Осінь відвезла любов на поїзді
до Ірпеня,
«Івано-Франківськ – Харків»
яка дурня.
На мокрому вокзалі
залишився я,
куртка, наплічник і розчіпірка
моя.
Кілометри рейок
і мільйони шпал,
розділили нас з тобою
я цілу ніч не спав.
Випивши горілки
в ній горя не втопив,
лиш хіба-що на раз більше
відлити сходив.
Тисячі думок
в моїй голові,
і всі вони присвячені
тобі.
Як тепер прожити
весь дурний цей час?
Тебе би побачити
хоча б ще раз.
Тепер же я чекатиму
блаженну тую пору,
коли ти будеш моєю
знову і знову.
Найпрекрасніший день буде
після довгих днівськ,
той, коли піду зустрічати поїзд
«Харків – Івано-Франківськ».
