Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 58 гостей на сайті

Реклама

Копичинці очима подорожуючих

Проводячи моніторинг інтернет на наявнісь новин чи згадок про наше місто часом випадково натрапляю на відгуки подорожучих і туристів про наше місто. Пам'ятаю кілька місяців тому публікував схожий репортаж із ЖЖ. Цього разу мені на око потрапив щоденник Андрія Бондаренка, у якому він ділиться про власні враження про відвідування Копичинців. За "детальніше" авторський текст та фотографії.

Містечко Копичинці з населенням близько 7 тис. мешканців лежить на берегах річки Нічлави поблизу траси Тернопіль-Чернівці. Територіально належить до Гусятинського району, хоча логічніше було б віднести його до Чортківського: до чудового і неповторного Чорткова звідси зовсім близько – до 20 хвилин їзди. Самі Копичинці, між іншим, також складають приємне враження. Незважаючи на те, що жоден з двох замків у місті не зберігся, так само як і палац власників Баворовських, Копичинцях є на що подивитися: костел, дві мурованих церкви, дерев’яний храм, синагога та купа старих кам’яниць і вілл.

Вивчати попередньо Копичинці зручно за сайтом, який присвячений місту: http://kopychyntsi.com.ua. Вперше доводиться бачити сайт, присвячений маленькому містечку, щоб був зроблений із такою любов’ю до рідного міста.

Почнемо знайомство з містом з його назви. Ймовірно, вона походить від двох слів: "копа" і "чинити", бо раніше, поселення називалося Копачин чи Копичин. Друга версія: назва походить від слова "капища". У VIII – IX століттях на цьому місці було слов’янське поселення, отже язичеські капища тут однозначно були. Є і третя версія: поселення отримало назву від родини Копичинських, які володіли містом з 1615 року.

Копичинці відомі з першої половини XIV ст. У 1443 році було завершено спорудження замку. Одночасно з замком в містечку заснували римо-католицьку парафію. Фундаційний акт парафіяльного костелу підписали власник села Яків та його матір Оффка. Храм отримав складний титул: Успіння Пресвятої Діви Марії, і свв. Симона, Станіслава, Климентія, Катерини, Миколая, Леонарда. Той костел було знищено під час нападу турків і татар у 1618 - 1620 роках.

Магдебурзьке право і статус міста Копичинці отримали у 1564 році. У 1595 році тут відбувся бій між козацькими загонами Северина Наливайка та польськими військами гетьмана Калиновського. Протягом 1605 – 1616 років місто зазнавало частих нападів татар. Під час Визвольної війни 1648 – 1654 років під проводом Б. Хмельницького було знищено місцевий замок.

Близько 1600 року в Копичинцях у міжріччі річок Стрілка і Крутилів власники міста Бествінські спорудили другий, так званий «червоний» замок. Він був споруджений з з червоного теребовлянського пісковику, мав площу 2 гектари і був оточений високим валом. Замок, ймовірно, був зруйнований турками на самому початку турецько-польської війни, бо коли у 1672 - 1673 роках Копичинці відвідував подорожник Ульріх фон Вердум, в своїх записках від відмітив, що «замок лежить на боці, зовсім опустілий».

Сьогодні від замку нічого не залишилося, хоча у польському путівнику 1929 року згадуються його руїни та кругла оборонна башта. З 1672 по 1683 роки Копичинці перебували під владою Туреччини. У 1688 році їх власниками стала родина Баворовських, які збудували палац та пристосували для потреб своєї садиби замкові мури і колишню оборонну башту. Палац був знищений у 1917 році російськими військами.

Костел Успіння Діви Марії в центрі міста – вже третій римо-католицький храм в Копичинцях. Про перший ми вже згадували, другий було збудовано на початку XVIII століття. Сучасний костел у стилі ампір було збудовано протягом 1802 – 1805 років на кошти родини Баворовських і освячено у 1824 році.

В картуші на фасаді можна побачити герб Баворовських «Прус ІІ».

Храм закрили після Другої світової війни. Спочатку його використовували як складське приміщення, а пізніше розмістили там цех виробництва соку та вина. Віруючим святиню повернули у 1991 році. Протягом 1991 - 1994 тривало відновлення костелу.

Плебанія костелу:

В містечку є дві муровані церкви. Перша – православна церква Різдва Христового (1898 рік).

Друга церква Св. Миколая (церква «на Горі») була збудована у 1900 році за проектом архітектора Василя Нагорного. Розписи зробив художник М.Осинчук. Храм належить греко-католицькій громаді.

В центрі міста збереглася синагога, яка давно не використовується за призначенням. У 1755 році в Копичинцях оселився засновник однієї з течій хасидизму (секти франкістів) Якуб Франк, що стало поштовхом до розвитку єврейської громади, який продовжувався до початку ХХ століття.

З архітектури початку ХХ століття збереглася будівля Народного дому 1910 року (архітектор Баб'як, майстер К. Геваницький. Сьогодні тут розташована міська бібліотека.

Будинок школи, також побудований у 1910 році, і зараз використовується за призначенням.

Будинок суду (поч. ХХ ст.):

Будинки у центрі міста:

 

 

Симпатичний і великий австрійський вокзал було збудовано одночасно із прокладанням через місто залізниці у 90-ті роки ХІХ століття:

 

У південному передмісті Куток знаходиться єдина пам’ятка національного значення Копичинців – дерев'яна одноверха Здвиженська церква. Храм дійсно є одним з найбільш ранніх зразків дерев’яної народної архітектури на Поділлі - 1630 рік. Тільки от зовнішній вигляд церкви зовсім непривабливий – святиня з голови вкрита бляхою.

По цим зрубом можна уявити, яка б симпатична була церква, якщо б не була спаскуджена бляхою:

Двоярусна каркасна дзвіниця зуба збудована у першій половині XVIII ст.:


Поруч з церквою у 1901 році встановлено пам'ятник на честь заснування братерства тверезості:

Джерело: http://andy-babubudu.livejournal.com/


Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити