка йому за цей безцінний подарунок, який він зробив для майбутніх поколінь.

Але відродила в Копичинцях мистецтво писанкарства молода, талановита майстриня Наталя Савенко. Вона закінчила училище прикладного мистецтва і починала свої творчі пошуки з вишивки. Пропозиція у 1992 році керувати гуртком у Будинку школярів змінила її життя, адже Наталя одержала можливість передати свої знання , вміння і досвід малим дітям. Але на її заняття приходили всі: і малі і великі. Тай я сама тоді вперше побачила і спробувала як твориться писанка. Наталя Савенко терпеливо і уважно навчала, як тримати писальце, як видувати яйце, як змішувати і робити фарби. Більше десяти років п.Наталя присвятила педагогічній роботі, популяризації і розвитку писанкового мистецтва у нашому місті. Вона вчила писати традиційні місцеві узори , які були властиві саме Копичинській землі, такі як колись знали наші бабусі і прабабусі.Намагалася розтлумачити своїм вихованцям, що означає той чи інший символ , і як їх треба поєднати, щоб писанка мала свою мову, своє виокремлене призначення. Її писанки та роботи її учнів брали участь у різних міських, районних та обласних виставках. А кращі писанки гуртківців були представлені, навіть, на ялинці в Білому Домі в США, де зайняли перше місце.

Сьогодні її справу продовжує Людмила Козак, молода, енергійна ,закохана у свою роботу жінка. ЇЇ дуже люблять діти і залюбки переймають її вміння у писанкарстві. Вона проводить майстер-класи у школах міста, та на різних тематичних громадських заходах, вчить дітей та й дорослих цьому незвичайному мистецтву творення маленьких й тендітних шедеврів на тонкій шкарлупці курячого яйця. І вони залюбки пишуть-малюють кожен «свою писанку». Дарують її рідним і близьким, виставляють у церквах в часі Великодніх свят та демонструють на різноманітних виставках, зокрема, і в нашому музеї театрального мистецтва . Світлі, радісні писаночки дівчаток-учасниць гуртка Копичинського Будинку школярів- Іринки Козак, Софії Ухач, Надійки та Юлі Возьних, Іринки Кубашок, Віталіни Черниш зачарували багатьох відвідувачів музею.Сподіваємось, що вони стануть справжніми продовжувачами копичинецької писанкарської традиції. І своє писальце колись передадуть у спадок своїм дітям та внукам…

Отож та писанка – маленька, мальовнича, тепла, котиться із рук в руки,із покоління в покоління, від Великодня до Великодня уже багато віків. І допоки живуть серед нас берегині цього мистецтва, наші онуки зможуть пити цілющу воду із глибин української культури і пізнавати магію розмальованого яйця.

Cтарший науковий співробітник
Копичинського музею театрального мистецтва Тернопільщини — Шикула О.В.

 

Шикула О.В.
Шикула О.В.https://dyoma.pp.ua
Засновник та адміністратор сайту Копичинці та околиці. Люблю своє рідне місто, хоча живу і працюю вже багато років у Києві. У вільний час подорожую та люблю читати книги

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Копичинці на столітніх ли...

На сайті колекціонерів https://www.delcampe.net з'явились старі фотографії-листівки міста Копичинці, які датовані орієнтовно початку 20 століття....

Копичинецька громада долу...

У ніч на 30 червня у Гадинківцях відбувся кінофестиваль Відкрита Ніч. Одночасно із Києвом та сотнею інших міст України та світу, кіномани нашої грома...

Спортивний захід “З...

Сувора зима не зупинила юних біатлоністів нашої громади на шляху до звершень. Спортивний захід "Зимова Нічлава" відбувся сьогодні у парку міста Копич...