Цікава і неординарна зустріч

16 квітня 2010 року у приміщенні актової зали навчального закладу відбулася дуже яскрава, цікава і неординарна творча зустріч із творчим подружжям кобзарем Лайошем Молнаром та поетесою Тетяною Фроловою. У часі зустрічі лунали поезії Тетяни Фролової та пісні сліпого кобзаря Лайоша Молнара. Досить цікаво і проникливо поетеса розповідала про кобзарів та лірників, переповідала про творчі набутки творчого подружжя.

Захід вдався. Хотілося ще. Віриться, що в майбутньому школярі, а також жителі міста матимуть ще нагоду зустрітись із цим талановитим і патріотичним подружжям.

Народився Лайош Людвигович Молнар 22 травня 1954 року в селi Гетєн Берегiвського району Закарпатської областi. В дитинствi втратив зiр, вчився в спецшколi-iнтернатi для слiпих в Мукачевi, яку закiнчив в 1970 році. В 1970–1974 роках працював на пiдприємствах системи Українського товариства слiпих (УТОС) в Мукачевi.

Виступає Л. Молнар i як солiст-бандурист. Його репертуар — цiкавий i розмаїтий. Багато спiлкується з iншими кобзарями i бандуристами, переймає у них окремi пісні, хоч має i власнi твори та обробки. В його репертуарi iсторичнi пiснi: "Про Морозенка", яку перейняв у київського кобзаря П. Супруна, "Прийшов указ" (в обробцi Г. Китастого), "Про Аскольда i Дира" — з репертуару Ф. Жарка та iншi.

Лайош Молнар — учасник багатьох кобзарських сходин, нарад та фестивалiв. На останнiй великiй радi кобзарiв, яка вiдбулась в сiчнi 1996 року, його обрано дiйсним членом Всеукраїнської спiлки кобзарiв.

Тетяна Фролова – поетеса. Хоча, незважаючи на часову категорію творчої діяльності, її сучасною не назвеш.

Складається враження, що цій неординарній особистості вже кілька тисяч років і вірші її жили споконвіку, а те, що „сліпа – не суттєво. Поетів не можна ділити на сліпих, глухих, безруких тощо , ” – каже вона сама у передмові до однієї зі своїх поетичних збірок. А їх у доробку поетеси вже 10! А є ще проза і казки. Крім того, Тетяна Іллівна виступає з концертами разом із професійним кобзарем Лайошем Молнаром. Врешті решт, це людина-виклик, і не так самій собі, як нам, перейнятим власним життєвим простором.

ЗВІДКИ ВИ, ПАНІ ТЕТЯНО?
"Все починалося, напевне, з поетичної назви села – Білозірка. Є таке село на Тернопільщині…. Не знаю, чи були втішені батьки з моєї появи, бо я була дванадцятою дитиною (правда, у живих нас лишилося шестеро), але в селі звикли все приймати реально: народилася дитина, то треба їй давати лад. Може б воно і нічого, та йшла війна. Про злигодні та нестатки казати не доводиться. На другому році життя я захворіла і втратила зір…"
Вічна темрява закрила у пам’яті Тетянки те, що встигла побачити маленькою, але білі зорі все ж залишились у її пам’яті назавше.

Білозірко моя, Білозірко,
Моє рідне прегарне село,
Було важко нам всім, було гірко,
Дай же, Боже, щоб краще було.

Тетяна Фролова разом із своїм чоловіком – кобзарем і композитором Лайошем Молнаром. Їх об’єднує не тільки спільне горе, а й творчість.