Справжній бум імпортних жувальних гумок зародився в Копичинцях на початку 90 років минулого століття. Найбільшої прихильності солодка продукція користувалася у дітей шкільного віку, тінейджерів та у старшого, переважно молодого (20-30 років) покоління. У Копичинцях навіть вишикувався торгівельний ряд із згаданою продукцією: брезентові намети і „розкладушки” простягнулися від меблевого магазину (тепер „Нівроку) до центральної вулиці. Потім уже й кругом універмагу можна було зустріти продавців імпортних „жвачок”.
Попит на жувальні гумки з’явився у пересічного жителя скоріш за все через запропоновану ціну. Спочатку таке диво можна було купити за 5 копійок, потім же і протягом тривалого часу ціна на жуйку скала 10 українських копійок. Хоч назва валюти змінювалася, але собівартість залишалася сталою. Були ж тоді і карбованці, купони і, от добре було, мільйонерами були. Якщо перевести ціну жувальної гумки на ті гроші, то коштувала вона 10 тисяч. Саме через низьку ціну, діти могли повернутися додому не з порожніми руками: обов’язково купували кілька „жуйок”.
Що ж каже Вікіпедія про „жуйки” – „Жува́льна гу́мка (жуйка) — вид цукерки для жування, а не для внутрішнього вживання. Призначена для очищення зубів та ротової порожнечі, маскування неприємних запахів, або просто для жування, як розваги”.
Які назви жувальних гумок ми знаємо? Найбільш популярною на той час, маю на увазі 90-ті роки минулого століття, була продукція фірми „kent”. Мені й досі здається, що модне слово „кентуватися” походить саме від назви гумки. Ще з назв пригадую такі як „Turbo”, „Ninja Turtles”, „Love is…” та ін. Вони були не надто смачними і, як потім стало відомо, шкідливими для здоров’я. З приходом жувальних гумок у вигляді подушок та пластинок, настала ера нових фірм: Orbit, Dirol, Airwaves та ін. Вони були набагато дорожчими від простої жуйки в 15 разів, проте переважили своїх конкурентів у кількості(10-12 у плоскій пачці) та якості: справді, ця продукція набагато смачніша і менш шкідлива за вже добре розрекламований бренд „kent”.
Жуйок колись було дуже багато, але ізюминкою, все-таки, стала не тягуча речовина, а прилеглий до неї зміст. Пригадайте, хто ж в дитинстві не колекціонував фантики або наклейки? А потім з тим добром проводили невеликі ігри, грали на наклейки (долонею вибивали наклейку, щоб та перевернулася на видиму сторону), обмінювалися ними між собою. І відбувалося це здебільшого під час занять у школі. Було модно ліпити наклейки на якісь предмети: меблі, холодильник, шкільні парти, велосипеди, на будь що.
Диво-наклейки. Зміст наклейок різноманітний. Варіювався від дитячих коміксів, мультфільмів (подекуди діти і називали наклейки „мультіками”), видів спорту тощо до розваг та еротики. На останні був особливий попит. Зрозуміло, що діти ростуть, світ вдосконалюється, а заборон збоку держави нема, тому можна вже з малих віків набиратися досвіду.
Жували і жують гумку повсюди: в школі, на вулиці, під час ігор, прогулянок, свят. Усім подобається це робити, але в той час потерпають інші люди. Одразу виникнула утилізація гумок. Велика кількість жуйок призвела до того, що дискотечний паркет, місцеві тротуари, шкільні парти уже не витримували тиску. Повністю усе забите липкою продукцією, навіть до сьогодні натрапляєш на хованки школярів та активних відпочивальників.
„Жуйка” – корисна або шкідлива? Звернувшись знову до Вікіпедії дізнаємося, що жувальна гумка має дві властивості: і корисну, і шкідливу. Жування покращує виділення слини, що допомагає ремінералізації та очищенню зубів. Але надмірне вживання жуйки перед їдою змінює нормальну секрецію шлунка і може сприяти розвитку гастриту.
Деякі факти з історії виникнення „жуйки”. „Жуйка” з’явилася в США, як стверджують історики, у 1928 році завдяки винаходові комерсанта Вальтера Діемера. У той час 23-річний службовець компанії „Fleer Gum” став „батьком” сучасної жувальної гумки: він розробив формулу, завдяки якій гумка стала не такою липкою і не такою твердою.
І з цього дня її популярність постійно росте: щороку діти в Північній Америці витрачають на „жуйку” близько півмільярда доларів, від них не відстають їхні однолітки в усьому світі. В одних лише Сполучених Штатах існує біля тисячі різних видів жувальної гумки.
У супермаркетах „Wal-Mart”, найбільшої мережі магазинів в Америці, день народження „сhеwіng gum” відзначали змаганнями з надування куль. Учасники сподівалися побити рекорд 1994 року, занесений у книгу рекордів Гіннеса, – гумова куля діаметром 58 см, надута з використанням лише трьох подушечок жувальної гумки. Цей рекорд встановила Сьюзан Монтгомері Вільямс, дівчинка з Фресно (Каліфорнія). До речі, її визнали експертом із надування куль. Зокрема вона радить контролювати температуру в приміщенні, де проводяться випробування, не використовувати занадто ароматизовані „жуйки”, розжовувати подушечки до зникнення цукру і змазувати лице масляним лосьйоном, щоб звести до мінімуму наслідки неминучого „вибуху” кульки.
Газети всього світу публікують не лише різноманітні історичні довідки про жувальну гумки, а й курйозні новини. Найпопулярнішим повідомленням для американців, які постійно ведуть боротьбу з зайвою вагою, стало, ймовірно, твердження, що в процесі жування гумки спалюється 11 калорій за годину. Чи це дійсно так – ще ніхто не перевіряв, але, як заявляють експерти, активне жування протягом однієї години в день дозволяє скидати 5 кг у рік. Не важко припустити, що більшу частину аудиторії любителів „жуйки” складають жінки :).
Добра жуйка, чи погана, це вже вирішувати вам. А те, що вона стала одним із символів сучасної молоді, це абсолютна правда. Тож, жуйте на здоров’я!
Спонсор допису: Ткани для рабочей одежды це якраз те що вас цікавить? Чудові ціни, великий вибір. Камуфляж, саржа та інші типи
