Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 68 гостей на сайті

Реклама

"Словничок-Новотвірничок" від Юрка Зеленого

Недавно на сторінці місті ви читали розмову з Юрком Зеленим, філологом-практиком, гудознавцем (музикознавцем), який є майже нашим земляком - родом з Чорткова. Хто не бачив вивідки (інтерв`ю) з ним, то слідуйте за активною ланкою. Ну а зараз пропонуємо детальніше ознайомитися із згаданими раніше українськими відповідниками іноземних слів. Відтак на сторінці kopychyntsi.com.ua започатковуємо використання нових слів у своїх матеріалах. Далі - текст Юрка Зеленого. ОНОВЛЕНО 19.03 !!!

 

 

 

Добридень, Шановний Чительнику!
Твоїй увазі пропонується невеличка розумова розвага: «СЛОВНИЧОК-НОВОТВІРНИЧОК». Втім, хто зна’, наскільки це, власне, розвага, а наскільки намагання трішечки зазирнути у Майбутнє :))
Забігаючи наперед, зауважу дві засадничі речі. По-перше, «НОВОТВІРНИЧОК» все ж таки є чернеткою, пошуком – він постійно перебуває у русі: щось змінюється у ньому, щось витирається назавжди, а щось, зрозуміло, і додається. По-друге – і це головне!! – дописувач в жодному випадку не стверджує, що ця розвідка є останньою істиною, боже борони! Завжди радий вислухати слушні зауваження та пропонови, тим паче, що не раз натикався на подібні досліди й серед инших Небайдужих. Тож моя справа – запропонувати, а далі життя саме щось сприйме, а щось на глухо відкине. Зрештою, так і має бути, бо це природньо для будь-якої мови.
Хоча якщо задуматись, то завжди знаходився хтось нині вже Безіменний, хто прорік те чи инше слівце першим ;о)) Наприклад, шановний Михайло Старицький подарував нам такі слова, як мрія, нестяма, байдужість, страдниця, приємність, чарівливий, пестливий та багато инших. А мати Лесі Українки, одна з родоначальниць Української дитячої літератури і взагалі розумниця Олена Пчілка дала життя означенню, без якого просто не можна уявити наш нинішній мовний запас — слово мистецтво. З її легкої руки в нашій мові прижилися переможець, променистий, палкий
Але їм ще повезло: нехай у вузьких колах, однак про це пам’ятають. Більшість же словотворців – що ті Невідомі Вояки… Та не будемо про сумне: радітиму, якщо зі всього напрацьованого приживеться бодай 8 (вісім) відсотків! До речі, наріжний камінь закладено: якась десята частинка відсотка таки вже в ужитку! ;-))
Хай Буде!
СЛОВНИЧОК-НОВОТВІРНИЧОК (чернетка, але начисто)

Останнє укладення 17 березня 2008р.
Народ, який губить свої слова, перестане бути народом...
Дві мови ніколи помиритися не можуть...
Два народи можуть жити в мирі й любові,
але їхні мови можуть лише воювати...
Стефан Неманя, «Заповіт про Мову»
(сербський святий, письменник, батько святого Сави,
основоположник сербської королівської династії,
кінець ХІІ – початок ХІІІ століття)
Селянська мова — коли беремо мову одиниці — звичайно вбога лексикально, не вироблена форемно, бліда складнево; орієнтуватися тільки на таку мову може хіба той, хто не знає правдивих доріг розвою й життя мови літературної. Селянин завсіди наслідує мову сильнішого, особливо "пана"; і коли цим "паном" є людина чужомовна, мова селянська помітно псується. Не рідкі випадки, коли селяни, — особливо з тих, що трохи понюхали були міської культури, а надто робітники, — говорять зовсім нечистою мовою, говорять простою мішаниною. Орієнтуватися на таку мову — це йти проти засадничих основ своєї мови.
[…]
Словотворення літературної мови наслідує словотворення народне, і в цій ділянці вплив живої мови був і буде дуже корисний; на жаль тільки, літературна мова ще не використала всіх засобів словотворчих, що маємо в живій мові.
Іван ОГІЄНКО (Митрополит Іларіон), «Історія Української Літературної Мови»
http://litopys.org.ua/ohukr/ohu.htm
СЛОВО
РОЗТЛУМАЧЕННЯ
верстак
(новотвір)
комп’ютер. Цей прилад стає дедалі поширенішим засобом і виробництва, і навчання, і розваг. Коли ж його вигадували, він був призначений просто для полегшення складних обчислень, тому й отримав від своїх розробників назвисько computer, сиріч обчислювач. Власне, у колишньому СССР, який намагався у всьому поборювати США і навіть трішечки їх наздоганяти, цей прилад мав инакшу від американської назву: ЕОМ, тобто Електронно-Обчислювальна Машина – громіздко, як і вся сов’єцька господарка, але загалом по суті.
Инші нації, можливо, трохи й відставали у розробці обчислювачів, але аж ніяк не у присвоєнні своїх питомих назв. Так, у німців цей прилад називається Rechner [рехнер] (від дієслова «обчислювати» – rechnen), французи на нього кажуть (з артиклем) l’ordinateur[льóрдінатоер], подібно й у шведів – ordinator[ордінатор]. Мовчу вже про те, що навіть відносно невелика Чеська нація теж спромоглася винайти свій питомий відповідник – počítač [пóчіітач] і зовсім не має у своїй мові слова «комп’ютер»! Що Чехи! Направду дрібонькі Словенці, яких налічується по світу заледве два мільйони (з пів Києва десь ;)) кажуть по-своєму – računalnik [рачунальнік] !!!! Виходить, не така вже та англійська міжнародна і всім зрозуміла мова, як про неї повсякчас нам – неукам безбожним – втирають!! :))
Але добу суто електронних обчислень Українці безповоротно прої…хали ;)) Тому марно намагатися сьогодні називати цей прилад застарілим словом обчислювач, тим паче, що ми, на відміну від згаданих німців, французів, шведів і чехів, не можемо стверджувати, мовляв, так склалось історично. Тому в доборі назви для такого повсюдного нині приладдя варто спиратися коли не на завтрашній день, то бодай на сьогоднішній. Отож, щоб нині на «компутері» не робили, по-суті, ми на ньому верстаємо: працюємо зі звуком, чи зі зображенням, або ж просто набиваємо письмена – все одно верстаємо. Звідси – і верстак.
По-перше, відразу зізнаюся, що запозичив його в одній творчій спілці, де наприкінці перекуру завжди лунало: «Ну що ж, до верстака!» – і всі розбігалися по робочих місцях – до «компів» тобто. По-друге, верстак – як не крути, все ж не верстат :)) Крім того сподіваюся, що це слово не надто лякатиме непідготовленого читача, позаяк верстак давно вже перебуває у нашому ужитку, щоправда, більше як столярна чи слюсарна приспособа. Розмаїті верстаки використовувалися нашими пращурами ще в ремеслах, наприклад у ткацтві: бачите, і там робили зворотно-поступальні рухи – верстали тобто :)) Як і в минувшину, сьогодні верстак не перестає бути знаряддям виробництва, а позаяк ми все ж таки майже повністю відійшли від сохи, то і вигляд, і призначення отого знаряддя набули нових обрисів. Залишилася тільки суть. Зрештою, коротко і ясно [див. сюди].
Забігаючи поперед закидів, мовляв верстак попахує німчиною, спробуємо дати роз’яснення. Словник Німецької містить таку замітку: Werktisch - верстак; робочий стіл - від Werk, яке має багато різних значень, але основні це:
1. діло; труд, робота;
2. твір, витвір
3. завод, фабрика; підприємство ітд.
Подібність між Werktisch і верстаком хоча і не буквальна, але помітна. Однак коли "верстак" і має якесь відношення "до німців", то воно вже настільки давнє, що його не фіксує навіть Словник іншомовних слів. Швидше за все, що і верстак, і звичайний верстат - це від слова вертіти, а це вже точно "наше". Наприклад, ворота (бо воротити оті величезні двері треба було) існували ще в часи, коли і німці буле не німцями, і навіть ще не ґотами :))
Цю подібність (не тільки у звучанні, але і за змістом) треба все ж таки віднести до того, що і німецька, і українська належать, як нас в школі вчили, до Індоєвропейської мовної сім’ї.
Можна дорікнути: ну добре, праця – працею, а як же навчальне, гральне та розважальне призначення верстака? Ну…, ну вище було обумовлено, що відштовхуватимемося від дня сьогоднішнього. А ось коли йти від дня завтрашнього, злегка передбачаючи майбутнє, то влучніше було б задіяти таке припорошене, але від цього зовсім не скисле слово, як… оруддя. Отут вже точно: які дії ми б не здійснювали на приладді, ми на ньому орудуємо.
Цікаво, що у Тлумачному Словнику російського мовознавця В.І.Даля слово орудие (російський відповідник нашого оруддя)порівнюється зі словом рука ірозтлумачується, як«всякое вещественное и невещественное средство, пособие, рычаг действий, все посредствующее между деятелем и делом; инструмент или снаряд, машина, в(у)ручье, снасть. Напр., кричный молот орудие, и писчее перо орудие»,авже аж потім значить гармату [див. http://www.slova.ru/article/22398.html].Похідневідорудия – орудник пояснюється як «орудующий чем, кто распоряжается, кто причиной чему».Ось вам і відповідник «комп’ютернику», а в ширшому розумінні навіть замінник слову «оператор», наприклад «орудник стільникового зв’язку» – звучить?
Свідомий того, що сьогодні варто зупинитися все ж на верстаку, позаяк оруддя непідготовленого читача трохи приголомшить, проте завтра… Втім орудний відмінок в Українській таки існує і нічо’! :о))
вивідка
(новотвір)
інтерв’ю. Створене на взірець слова довідка,й походить від вивідувати, довідуватися – власне від того, чим новинарі й займаються під час «інтерв’юювання» :)) Зауважте, вивідка суттєво різниться від такого поняття як допит. Не стану приховувати, що до створення вивідки мене підштовхнув польський термін wywiad, який їхній тлумачний словник пояснює як (мовою першоджерела) to jest rozmową pomiędzy dwiema osobami, lub prowadzącym i grupą osób, podczas której osoba przeprowadzająca wywiad zadaje pytania w celu uzyskania pewnych informacji [то є розмова поміж двома особами, або ж ведучим і гуртом осіб, під час якої особа, що вивідує, ставить запитання з метою дізнавання певних відомостей – переклад Ю’З’].
Ще цікавіше з інтерв’ю та його похідними вчинили Чехи. Саме інтерв’ю вони називають rozhovor [рóзговор] або rozmluva [рóзмлува], що зрозуміле навіть і нам без перекладу. А ось безпосереднє ставлення запитань (англ. дієслово to interview) звучить вже інакше: dotazovat se [дóтазоват се] або ж vyptávat se [вúптаават се]. Останнє перегукується з нашим випитувати(ся), а перше стане Чительнику зрозумілим, якщо зазначити, що otázka [óтаазка] чеською значить питання. Відтак той, хто ставить запитання – tazatel [тáзатель], а той, в кого випитуються – dotazovaný [дóтазовании].
Зрештою, Українська мова й без новотворів дозволяє замінити необґрунтований «запозик» інтерв’ю питомо рідними словами: вивідування, довідування, дізнавання чи дізнання, випитування, яке можна подати в скороченому вигляді – випит (подібно до допит). Останнє, щоправда, злостивці відразу прив’яжуть до московське выпить чи навіть нашого випити. Що ж, часто-густо вивідка здійснюється і під це діло, ніде правди діти ;-р.
А ось направду потішило те, що випит знає навіть Майкрософтовський Уворд! ~:-))
видноспів
або
виднограй
(новотвір)
відеокліп, чи то пакспів або виконання, гра, які можна не тільки почути, а ще й подивитися. Наразі чернеткове намагання знайти питомий Укр.відповідник несусвітному покручу "кліп": Українською кліпати можна очима– тоді отой один порух віями і буде кліпом. Видноспів / виднограй утворено шляхом складання двох коренів, подібно до слів виднокрай, небокрай – місце, де Небо збігається із Землею; водограй – хвонтан хвранцузькою;)) далековид, дальновид – вживана в нашій військовій традиції назва замість німецького "бінокль" (зокрема Українськими Січовими Стрільцями та вояками УПА). Основні ж значення англійського clipможна з'ясувати в першому-ліпшому словнику англійської мови, хоча б навіть і тут:
http://www.rambler.ru/dict/scripts/go.cgi?btnG=%CD%E0%E9%F2%E8%21&query=clip&where=enru&start=0&count=15
Дійсно, чим ж воно таке є, оте чудо "кліп", як не тим, коли видно спів (гру). Тобто одним словом: видноспів / виднограй.
впровадник
(новотвір)
– замінник змавпованого слівця продюсер (від англ. producer), яке повсякчас недоладно вживається, без розуміння його витоків. Зазвичай продюсером називають особу, котра дає/вишукує під виконавця гроші. Насправді, впровадник охоплює значно ширше коло діяльності, аніж просте залучення коштів. Здебільшого, впровадники – це люди, які власне і створюють ту чи іншу співочу одиницю: випещують задум, що то має у підсумку бути – шукають того, хто підходить на втілення задумки – займаються подальшою розкруткою і т.д. – словом, впроваджують свою ідею в життя. Від цього і впровадник – тобто головний затійник і втілювач свого ж задуму. Впровадником може бути як сам пісняр безпосередньо, наприклад Олег Скрипка, Руслана (особистості, що зробили себе самі), так і особа, яка стоїть за лаштунками й до клавіш особисто навіть не доторкається, наприклад Юрій Фальоса в Ані Лорак.
На "постсовку" існує одна величезна плутанина: продюсер в первинному (англомовному) розумінні це той, хто доклався насамперед до співочого обличчя гурту/пісняра, а не до грошового боку справи – такий собі звукотворець, який вибудовує загальне згучання виконавця і до його підприємницького боку справи взагалі може не мати жодного відношення. У нас же в продюсера запхнули все: і звукотворення, і ведення справ (завідуючий), і вигадку співочої одиниці взагалі.
Наприклад, свого часу Брайан Іно (Brian Eno) поставив звучання платівки 1987 року "The Joshua Tree" (Дерево Джошуа) культовій нині ірландській ватазі Ю2 (U2). Ця платівка стоїть осібно в усьому музичному літописі групи. Але він не доклався до створення Ю2 – гурт існував і випускав диски вже й до того; він не займався розкруткою гурту – то робили видавці; він не вів поточних справ музикантів тощо. Натомість займався тим, що і має робити producer по-тамтешньому – ставив звучання "ю-тушникам".
голосиво
(новотвір)
радіо. Дивно якось виходить: радіоприймач чи навіть взагалі радіозв'язок винайшов Українець Олександр Степанович Попов, а ось уся та справа загалом і джерело мовлення у нас чомусь си називають іноземщиною: радіо, радіостанція… У пошуках питомо-слов'янського терміну «радіо» звернувся до Чеської мови, як однієї з найбільш очищеної (принаймні, донедавна) від греко-латинських, а відтак англійських, французьких, німецьких та іже з ними запозичень.
Невеличка довідка. 28 жовтня 1919 року вийшла в радіопростір перша передача, приурочена знову ж таки першій річниці постанню Чехо-Словацької Республіки. Постійне мовлення у цій країні було розпочате 18 травня 1923 року, яке велося на довгих хвилях, тривало одну годину й складалося зі стислого огляду новин та співочої передачі. Чехословаччина стала другою (!) після Великої Британії державою в Европі, де велося постійне радіомовлення. На початках ЧехоСловаки послуговувалися терміном радіофонія чи навіть прямим англійським бродкастинґ (broadcasting). І ось, у 1924 році в Чеській пресі вперше з'явилося слово rozhlas[рóзглас]. Нині Чехи не знають таких слів, як радіостанція чи радіо.
Приклад братнього народу (щоправда, Чехи про цю братерність навіть не здогадуються :о)) й підштовхнув до нашого голосива: дійсно, чим ж те «радиво» займається, як не наданням якимось речам розголосу, тобто передаванням у голосовий спосіб (чуємо, але не бачимо) новин, розмов, награнь тощо. До слова, «радіо» похідне від латинського radius – промінь. Однак в наші дні дедалі сильніше наступає доба Його Величності Числового Зв’язку, тому ера випромінювання аналогових «радіохвиль» скоро стане викопним пережитком. Мовчу вже про те, що застосування слова радіо до голосив у мережжі – віддає нісенітницею :о))
Натомість новотвір голосиво має під собою добре підґрунтя. З одного боку, людський голос і був першим співочим знаряддям, а палка-стукалка та палочка-сопілочка виникли набагато пізніше. На додачу, увесь отой галас, голосіння, оголошення – усе сиплеться на наші голови з того «радива» і усіх їх єднає одне: робиться це тільки через голос (на відміну від телебачення). Тож чом би тоді джерело того всього не назвати голосиво? Є ж у нас слово морозиво, а не айс-крім (ice-cream) – і нічо’, в горлі не стає! :))
гортач
(новотвір)
– англійською browser. Сей чудовий відповідник англійському терміну запропонував пан Богдан Шуневич у своїй статті «Обґрунтування наукової термінології з дистанційного навчання», оприлюдненій зокрема у «Віснику» Національного університету «Львівська політехніка» у 2003 році (див. http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk490/TK_wisnyk490_shunewych.htm). До речі, наші ближні слов’янські брати-сестри не мастять собі голови, як називати програмку для перегляду сторінок: Чехи, приміром, називають її prohlížeč [прóглііжеч], а Поляки – przeglądarka [пржеґльондáрка]. В обох словах вгадується наше, цілком звичне переглядач – здавалося, на ньому варто було б і зупинитися, тим паче, що його теж пропонує одним синонімічним рядом пан Шуневич у згаданій статті.
Але гляньмо трішки далі. Сучасне мовотворення тяжіє до стислих визначень, до одно-двоскладових слів. Не завжди, звісно, та все ж тяжіє. Ну а просторіччя й поготів: недарма у радянську добу з’явилися такі скорочення як «відік», «тєлік», «вєлік», «общага» замість таких нудних для вимови відеомагнітофона, телевізора, велосипеда чи російського общежития. У наші дні виникло таке скорочення, як «комп», тобто комп’ютер. Зважаючи на цю життям вималювану закономірність, можна передбачити, що термін переглядач навряд чи приживеться, а ось гортач має непогані шанси. До речі, з уведенням гортача у вжиток, нарешті сама по собі відпаде одвічна суперечка мовознавців, як краще писати Українською: браузер чи броузер, бравзер ачи бровзер? А так – гортач, і ніякого тобі пса Бровка :))
(невиправдано затерте)
– питомо Українська назва музиканта. Музикант є похідним від слова музика, яке у свою чергу походить від нічого іншого, як Муза – в давньогрецьких притчах одна з дев'яти богинь – покровительок поезії, мистецтв і наук. Однак того не могло бути, аби у наших пращурів славетних не було такого явища, як музика. А раз було явище, то має бути і Слово, яке його означає. З одного боку, то були Співи, Спів, позаяк саме людський Голос був першим з поміж інструментів. Однак згодом, з появою розмаїтих свистків, сопілок, дудок – найпростішого, але зробленого вже руками людини музичного знаряддя, – мусило виникнути й слово для їхнього опису: якось же нові речі треба було називати! Цікаво, а як воно є в наших братів-слов’ян?
У хорватській поруч зі словом музика частіше вживається чудове слівце glazba [ґлазба] – скажіть, як воно перегукується з нашими голос, галас, голосіння, чи не так?! У Чеській мові, слова музика нема взагалі(!!!) – натомість є hudba [гýдба]. Воно й логічно: слов'янській співочій традиції не притаманні за природою своєю ударні інструменти, які з'явилися значно пізніше за оту "гудьбý", а тим паче за чистий горловий спів. Отож розмаїті трубадури та гравці у нас не просто грали, а саме гуділи або ж дуділи, і видавали не музику, а гучання, гудовиння, різні гуди та гудки. Звідси й гудець. Порівняйте з назвами инших ремесел: кравець, швець, жнець, знавець.
До речі, в народній говірці часто можна надибати на слово гудаки (є навіть фольк-гурт з такою назвою), що означає тих самих гудців. А наступного ранку після вдалої вечірки, коли ще «бродить» в голові, ми частенько кажемо «Ой, як вчора добре погуділи». Позабавлялись тобто ;о))
гудило
(говіркове)
– музичне знаряддя, інструмент. Хоча слово наразі говіркове, але цілком заслуговує на загальне, повсякчасне застосування. До речі, утворене на взірець слова світило, яке не викликає ні в кого жодних заперечень. Додаткове ще читайте також розтлумачення до слова гудець.
додатно
(невиправдано затерте)
– питомо наше словоу смислі позитивно. Власне, вживання у такому значенні слів додатний/від'ємний насильно вичавлені зі щоденного ужитку. Ось що пише з цього приводу визнаний мовознавецьОлександр Пономаріву своїй замітці "Повернення до національних засад в Українській термінології": "Раніше слова від’ємний і додатний були не тільки математичними термінами, а вживались і як терміни фізичні, а також у переносному значенні, тобто можна було сказати додатний (від’ємний) заряд, додатні (від’ємні) риси, наслідки тощо". Не все, що було раніше є зле. Повністю цю працю можна прочитати за ланками:
http://www.dovidka.if.ua/HTM/ChytankaDoKavy/16-povernennja_do_zasad.htm
http://www.lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk453/TK_wisnyk453_ponomariw.htm
долучник
(новотвір)
– те, що долучають в «атачі», в «атачменті», або ж просто «приатачують» – від англійського attachment – прикріплення, ачи attach – прикріпити. Звісно, можна було користуватися буквальним перекладом англійського терміну, але хотілося б все ж таки нарешті відійти від того спадкового кріпацтва :)) Тим паче, що ми дійсно той чи инший допис долучаємо до основного листа, а не прив’язуємо його мотузкою ;)) До речі, слово долучник не є винаходом автора цих рядків: воно й без того вже вживається у зухвалих (у доброму розумінні) і просунутих колах, тож залишається лиш його підхопити і ввести в загальний обіг.
жарівка
(невиправдано затерте)
лампочка (не мусово – «ілліча» :)) Якщо взяти першу ліпшу обгортку лампочки за 2-3 гривні з описом товару різними мовами, то з’ясується, що ота скляна посудина зі спіраллю розжарювання всередині Хорватською мовою зветься žarulja [жаруля], Польською żarówka [жарýвка], Чехи на неї кажуть žárovka [жáровка], а Словаки žiarivka [жярівка].
Походження слова очевидне: перші «лампочки» були саме розжарювання – це вже згодом з’явилися газорозрядні, люмінесцентні, електродугові тощо, тому у більшості слов’янських мов для позначення джерела світла постало слово з коренем жар. Позатим, жарівка існувала й «до електрики»: так у деяких наших говірках називали глиняний чи мідний світильник, каганець, котрий працював на маслі, гасі [рос. керосин] чи подібному, і світив тбм живим вогнем, жаром. Ще цікавіше те, що у 1876 році в Парижі російський електротехнік Павло Яблучніков (1847-1894) отримав патент на… «електричну свічку», а не ніяку там «лампочку».
Коли вже на те пішло, то запозичене слово лампа первинно теж означало подібний до нашої жарівки світильник, тільки в инших землях. Згадайте хоча б Чарівну Лампу Аладіна: ви ж не стане запевняти, що вона працювала на батарейках? :о)) Тоді виникає питання, чому носії одних мов можуть надати нового смислу старому слову, як того вимагає час, а ми – ні??
Хоча, це ми – ні, але не наші не такі й далекі пращури. Жарівка (вже електрична) справно світила на Західній Україні, доки не почалося злиття націй та мов за Сталіним. Втім, потроху жарівка вичухується і повертається в ужиток, зокрема в західноукраїнських засобах сповіщення, див. для прикладу ланки
http://www.zik.com.ua/index.php?news_id=47422
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/06/08/15827/
http://www.uhradio.com.ua/news/?date=20061219
І не тільки на теренах З.У. –
http://ua.for-ua.com/ukraine/2005/04/05/090029.html
Можна надибати на жарівку в піснях-віршах
http://www.pisni.org.ua/songs/2712229.html
http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=100
Але найбільше тішить, що є вона навіть в зазивалці:
www.kres.com.ua/index.php?option=content&task=view&id=23&PHPSESSID=0a8e592dff1a5d84b6a361b8e9efdf19
Найдалі в освітленні своїх приміщень просунулися, очевидно, Поляки. Żarówka в них означає саме жарівку розжарювання, зі спіраллю. Натомість люмінесцентна жарівка, яка дедалі більше входить у наш побут, у них називається świetlówka [швєтлувка] – тобто пристрій, який вже не жарить, а просто світить – світлівка по-нашому. Лампа з газовим наповненням зветься jarzeniówka [ярженьовка] – бо вона випромінює яскраве, яре світло: така собі яскриця, яскренівка чи ярівка, коли перетлумачити на рідний лад. Зрозуміло, що ми не готові для такого стрибкоподібного Переходу, тому світитимемо на початках тільки жарівкáми ;-))
забійник
(новотвір)
– ударний, забійний гудецький твір (пісня чи просто награння), який зльоту розпізнається пересічним обивателем. За смислом забійник можна порівняти, зокрема, з польським przebój [пршéбуй] – обидва слова означають те саме, що й передирка з англійської hit [гіт]. Щоправда, забійником варто називати будь-яку дійсно влучну річ, яка підриває ноги у танок або ж просто викликає у слухача притік відчуттів, емоцій, без прив'язки до "розкрученості" тої чи иншої пісні: за сьогоднішніх можливостей втовкмачування в голови, найбільш відоме награння, те, яке найкраще продається далеко не означає, що воно є довершеним з мистецької, смакової, виховної точок зору. Наприклад, співанка "Вишенька" з останньої плити Каті Чіллі "Я – Молодая" є чи не найвиразнішою, найсамобутнішою стежиною на кружальці, але хто її (на мить написання цих рядків) на загал чув, хто її бачив? Тож, по-суті, "Вишенька" є забійником, хоча далеко не найбільш розкрученим твором.
зазивалка
(новотвір)
реклама, рекламний ролик. Взагалі слово реклама приперлося до нас від французького reclamé, а там воно взялося від латинського reclamо – вигукую, кличу. У слов'янському звичаї ще донедавна, менше якихось 100-70 років тому роль "реклами" виконували зазивали, зазивайли, які дотепними, часто віршованими рядками закликали люд на ярмарках, торговицях чи навіть просто у подвір'ї багатоповерхівок підходити-налітати й розбирати той чи инший крам. У гонитві привабити до себе якомога більше покупців зазивала намагався прихвалити товар, здебільшого прибрехавши його якості, що цілком відповідає і сьогоднішній сутності реклами. Виходячи з цього, доцільніше було б оте зарозуміле й пафосне "рекламний ролик, реклама" називати своїми іменами – зазивний (зазивальний) ролик, зазивалка. Для тих, хто подає свій крам чи послуги чесно, без брехні – образи ніякої, бо самі по собі ці слова не несуть жодних поганих відтінків. Для тих же, хто у рекламі відверто дурить народ, то глядачеві/слухачеві відразу має згадатися образ отого брехунця-зазивали – все на свої місцях.
До речі, ремесло зазивали у нашу, здавалося б надсучасну добу, себе не вижило: продовжувачами їхньої справи є, приміром, люди, котрі роздають листівки-запрошення відвідати якусь крамницю, зубного лікаря чи курси англійської мови за певною адресою –- щоправда, роблять вони це нині здебільшого мовчки, але ж суть! Існують й зазивали в прямому смислі слова: наприклад, на зупинках маршруток біля ст.м. Петрівка у Києві, та й не тільки там, які припрошують сідати в автобус, що їде у певному напрямку і мають від водіїв з того свій відсоток. А подорожньому натомість не треба смикатися помежи транспортом у пошуках своєї маршрутки. Всі задоволені ;-))
зголошення
(невиправдано затерте)
– акредитація. Французьке дієслово accrediter [акредіте] походить від латинського accredo – довіряю, й означає "уповноважити"(Укр)/"уполномочить"(рос): уповноважити посла, скарбника (розпоряджатися грішми, рахунком), торгового представника тощо. Гадаю, новинарям не треба отримувати аж такі високі повноваження, аби потрапити на представу, скажімо нової платівки Океану Ельзи: їм достатньо для цього лише зголоситися.
знимкар
(говіркове)
– фотограф. На Західній Україні поряд з нашим первинним словом світлина (фотографія – тобто відбиток, який виходив на покритих шаром срібла пластинках під дією променів світла) часто у пресі, розмові вживається слово знúмка. Порівняйте, наприклад, з російським снимок [снімак], польським zdęcie [здєньце] чи чеським snímek [снíмек]. А відтак особа, котра робить знúмкизнимкáр (з тієї ж когорти, що і столяр, слюсар тощо). Відповідно, і фотоапарат міг би бути знимкачем ачи знимкоробом. Та наразі на голову шанованого читача вистачить.
іменка
(новотвір)
– скорочення від іменна сторінка. Відтак при відмінюванні маємо іменки, іменці, іменкою тощо. (додатково ще дивіться сюди)
коштодавець
(новотвір)
–особа, товариство, що дає під щось кошти, з метою отримання якоїсь віддачі у вигляді реклами, поголосу, згадки в ЗМІ тощо, тобто спонсор. В англійській мові sponsor (особливо в її американському наріччі) має одним з головних значень "фірму, що замовляє радіо- чи телепрограму в рекламних цілях". Натомість доброчинець (меценат) такої вигоди не прагне і діє з точки зору не зиску, а від вищого покликання.
легківка
(зрідка уживане в Західно-Українських виданнях)
приємніший різновид слова легковик, здертого з російської, де воно парується зі словом грузовик [ґрузовік]. Натомість в Українській мові цей пересувний засіб називається вантажівка. Відтак до пари – легківка.
лещетарі
(невиправдано затерте)
– саме так в нашій традиції називалися гірськолижники, а гірські лижі – лещета. Дивись зокрема вірш «Лещетарі» Богдана-Ігоря Антонича poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=antonych&page=dodatok14
літунець
(новотвір)
– цілком вживане в Україномовній толоці (подяка львівським ґотам!) слівце замість тарабарського флаєр. Літунець по суті є дослівним перекладом отого чужинського flyer, яке в американській говірці насамперед означає льотчика, а за тим й невеличку афішку. Хоча Українською милозвучніше буде все ж не льотчик, а літун – та це вже инша оповідка.
мережжя
(новотвір)
інтернет. Утворено на взірець слів безмежжя, бездоріжжя, Запоріжжя, Криворіжжя, зарубіжжя, узбережжя, роздоріжжя, збіжжя, підніжжятощо.
До речі, у братів-сябрів питомим рідним відповідником інтернету є надзвичайно цікавий термін – сеціва[сЄціва]. А в братів-чехів повним тлумаченням слова internet є mezinárodní počítačová síť [мéзінаародніі пóчіітачоваа сіть], себто дослівно: міжнародна верстакова сітка, мережа. Майже, що російською сеть[сєть], яке чомусь невиправдано заміщене іншомовним запозиченням. Як бачимо, всі ми довкола одних й тих самих тенет товчемося :о))
Часто-густо прихильниками українського чистослів’я для позначення інтернету вживається просто слово Мережа – саме із заголовної букви. Здавалося, чому б все так і не залишити? Ну по-перше, якого милого жмут дротів, супутникових тарілок тощо називати з великої? Це (покищо :)) не жива істота, і навіть не створена Творцем планета чи океан. Якщо вже на те пішло, тоді слово Каналізація теж вартувало би писати із заголовної, бо ця "мережа" за розмахом либонь побільшою за інтернет буде. Вже мовчу про її неоціненне значення для теперішнього людського буття ;-))
З іншого боку, просто мереж є багато: це і мережа збуту чи крамниць, і електромережа, зрештою, пов'язані між собою верстаки на праці – це теж таки мережа. Тобто Мережа, нехай навіть і з великої, виглядає якось занадто розмито, не визначено. Таке видатне, на мою переконану думку, явище, як (вжию тут свідомо латину і греку) гігамережа, супермережа, мережа мереж, надмережа вищого порядку – отой інтернет заслуговує таки, аби в Українській мові мати свій власний, окремий і не двозначний термін. Бо якось несправедливо виходить: розмаїті вишиваночки-в'язаночки мають своє чітке позначення – мереживо, а інтернет – «нєт» :о))
Слово мережжя просте і доступне для сприйняття та розуміння, утворене за всіма мислимими і не мислимими приписами українського словотвору, є наче поєднанням мережі та безмежжя,хоча і не виводилося у такий спосіб свідомо. Оцей легесенький мазок -жжя надає терміну чіткої однозначності.
І збіжить всього лиш кілька літ, як усі точно стануть розрізняти, що мереж у світі є багато, а мережжя у нас одне! ~:))
мітник
(невиправдано затерте)
– маркер. Французьке слово marqueur [маркьор] означає клеймувальник, таврувальник, власне мітник [з наголосом на і],і походить від дієслова marquer [марке] – відзначати, позначати, мітити. Прикметно, що в Російській є чудовий відповідник цьому новітньому «іноязу» – метчик [мєтчік], і воно відоме усім, хто займається металообробкою: це загострений металевий стрижень, яким наносять розмітку на заготовку для подальшої обробки. Та оскільки в добу Інформаційного суспільства до обробки металів у нас дедалі менше заточені руки, то ніхто не стоїть на заваді, аби вдихнути у термін новий смисл: на що-що, а на розмаїті «хвломастєри» та «маркери» ми натикаємося заледве не щодня.
В Українській мові більше поширена калька з метчикамітчик: за часів СССР металообробка насамперед обслуговувала Військово-Промисловий Комплекс (ВПК), а відтак усе діловодство велося російською. Подекуди пристрасні інженери-митці стали «вішати» на оте діловодство свої українізатори, як нині ентузіасти витворяють це з програмним забезпеченням. Облишмо тут суперечку про їхню (українізаторів) якість: ті хлопці робили, як могли, без жодних мовознавчих дипломів. Звісно, що вони й гадки не мали про існування рідного мітника [з наголосом на і]. Зрештою, можна вчинити наступним чином: віддати шану Невідомому Інженерові-українізатору – хай мітчик залишається собі в різанні металів. А мітити щось у тексті, записах чи малювати на пластикових «евродошках» ми будемо мітником.
Для кого ці рядки скидаються на сон рябої кобили, то най він візьме першу-ліпшу пачку «маркьорів» і зазирне на її тильний бік. Там шановний Читач надибає, що Чехи називають отой «пристрій» не инакше як značkovač [знáчковач], а Поляки ще влучніше – mazak [мáзак]. Як співа Мотор’ролла, «шо кому не ясно?» Виходить, що і в Поляків, і в Чехів зі сном та кобилами все склалося? :о))
Допитливі задля розваги можуть зазирнути у довідник Жовті Сторінки за ланкою www.yellowpages.ua/orgdetails.php?oid=69912. Зауважте, з якого міста тамте підприємство: з Дніпропетровська! І після цього в когось ще повертається язик закидати, мовляв, на Сході України не знають Української! Знають, Панове, знають. Не згірше за деяких ура-галіцусів чи ново-київських :-Р
награння
(напів новотвір)
– те, що награється, відповідник отому розмитому запозиченню композиція (мається на увазі музична), запис. Не плутати з награванням, яке несе у собі певний відтінок незавершеності або несерйозності, виконання в півсили, таке собі бринькання чи дудніння під ніс. Порівняйте з спорідненими чеською – nahrávka [награавка] або ж з польською – nagranie [наґрáнє]. В обох мовах це слово означає те, що англійське recording чи то пак людською – просто (один) «запис». [перейти допереграння]
налегко
(новотвір)
слово покликане замінити сталий зворот акустична версія – тоді, коли гурт повністю або частково не використовує звукопідсилювального обладнання й слухач чує пряме, скажімо так, природнє звучання того чи иншого приладдя: барабана, гітари, скрипки, труби тощо. За такого виконання гудці дійсно виходять на підмостки наче налегко, без обтяжуючих примочок, модулів, мікрофонів, підсилювачів, голосників та ще бозна якого «заліза».
Зрештою, якщо розібратися у суті явища, будь-які гра та спів є «акустичними», незалежного від того налегко воно чи «наважко»: грецьке άκουστικός означає слуховий, звідси й назва цілого розділу фізики – акустика, який вивчає звукові явища.
Слово налегко утворене за взірцем иншого новотвору, який встиг вже добре прижитися у вітчизняних засобах загального сповіщення – наживо. В Українську мову саме у значеннях «пряме включення», «безпосереднє виконання» взагалі термін наживозапровадили на пам'ятному Радіо Столиці (саме -ці, а не –ця!), яке вело у Києві мовлення в 1997-98 роках і було першою фм-кою, що надавала посилену підтримку вітчизняним сучасним піснярам штибу Тартак, ТНМК, Мотор'ролла, Океан Ельзи, ВВ, Юлія Лорд, Катя Чіллі, Мед Гедз, Скрябін та багато багато иншим.
новинар
(новотвір)
журналіст. Французькою journal [журрналь] походить від того, що то був часопис, в якому йшлося про події прожитого дня (un jour). Відтак, журналіст – особа, яка розповідала про ті події. Як бачимо, прискіпливіше тлумачення "злизаного" з французької навіть не дуже-то і відповідає сучасному розумінню цього другого одвічного ремесла. А що ж у наших братніх народів? Дещо осібно стоять поляки: у них вісті готує dziennikarz [дзєннікарж] – по-суті, дослівний переклад слова journalist. Проте чеською новинами займається вже novinářовінаарж] – не треба пояснювати, що тут і до чого. Ну а болгарською, сербською і македонською ще зрозуміліше: новинар [новінар]. Відтак, журналістика в цілому це новинарська справа, абоодним словом – новинарство. Македонською і сербською, до речі, пишеться один в один.
новинарня
(новотвір)
аґенція новин одним словом. Новинарня утворене у той самий спосіб, що й книгарня, кав’ярня, столярня, бляхарня, майстерня тощо.
новинарська
(новотвір)
– заміна такому новітньому покручу, як ньюзрум – від англійського news room, себтодослівно «кімната, покій новин». Слово новинарська утворене як прикметниковий іменник, у той самий спосіб, що і вчительська (у розумінні кімната), ординаторська тощо. Смислове навантаження новинарської очевидне: з одного боку, це місце, де виробляються новини, а з иншого – кімната, у якій збираються/працюють новинарі. Або ж навпаки :))
обіжник
(невиправдано затерте)
– питомо Український відповідник прес-релізу. Походить від того, що викладена у ньому вістка, з одного боку, наче всіх оббігає, а з иншого – подає лиш стислий, біглий смисл дійства, явища, події. Визначення обіжник вживалося в Українському обігу на Західних землях до 1939 року, потім серед наших переселенців за океаном, головно в таких спільнотах як ПЛАСТ (Український скаутський рух), СУМ (Спілка Української Молоді) тощо. З поверненням на початку 1990х-х цих організацій в Україну слово обіжник було в їхньому вжитку вже на Материзні. Щоправда, з плином літ, всюдисущий шоу-биз перемолов це добре починання і в цих юнацьких виховних колах. На жаль. Але не на завше :))
оголоска
(новотвір)
афіша. Французькою affiche [афіш] буквально означає об’ява, оголошення. Похідне дієслово від нього afficher [афіше]вивішувати (оголошення, наказ тощо), а також виставляти щось на показ, надавати розголосу. Утворено шляхом сполучення слів: ОГОЛОшення + вивіСКА = оголоска.
оздобник
(новотвір)
в звукотворчій справі аранжувальник, тобто умілець, який оздоблює, надає звукового насичення награнню, пісні. Наразі термін доволі "сирий", але навіть і в такому стані дає чіткіше уявлення про ремесло: без усяких тих "аранґутанґів" та "жувальників" :))
оздобня
(новотвір)
дизайнерська майстерня.Цілком логічно, якщо відштовхуватися від того, що за, скажімо, англо-російським словником В. К. Мюлера англійське design має першими (головними) наступні три тлумачення:
1) проєкт; план; креслення; конструкція, розрахунок;
2) рисунок, ескіз; візерунок;
3) замисел, план
Себто умільці, які розробляють вигляд будинку, авта, сторінки у мережжі тощо, по-суті своїй займаються оздобленням того всього. Відтак дизайнерська контора це оздобна робітня, твірня, або ще краще одним словом: оздобня. Відповідно умілець, який то все робить, отой "дезіґнер" – це оздобник.
окремок
(новотвір)
– замінник малозрозумілому, але вже поширеному покручу синґл. Англійське single (один, одиночний, відособлений, окремий) тягне свої витоки від тих часів, коли основним музичним носієм була вінілова платівка.
Зазвичай до появи повнотривалої платівки, або англійською long play [скорочено LP] минає доволі багато часу, а на радіо та танцювальних майданчиках пісні якось крутити треба було, в тому числі й з метою розкрутки майбутнього альбому. Для цього і випускали у тодішні часи диски, які містили лиш одну пісню на одному боці – інший бік був чистий. Потім на такий вініл (на вільний бік) почали додавати або один або кілька переіначень пісні.
Нагадаємо, що тодішні вініли зі швидкістю обертання 33½ обертів на хв. вміщували лише 45, ну щонайбільше під 50 хвилин звучання. Згодом single почав використовуватися не лише задля радіо, а й для отримання додаткового зиску з меломанів, які воліли зібрати ну аж ПОВНЕ зібрання творчості улюбленого виконавця. Отож, такі "одиночні" плити почали продавати окремо від основних плит, і вони крім реміксів містили ще одну чи декілька тбм "поза альбомних" пісень, бо ті чисто фізично не могли вміститися на кружальці. Виходячи з таких міркувань, це було ще більш-менш чесно по відношенню до збирачів платівок, хоча зайву копійчину видавці в цей спосіб все ж собі збивали.
З появою лазерних дисків – компактів – стан речей докорінно змінився. Перші компакти містили вже 60, а потім 74 хвилини звучання (аби можна було вмістити повністю виконання 9-ої симфонії Бетховена), тобто однозначно більше за стандартний вініл. Однак single не припинив свого існування, а набув нових рис. З одного боку, на радіо музику знову треба було якось подавати ще задовго до виходу всього альбому. А з іншого, почали виходити компакти, що містять ту пісню, яка перебуває в розкрутці, плюс купу реміксів до неї на додачу. Такий single може містити 6-7, а то й всі 10 стежин і грати повних 74, а сьогодні вже і 80, і 90 хвилин! Зрозуміло, що до отих перших "синґлів" з їхньою вбогою однією пісенькою на одному боці вони вже давним-давно не мають жодного відношення, і відверто кажучи, є звичайним видурюваннями у пересічного обивателя додаткових грошей. Проте, і службовий single, призначений насамперед для крутіння по радіо чи на дискотеках, і згадане облудне "розводилово" на зайвих 7-12 баксюків (ціна "синґлу" на Заході) об'єднує одна спільна риса: вони з'являються окремо (як до, так і після) від основної платівки. Звідси й Українська назва цьому явищу – окремок (утворено за взірцем слова уламок).
осідок
(невиправдано затерте)
– чудова, зрозуміла і недвозначна, але поки що, нажаль, затерта назва того, що здебільшого заведено називати як "охвис" :о)) Себто, όсідок [наголос на о] місцина, де сидить, засідає, п'є каву та теревенить за службовий кошт по дальномову чи "асьці" учасник післяіндустріяльного способу виробництва :)) Є ще інші наші мовні відповідники отому офісу, зокрема, управа чи правління – контора, звідкіля здійснюється керування, управління підприємством, товариством тощо взагалі.
Осідок, управа, правління – певною мірою синоніми. Проте слід розрізняти наступні відтінки їхніх значень. Якщо мова йде саме про місце нашої праці, перебування – отой чужинський офіс – влучнішим буде вжити όсідок. Коли ж мова про "гурт керівних осіб" – тоді вживаймо управа чи правління. Проте варто мати на увазі, що управа чи правління можуть бути розташовані в якомусь осідку, а ось сказати, що «наш осідок в такій-то управі» – виглядатиме трохи кострубато.
Наприклад, якщо ми кажемо Голова Правління, то зрозуміло, що йдеться про керманича, який очолює цілу команду знавців, завідуючих, розпорядників тощо. Або Військова Управа дивізії "Галичина" означало далеко не будівлю, приміщення, де засідало її командування, а саме коло військовиків, котрі управляли цим бойовим з'єднанням. Воно і зрозуміло: який же до дідька в бойової дивізії може бути "охвис"?
До речі, Предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженнійший Любомир кардинал Гузар є чи не найвиднішим подвижником у справі повернення до вжитку цього гарного слова. У діловодстві УГКЦ надибуємо його постійно: «Осідок УГКЦ урочисто перенесено до Києва», «…заснували для них нову греко-католицьку єпархію з осідком у Крижівцях» ітд.
Не цураються цього слова і в молодіжних ПЛАСТових колах і споріднених спільнотах, а також часто його подибуємо в історичних документах та вже сучасних дослідженнях:
Зробивши Фастів осідком полку, Семен Палій приступив відразу енергійно до заселення безлюдних просторів українськими втікачами з Волині й Поділля;
Восени 1922 осідок Начальної команди УВО перенесено за кордон;
– …Коновалець вибирає місцем свого особистого осідку Женеву в Швейцарії;
Це колишній осідок нацистського ідеолога Генріха Гіммлера, наземний бункер так званого легкого типу.
Вживається осідок і в значенні притулок, прихисток:
Еней та його ватага не могли бути сприйняті інакше, як запорожці, яким після зруйнування Січі 1775 р. довелося довго блукати, поки знайшли осідок на Кубані.
Переконатися в повнокровній ужитковости осідку можна на власні очі, набравши слово хоча б в тому самому Ґууґлі.
особовий
(новотвір)
мобілка. Останнє є таким собі "б/у", мовним непотребом, "секонд-гендом", яке прийшло до нас з англійської за посередництва російської. Особовий (прикметниковий іменник) утворене не за описом дії мобільного зв'язку – тоді б це був радше стільниковий, або ж стільничка, стільник, а від тої прикметної риси, коли певний номер належить чітко визначеній особі. Звісно, якщо людина живе самотньо, то для неї і звичайний телефон є особовим, але в разі переїзду до іншого житла, тоді що? Правильно, той номер залишається здебільшого собі на місці і нікуди не їде. Особовий же знаходиться з собою незалежно від місця перебування.
До речі, на Московщині для особового поширеними є терміни сотка або сотовый, утворені власне за способом дії. Пояснити це можна хіба тим, що в роки появи стільникового зв’язку в Російській Федерації люд там виявився значно просунутішим за наш, а тому не встидався новому явищу дати питомо своєї назви. А позаяк то сталося «на світанку» стільництва, тому для новотвору й було обрану найбільш виразну на той час ознаку – спосіб покриття, а саме російською соты, сотовая связь, названі так через подібність до бджолиного стільника.
В Україні ні до чого кращого не додумалися, ніж злизати російський термін, і як завжди з легким перекрученням: стільник Українською це цілий масив бджолиних комірок, а сота російською – лише одна ота комірочка. Власне, англійське cell, яке перекладали московські знавці, і є та сама сота (комірка тобто), клітинка, келія тощо [дивись зокрема
www.rambler.ru/dict/scripts/go.cgi?btnG=%CD%E0%E9%F2%E8%21&query=cell&where=enru&start=0&count=15]
Зрештою, спасибі, що хоча б так! Ми до свого словотвору дозріваємо чи не на півтора десятиліття пізніше, а тому тут маємо випадок, подібний з постанням слова верстак [див. сюди].
Цікаво порівняти, що у поляків, скажімо, такий вид слухавки/номеру називається komórka [комýрка], komórkowy[комуркóви], тобто комірка, комірковий (ось вона, де сота зарита! :)) Натомість на німцях ви ніде не почуєте "мобілка", у них все просто – Handy[генді] (нім. Hand [ганд] – рука, а також від спорідненого анг. handy) – тобто ручний, "приручений" пристрій. Ще цікавіше в ісландців. В них особовий називається «сімі» – в ісландських сагах так зветься чарівна нитка, через яку спілкувалися феї. Казка, а не слово!
Автор відразу обумовлює, що не замахується на цілковиту істину і визнає, що як і стільник, стільничка, так іособовийзалишаються наразі пошуками, чернетковими варіянтами слова. Видається так, що коли ми говоримо про "мобільник" саме як про слухавку, то начебто ліпше вживати стільник, натомість коли мова йде суто про число, про номер (слухавки приходять і відходять, а номер залишається), то особовий звучить краще.
Якщо хтось винайде більш влучне визначення цьому поняттю, автор радо його залучить в обіг і надаватиме якомога гучнішого поширення. Як відомо, найкращим мірилом якости є час і життя, які щось обов'язково відкинуть, а щось таки приймуть. Так, однією з чернеткових "болванок" перед появою особового в дописувача цих рядків було инше слівце – присібник (бо ж завжди при собі; утворене подібно до посібник), але загал, за винятком окремих просунутих і знаних майстрів слова, виявися не готовим до такого запровадження. Тож наразі присібник тримаю для… портативного переносного компутера, який завжди можна тримати при собі. Для нотбука тобто – далеко не в кожного він зроблений з буку та ще й з нотами :о))))
переграння
(новотвір)
– наразі один з чернеткових відповідників до слова ремікс. Remix – це латинський приросток re-, що означає зворотну або повторну дію, та англійське mix – суміш, мішанка, або ж в дієслівному значенні змішувати, робити мішанку. Тобто remix дослівно значить "перезмішана мішанка" (даруйте за словоблуддя), або ж в гудецькому, суто фаховому розумінні перезведене награння. Якщо усю цю абракадабру перекласти людською мовою, то вийде, що remix є переграним твором,або одним словом переграння – порівняйте просто з награнням. Звучить з незвички може й смішно, зате по-доброму :о)) Переграння не слід плутати з переспівом. Переспів це тоді, коли пісня, написана і виконана кимсь раніше, заспівана знову і як правило це инший виконавець: хоч її звучання відрізняється від первинного, але повністю зберігається мелодія, гармонія, слова тощо і твір в цілому залишається легко впізнаваним. Під перегранням насамперед розуміється переіначення твору на танцювальний чи взагалі "легший", "доступніший" лад, хоча це не обов'язково. Але в цьому випадку річ порівняно з первинною набуває нової видозміни, часом зовсім невпізнаваної. Знову ж таки хочу наголосити на чернетковості запропонованого новотвору, хоча Укрмова дозволяє дібрати доволі розлогий відповідник отому "ррреміксу". Але про це не зараз ;-)
першина
(новотвір)
– прем’єра. Французькою мовою слово première[прем'єр], з якого злизана ота "наша" прем'єра буквально означає перша – саме у жіночому роді. Тобто "один" по-їхньому – unн], а перша – première.Перший буде майже так само, але не зовсім: premier [прем’є]. Звідси, до слова, і чужинська для нас назва посади прем’єр-міністр – тобто людською :о)) мовою то мало би бути щось на зразок Перший міністр, а ще краще Старший чи Верховний. А Pierre Premier французькою ні що инше, як Петро Перший ;-)
Крім того, за нашим мовним звичáєм ще до 1939 року переможців, скажімо, спортивних змагань називали не призер, тобто той, хто виборов приз, ачи по-Українськи винагороду, а першунтой, хто посів першу сходинку. Між иншим, слово першість, яке власне і означає оту боротьбу за першу сходинку, ніхто ж під сумнів не ставить. Якщо усі ці міркування поєднати, то і отримаємо у висліді першину– тобто дія, дійство, захід, під час яких щось виноситься на люди вперше. Слово утворене в той самий спосіб, що і вершина(від верх), дружина(від друг).
пісенник
(новонабуле)
– добірка пісень, альбом, платівка. Чомусь побутує думка, що пісенником є виключно книжечка чи зошит зі словами пісень, але ж ніхто не забороняє цим чудовим словом назвати будь-який носій, що містить пісні/награння, зокрема вінілову платівку, компкат-диск, ДеВеДе чи викладення альбому для завантаження у мережжі. Тим паче, що останні високотехнологічні носії у повсякденному житті нині зустрічаються значно частіше, аніж заплаканий та розмальований кольоровими олівцями дівочий пісенник з улюбленими піснями Альбано і Роміни Паувер (Albano e Romina Power).
Слід не плутати наш пісенник (тобто гудецький альбом) з російським песенник, яке означає особу, що складає/виконує пісні: Українською це буде пісняр.
піснепис
дискографія. Синонімом може бути також плиторис. Порівняйте: літопис, життєпис, кошторис
плита, множ. плúти (меломанське)
– збирачам музики з багаторічним стажем це слівце не треба пояснювати. Воно тягнеться ще від тих часів, коли головним і найякіснішим носієм була вінилова платівка, запакована у величезний, як за сьогоднішніми мірками, квадратний конверт. Якщо візьмемо до уваги ці розміри, а також трохи підкоротимо іменники платівка або пластинка – ось і одержимо вічно стильне й водночас питомо наше словечко плитá. Прохання не плутати з плитою, наприклад, будівельною чи газовою.
представа
(новотвір)
привселюдне представлення чого-небудь нового, що недавно з'явилося, було створено.Образливо якось виходить: представити (дієслово) щось ми можемо, а назвати явище іменником ні: кличемо на допомогу запозичену презентацію. Слово утворене в той самий спосіб, що і вистава, яке ні в кого сьогодні питань та заперечень не викликає.
пропонова
(запозичене)
– пропозиція. Слово запозичене з братньої Білоруської. Пропозиція, хоч не хоч, а тягне до чужинського proposition. Але ж не може бути такого, щоби наші пращури не мали цього важливого дипломатичного поняття у своєму мовному запасі: ізрек же якось Святослав вічне "Іду на ви"! А то дивно якось виходить: дієслово пропонувати у нас є, а власне, підмету розмови – отої пропонови – нема ;о)
робітня
(репресоване, відроджене)
–майстерня (зокрема).Це слово було спокійно вживаним в Українській мові наприкінці 1920х-початку 1930х років, а на Західноукраїнських землях до 1940х, присутнє у словниках тої доби, доки не було зацьковане та вилучене з ужитку в світлі сталінської політики "злиття народів", "кування єдиного радянського народу", а відтак навмисного підгону та стирання відмінностей між Українською і російською мовами.
ровер
(галицьке говіркове)
велосипед на Західно-Українській говірці.Туди воно прийшло з польської, а у неї потрапило від… назви відомої британської виробні "Rover". Річ в тім, що ще не так давно вона однією з перших (якщо взагалі не першою) почала випускати ґумові шини для велосипедів. Відтак за назвою колісної фірми в польській мові закріпилася назва всього "самоїзду". Слід зазначити, що на початку 19 століття ровер на Галичині називали ніяк інакше, як колеса – за найвиднішою прикметою цього засобу пересування. Між іншим, у Чеській мові він і зараз називається jízdní kolo [їздні коло], або в просторіччі одним словом – kolo.
розважайлівка
(новотвір)
шоу; розважальне, неробське видовище. Слово насамперед стосується телебачення. Утворене в той народний спосіб як, наприклад, забігайлівка. Подібно ж до останнього, має кепкуватий, зневажливий присмак, якого заслуговують більшість «телешьоу» як вітчизняного, так і заграничного виробництва. Не плутати зі словом розваги, в якому відчувається звитяга і шляхетність, а не очманіле здурачення глядача, наприклад: козацькі розваги, розваги рукоборців, літунів, лижниківтощо. Для порівняння можна згадати Московітське розмовне развлекуха [развлєкуха].
ройовий
(невиправдано затерте)
– керівник рою. Рій (подібно до рою бджіл) – наша питома назва найменшого бойового підрозділу, який наразі у Збройних Силах України називається «відділенням», що є похідним від ще совєцького «отделение». У різні часи (Січові Стрільці, УПА) рій налічував від 5 до 10 осіб. Нині, коли у військовій справі переважає більша маневреність, рій мав би нараховувати 3-5 осіб. Подібним до рою є ще одне наше визначення – боївка, але під час війни в Україні в 1940-60 роках вона, залежно від конкретних обставин, могла налічувати і більше десяти стрільців]
С-ка
(невиправдано затерте)
скорочення від слова спілка. В Українській підприємницькій традиції панував саме цей термін, а не запозичене "компанія". А відтак у торгових написах наших не таких вже далеких пращурів красувалося, нпр "Зелений і С-ка", на відміну від нині розповсюдженого збочення "Zeleny & Co" (тобто and company). Смислове значення до крихти те саме, просто тимчасово верх взяло бездумне мавпування всього чужинського.
славень
(невиправдано затерте)
– гімн.Походить від славити когось/щось. Славень – питомо наше, слов’янське слово, невиправдано витіснене чужинським hymn (з греки hymnos – хвалебна пісня), що часто призводить, особливо при відмінюванні, до плутанини з иншим нашим слівцем, яке означає не високі, а навпаки – дуже й дуже навіть приземленні матерії: гімн–гімну–гімна…:о))
старшина
(невиправдано затерте)
(з наголосом на И, який зберігається при відмінюванні слова: старшИні, старшИни тощо) – питомо наше слово, що означає «офіцерський особовий склад, вище керівництво», наприклад: Козацька Старшина, Запорозька Старшина, Крайова Пластова Старшина, Станична Старшина, Генеральна Старшина тощо. Не плутати з російським старшинá [наголос на останнє А], яке насамперед асоціюється у нас з найвищим званням молодшого керівного складу Совєцької Армії, або ж з посадовою особою в бойовому підрозділі (роті, батареї) СА.
тбм
(невиправдано затерте)
–усталене скорочення звороту так би мовити, викинуте з ужитку внаслідок мовних репресій в 30х, 40х, 60х роках ХХ ст. Попри свій поважний вік скорочення тбм цілком відповідає сучасним мовним віянням. Так, наприклад, у розмаїтих живих щоденниках, «блохах» :)), балачках ачи в листуванні звісточками (СМСками) широковживаним є скорочення нмдна мою думку; б.л.будь ласка, тощо.
твірня
(новотвір)
– власне студія, місце, де щось твориться, створюється. Тоді звукотвірня – там, де створюється звук, пісні, награння: цілком може мирно уживатися собі з поширеним зворотом студія звукозапису. Зрозуміло, чим тоді займаються на кінотвірні, «милотвірні» тощо :))Упереджені можуть закинути, мовляв, твірня має такий собі запашок польського слова wytwórnia [витвýрня], хоча там це радше як завод. Втім хто ж йому винен, що поляки не бояться вигадувати і використовувати свою, питомо польську лексику.
часомір
(вже зрідка уживане)
таймер, прилад що міряє певні відтинки часу. На жаль, подекуди часоміром гарячі голови намагаються замінити й без того гарне слово – годинник, чим завдають болючих ударів наразі кволенькому сучасному Українському новотвору. Шукати заміну й без того нашим питомим словам – шкідництво чистої води, бо ж від добра добра не шукають! Натомість усю творчу наснагу вартувало б зосередити на заміні дійсно розмаїтої змавпованої дурні на взірець імплементація, імпічмент, референдум, ксерокс (назва фірми!), рекордер та багато, багато иншого. Ось і виходить так, що до безневинного годинника вчепилися зі своїм часоміром, натомість таймер собі жирує на наших землях, аж за вухами лящить :))
А дивно, бігме! Нашим не таким вже й давнім пращурам було під силу вигадати свою рідну назву новому приладові із цокотом стрілочок, а ось їхніх нащадків наче хтось врік. Ще назвати секундомір – секундоміром спромоглися, але коли той самий пристрій перевалив за секунди і почав вести лік більшим відтинкам часу все: думка стала – пішов таймер. Дивовижа! Для порівняння, у Чехів для «таймера» існує ціла купа замінників, залежно від цільового застосування приладу. Вони зрозумілі й без особливого перекладу: časoměřič[чáсомнєржіч], čítač času [чíтач чáсу], časový spínač [чáсови спíнач] тощо. Тож хай собі плин життя тихо відбиває годинник, а якісь коротші відрізки часу міряє часомір.
На подібних засадах могли б утворюватися й инші прилади вимірювання, наприклад, тепломір замість термометра, обертомір замість «птеродактиля» тахометра, або ж швидкомір на місце хворого спідометра ;))
швидкомір
(новотвір)
спідометр. Здавалося б, що ще простіше, як назвати пристрій, який міряє швидкість швидкоміром? Нєее, ми заходилися міряти «спід», ще коли про нього ніхто і вухом не чув, при чім у кожному авто. Ачи може спідометр взагалі займається зазиранням під спідницю? :)))) Натомість Чехи на цей прилад прямо так і кажуть – rychloměr[рúхломнєр], від rychlost [рúхлост] – швидкість по-нашому. Їм вторять і Поляки – szybkościomierz[шибкошчьóмєрж], від слова szybkość [шúбкошчь] – та сама швидкість Українською. У цьому ключі Російською цілком могло би бути скоромер [скоромєр], скоростемер [скоростємєр] чи якось так.
швидкотік
(новотвір)
бітрейт – варварська калька з англійського bitrate (иноді пишеться bit rate), що буквально означає швидкість проходження бітів інформації і вимірюється у кілобітах за секунду (англ. kilobit per second – kbps), рідше – в мегабітах за секунду (для відео).
Термін доволі технарський і використовується в двох основних значеннях:
1. Показник каналу або пристрою – найбільша кількість біт, яку можна передати в одиницю часу.
2. Величина потоку даних, що передаються у даному часі (мінімальний розмір каналу, який може пропустити цей потік без затримок).
Не будемо тут заглиблюватися у технократичні хащі, позаяк пересічний користувач найчастіше зустрічається з цим чудним словом лише при роботі зі стисненим звуком чи зображенням (MP3, WMA, MPEG, AVI та багато инших).
На сьогодні поширники Української мови у верстачній справі щодо цього терміну головно діляться на два стани. Один пропонує залишити все без змін і вживати запозичення з англійської бітрейт як таке, що вже прижилося. Инший не квапиться «склеювати ласти» і намагається віднайти щось питомо своє: найуживанішим у цьому таборі є зворот швидкість потоку (даних).До недоліків останнього терміну зараховують його «задовгість». Це легко усувається, якщо створити з двох слів одне: швидкість + потік = швидкотік – і стисло (не сильно-то і довше за змавпований бітрейт), і ясно. У подібний «телескопічний» спосіб, коли початок одного слова сполучується із закінченням иншого утворене, наприклад, слово рація: РАдіо + станЦІЯ; або ж зарплата: ЗАРобітня + ПЛАТА.
шляхівниця
(новотвір)
карта (геоґрафічна, туристична, топографічна тощо, НЕ гральна, атлас доріг).
Карта походить від грецького χάρτης, а відтак латинського charta і означає лишень аркуш папірусу. Для порівняння: французькою carte – просто аркуш, листок. Ну і де ж тут йдеться про зменшене умовне зображення місцевості?? Мовчу вже про инше модне запозичення – мапа (від англ. map). Логіка появи цього слівця надзвичайно рогуляча: «Хай та мапа і коробить вухо, позаяк насамперед на мавпу подібна, але лиш би було не так, як у москалів!». Якщо вже пішло на те, аби «було не так, як у …», то нам зовсім нема різниці, від східних чи західних ґлобалістів взяте те слово. Тим паче, що із Заходу нині не те що потік – невпинна, дедалі наростаюча лавина мовного сміття валить на нас! І зупинити її можуть тільки власні Думка, Мислення і Вигадка.
Незалежно від виду карти, від того, що там на ній і як намальовано – все у підсумку зводиться до позначення/прокладання того чи иншого шляху. Звідси й шляхівниця. Слово утворене у той самий спосіб, що і шахівниця, рахівниця, годівниця тощо.
Инші можливі (чернеткові) замінники «мапи»: путівниця (не плутати з путівником – книжечкою, де подається опис міст, визначних місць, достовидів, тощо), шляхорис, шляхівник.
П(
 
П(ісля)С(лово).
Цією розвідкою дописувач не ставить собі за мету тупо віддалити Українську мову від Російської, Польської, Чеської, Івриту чи ще якоїсь, ба! почувається цілком в силі щось подібне сотворити і для братів з Московщини – але то вже за додаткову платню :)) Зрештою, це вже робиться і без втручання зовні, у чому можна пересвідчитися зокрема за ланками:
Більше того, дописувач щиро вважає, що запровадження подібного чистослова у тій же Москвинській мові тільки сприятиме налагодженню направду братерських стосунків між нашими націями, а головне… А головне призведе до того, що ми почнемо розуміти одне одного набагато краще і без усіляких лихварів-посередників!!
Не вірите? Ну тоді все ж таки зазирніть за вище зазначеними ланками ;))
 
У мережжі СЛОВНИЧОК-НОВОТВІРНИЧОК можна знайти за ланкою http://observer.sd.org.ua/news.php?id=9327
 
Корисні ланки щодо Мови:
 
http://dict.linux.org.ua/dict/other/ – тут є наступні матеріяли:
1. Олександр Войналович, Виталь Моргунюк
                РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК НАУКОВОЇ І ТЕХНІЧНОЇ МОВИ (1997).
2. І. Шелудько, Т. Садовський
                СЛОВНИК ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ (1928). Один з словників Інституту Наукової Мови.
3. К. Дубняк
                РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИЧОК (1917)
4. М. Вікул
                РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ФІЗИКИ І ХИМІЇ (1918)
5. Павло Штепа.
                CЛОВНИК ЧУЖОСЛІВ (1977).
6. НАТАЛІЯ НЕПИЙВОДА .
                САМ СОБІ РЕДАКТОР . ПОРАДНИК З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
7. О.Кочерга, Є Мейнарович.
                Фрагмент з "Українсько-англійського словника природничих термінів із префіксом
http://www.r2u.org.ua/Російсько-український (академічний) словник (1924–33 рр.)
 
http://www.madslinger.com/bookvault/index.html -- Книгосховище українського мовця
 
http://mova.info/wordlist.aspx «Українські неологізми»
сторінка, присвячений проблемі засвоєння нових термінів в Українській мові
 
http://www.mova.info/wordlist.aspx?l1=179 «Відкритий словник»
Якщо ви хочете сказати щось українською, а вдалого слова підібрати не можете (в кращому випадку ви знаєте назву цього терміну англійською чи російською або такого слова навіть у словнику знайти не можна - звертайтесь до проекту "Відкритого словника" новітніх термінів. Проект пропонує придумати, розглянути різні варіанти та вибрати той, який найкраще відповідає контексту та найкраще вписується в українську мову. Тут можна пропонувати українські відповідники, голосувати за різні варіанти та обговорювати терміни.
 
http://lozko.front.ru/ – Сторінка Галини Лозко
Іменослов (Питомі Українські Імена), Правослов, Укрнародознавство, часопис СВАРГА, ВЕРЕСОВА КНИГА
 
http://www.slovnyk.lutsk.ua/dod.htm – ЛЕКСИКОГРАФІЧНО НЕЗАРЕЄСТРОВАНІ АНГЛІЦИЗМИ
Напр. АНДЕҐРАУНД "авангардистська богема" – underground < англ. underground "невизнаний, нелегальний"
 
http://litopys.narod.ru/rizne/zvslovnyk.htm – ЗВЕДЕНИЙ СЛОВНИК ЗАСТАРІЛИХ ТА МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ (близько 3300 слів) – зокрема
 
http://litopys.narod.ru/ – ІЗБОРНИК – 2002 – взагалі, а також
 
http://izbornyk.narod.ru/ – ІЗБОРНИК – 2003
 
http://lp.edu.ua – ВІСНИК Національного університету "Львівська політехніка"
 
Корисні ланки щодо Українізації програмного забезпечення:
 
http://localize.com.ua/ – спільнота Україномовних користувачів верстаків,
де Ви можете знайти україномовне забезпечення та українізатори, до програм, які не мають офіційної підтримки української мови.
 
http://www.ukrlocal.info/   – сторінка Олексія Лугіна, розробника Українізаторів ПЗ.
http://firefox.org.ua/ – чудовий гортач Вогнелис (FireFox) – Рідною!
 
http://sharovaru.com.ua/category/soft/   – доречні поради з Українізації ПЗ
www.ukrface.kiev.ua   – найбільша і найживіша збірня Українізаторів
http://myukr.net/   – друга за дочасністю збірня українізаторів ПЗ
www.okean.org.ua   – тут теж можна знайти щось путнє з Українізації
 
Просто для загального розвитку, а заразом й відповідь на запитання Чи один в полі Воїн?
 
http://community.livejournal.com/lj_ukrainian/ – Статут добровольців-українізаторів Живого Щоденника
 
http://www.photoclub.com.ua/forum/read.php?19,5133,page=2 –
обговорення на сторінці Народного клубу світлярів

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Коментарі:

Коментарі  

 
-2 #45 philadelfia 06.11.2010, 19:24
[- Донецька, Луганська область були населені виключно українцями,

Українцями - не галиччю, і на Ваш великий жаль- не виключно!!
Цитата
 
 
-2 #44 philadelfia 06.11.2010, 19:19
Не треба ліпити МОКРОСТУПІВ! Вже й до Вас було вигадано середоспальний рушій та іншу дурню
Цитата
 
 
#43 1 22.10.2009, 16:59
Юрко Зеленський ти кончений ДЕБіЛ. :-x
Із-за таких як ти нормальні українські діти вимушені вивчати той маразм, що зараз пишуть в шкільних книгах. 8)
Добратися до тебе, я б тебе навчив української мови, мало б не показалося.
Цитата
 
 
#42 Bomok 29.03.2008, 19:40
А вже наїхати на москалів, а їм на нас, то вже як два пальці об асвальт. Скільки ми можемо вже на це купуватися. Простим росіянам чи українцям нема чого ділити. І українці і росіяни і серби і поляки, ми ж всі брати слов"яни, а нами править одна і та сама иіжнародна банда. Гірко, але молодим українцям доля своєї країни по барабану. От почитати комент, а там і танці в клюбі підоспіють. На все добре. Хай живе Україна, тільки УКРАЇНЦІВ уже не залишилось.
Цитата
 
 
#41 Bomok 29.03.2008, 19:32
Якщо по рецепту Тараса Шевченка щоб розбудити Україну: "Та добре вигострить сокиру, та заходиться вже будить" - це жарт. Мені здається, щоб зберегти будь яку націю треба зберегти мову, культуру і історію. Неважливо хто при владі, чи ставленики Америки, чи Москви, перш за все всю свою любов до України, любов до її історії, до її культури, незважаючи хто її творив, чи при Радянській владі, чи ще при якійсь треба передавати власним дітям. Наше майбутнє - це наші діти, а ми, важко заробляючи про це забуваємо, залишаємо їх голови пустими, то через 10-20 років самі і пожнемо те що посіяли. Подивіться як Україну розкололи - Західна Украіна це бандерівці, УПА, Центральна Україна - ненавидять УПА, всі разом ненавидять Донецьких, хоча ще в 50 роках 20 століття - Донецька, Луганська область були населені виключно українцями, а Крим уже хочуть забрати татари при підтримці Турції. Причому це все роздуває пресса, яка повністю в руках теж одного маленького але не українського народу.
Цитата
 
 
#40 bigfan 29.03.2008, 10:50
:cry: Невже так все погано? І що ж тепер робити? :sigh:
Цитата
 
 
#39 Bomok 29.03.2008, 06:12
Тим більше, як не сумно українська мова розвинулась і впорядкувалась за Радянських часів. Точно було відомо що є діалектизм, що є архаїзм. Олесь Гончар, прекрасна Львівська письменниця Ірина Вільде, плеяда українських композиторів, поетів (лірика Володимира Сосюри, наприклад це взагалі чудо).
Тепер їх ніхто б не печатав і слухати не хотів. Думаю і Тарас Шевченко чи Іван Франко померли б з голоду в наш час, або прийшлося б їм писати низькопробні детективи чи фентезі. А любий негр чи араб які торгують наркотою відчувають себе краще в моїй країні ніж я - українець. У 90-х роках хотіли землю і свободу, тепер маєте за копійки вкалувати по заграницям. А землю, як дозволять продавати скуплять іноземці. От Вам Україна, от Вам мова.
Цитата
 
 
#38 Bomok 29.03.2008, 05:55
Наскільки я в темі, то украінська мова базується на Київсько-Полтав ському діалекті як він був з другої половини 19 століття. Як не дивно, але більше всього на зміни в мові впливають великі національні генії - поети і письменники. Російська мова в ії сучасному варіанті має початок з творчості Олександра Пушкіна і Льва Толстого. Величезним і неповторним генієм української мови звичайно є Тарас Григорович Шевченко, тільки по його творчості вже можна вивчати співочу рідну мову. Це він ввібрав у себе найкращі перлини Києвсько-полтав ського діалекту. Це мова козацьких дум, більшості народних пісень. А Галицька говірка - це діалектна мішанина з російськоі, польської, угорськоі, румунськоі і німецької мов, тим більше, що в кожному селі та говірка різна. Для того щоб відчувати себе УКРАЇНЦЕМ, а не галичанином, волинянином або гуцулом, я вважаю треба додати зусилля і вивчити дійсно офіційну українську мову, тим більше, що вона найменше зазнала впливу інших народів.
Цитата
 
 
#37 pashko 23.03.2008, 13:54
:-) Цікаві коментарі. Дякую.
Цитата
 
 
#36 bigfan 22.03.2008, 13:25
Якщо чесно, то коментарі було набагато пізнавальніше і цікавіше читати, ніж словничок. Хоча буду старатися вживати деякі запропоновані замінники. Особливо сподобались слова новинар, шляхівниця, мітник, гудець, ну і звичайно верстак.
Цитата
 

Додати коментар