Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 73 гостей на сайті

Реклама

Вільне слово

Цензура чи порядок?

Давно не писав на сайт. Дивлюся розгорнулася велика дискусія з приводу анонімності дописувачів та цензури. Коментарі майорять думками та висловлюваннями. Судячи з усього тема є цікавою для нашого копичинецького суспільства. Мене вона також сколихнула. Хотів був надати свій коментар з цього приводу, але, трохи замислившись, вирішив не пошкодувати часу і накрапати цілу статейку. І вам буде цікавіше читати, і мені нагода повправлятися у красномовстві.

 

 

Бандері не потрібні виправдання

Бандері ні до чого реабілітація в очах денаціоналізованої маси та звання Героя України від вчорашніх стукачів і сексотів. Квіти, ритуальні промови та нудні сірі обличчя бюрократів в вишиванках викликають в нього блювоту та зневагу. Бандеру не можна купити.

 

Книжка про школу. Чи такою вона має бути?

От недавно мені до рук потрапив експонат даної "книжки". І я просто обурений. В місті немає куди написати, лишається один інтернет. А справа піде про книжку, яку нещодавно випустила школа-гімназія. Розумію, що статті подібного змісту негативно впливають на весь сайт, але іншого виходу я просто не бачу.

 

Тривірш Михайла Тарабія

 1. Степ

Кургани скіфські, наче вої
(До них я ще з дитинства звик),
Віки стоять, мов на сторожі.
Я духом їхнім весь проник.
На тлі минулого бентежить
Закрай у серця сивий степ.
Іду-іду в його безмежність,
Там думка в злеті — до небес.

 

 

Роман ШЕВЧУК. Дід і море

Усміхніться

Надивився дід реклами
Про пляжі і море.
— Давай, бабо, я поїду,
Забуду все горе.
Наберуся свіжих сил
Та позасмагаю,
Куплю тобі сувенірів.
Скільки жити маю?

 

Як безкоштовно отримати інвалідний візок

Про обласну громадську організацію «Самодопомога», що в Тернополі поблизу технічного університету, ми довідалися з телепрограми TV-4. У ній ішлося про те, що саме там можна без проблем і безкоштовно отримати інвалідний візок. Не зовсім повірили, але звернулися, бо мій старий візок зламався, а я після інсульту не можу самостійно пересуватися.

 

Як я побувала в Московії

 Глибоко вражена, схвильована і водночас подивована відвідинами Почаєва, бо навіть не могла собі уявити такого стану речей. Таке багатство, така краса на нашій землі — і не наші! У лаврі все російською мовою, навіть старці милостиню просять російською. А от шкребуть, миють, підмітають, газони спушують вже українці. Точно, як писав Шевченко: «варшавське сміття, грязь Москви».

 

Я тобі покажу, де купається сонце

Дорогий читачу, я запрошую тебе в подорож містом, перша згадка про яке сягає XIV століття. Красується воно в зеленому віночку лісів. На жаль, не дрімучих, бо й на них зазіхнула рука людини. Здається мені, що ніде більше нема такого золотого колосся, такого блакитного неба, як у моїх Копичинцях. Адже вони — моє рідне місто.

 

«Чотири шейки…»

Напрочуд спекотна сьогодні виявилась субота. Зазвичай останнім часом у Києві на вихідні, як на зло, дощить, а в робочий день припікає сонечко. Я блукаю околишніми ларьками, щоб купити пилку для лобзика (клятий ремонт, коли він вже закінчиться). Потративши годину часу, мені так і не пощастило обзавестись потрібним інструментом. Мабуть, під час кризи це не ходовий товар.

 

Чому знято було статтю "Миритися зі свавіллям я більше не хочу… "? Пояснення автора

Я, Кавун Ольга Теодозівна, автор статті "Миритися зі свавіллям я більше не хочу", яка вийшла на сторінках цього сайту 28 травня, о 6.30 год, доводжу до відома, що о 17.30 год того ж дня вона була знята з публікації на моє прохання. Мій вчинок мотивований тим, аби не підривати авторитет педагогічного колективу зокрема і Копичинецької загальноосвітньої школи №2 загалом.

 
Сторінка 2 з 3