Двоє 17-річних юнаків зґвалтували і жорстоко познущалися над старшою жінкою, користуючись її хворобою. Трапилася ця жахлива подія 31 грудня 2006 року в Копичинцях. Двоє 17-річних юнаків, Микола та Валентин, жорстоко зґвалтували 46-річну пані Галину. Не хочеться, щоб читач подумав, що газета робить сенсацію на людській біді, але й замовчувати про такий факт не маємо права.
Один із хлопців, Микола, проживає із 76-річною бабусею. Його мати постійно їздить на сезонні заробітки, здебільшого, до Польщі, батько помер кілька років тому в тій же Польщі, а свого часу “відсидів” за зґвалтування. Валентин теж виховується у неповній сім’ї, його батько нині перебуває в в’язниці.
Наважився почати розповідь про те, що трапилося, батько потерпілої, пан Григорій. Отже, співмешканець його дочки, Славко, того дня разом із обома згадуваними юнаками пили горілку. Згодом пішли до центру міста, а незадовго повернулися.
“Хлопці, – каже пан Григорій, – хотіли грошей, а я не мав жодної копійки. І тоді вони вивели мене на двір і почали копати ногами. Опісля вивели і мою дочку Галю та почали бити… Коли чую, аж Галя кричить: “Тату! Рятуй мене!”
Постраждала пані Галина розповіла, що знущалися над нею двоє: Микола та Валентин. Спершу зґвалтували, а потім били…
“Що хотіли, – каже Галина Григорівна, – те зі мною й робили. Били, забрали всі гроші, що були, ґвалтували, навіть коров’ячу ратичку у піхву запхали… Якби не тато, то могли забити до смерті. Хочу вже сьогодні забиратися звідси, бо я не можу тут бути… Тут буде біда…”
Жінка написала заяву в міліцію, в якій розповіла, як все було. Попри те, пані Галина панічно боїться того, що ґвалтівники повернуться і знову будуть її бити. За словами нещасної жінки, хлопці вже приходили до неї додому, коли та вийшла з лікарні, і погрожували, що повернуться і доб’ють її. Навіть під час нашої бесіди бідолашна по кілька разів повторювала, що дуже хоче, щоб її з дитиною забрали звідси, бо вона тут не виживе. Щоб хоч якось було спокійніше, з ними зараз проживає її племінник Роман. На запитання, чи все вже загоїлося, постраждала відповіла, що має проблеми, коли вживає воду чи їжу.
За офіційним коментарем із цього приводу ми звернулися до заввідділом хірургії Копичинецької комунальної лікарні Василя Гладкого, куди 1 січня потрапила пані Галина. Він повідомив, що жінку до шпиталю було доставлено зі страшним діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м’яких тканин обличчя, гематоми обох повік та підборіддя, забита рана губної ділянки, забійна рвана рана лівої гомілки, синці гомілок, стоп, ліктьових суглобів, забій грудної клітки… “Обличчя в потерпілої, – каже медичний фахівець, – було таким, що очі там навіть не проглядалися. По всьому тілу були синці”.
Чи вжили правоохоронці якихось заходів по відношенню до тих осіб, які били потерпілу, лікар відповісти не зміг. “Ми ставимо міліцію до відома, – каже пан Василь, – а вони вже мають далі розбиратися, хто в чому винен. Не наша функція шукати винуватців інцидентів, ми можемо тільки поставити постраждалих на ноги. Коли ми виписували потерпілу, вона було повністю здоровою. В тому числі, і по гінекології. Жінка стверджувала, що її зґвалтували. Але шпитальний гінеколог не може цього підтвердити, такий висновок може зробити лише судмедексперт. І тільки міліція визначає, чи необхідна присутність у справі судово-медичного експерта”.
Вдалося дізнатися, що в Копичинцях судово-медичної експертизи немає, найближчі такі служби знаходяться в Чорткові та Теребовлі. Ми зв’язалися з обома закладами, де нам повідомили, що пані Галина в них не обслідувалася.
“Вся затримка в тому, що Галина – не повністю дієздатна. Вона – олігофрен у стадії легкої дебільності. До того ж, її 17-річна дочка теж важкохвора, у неї дитячий церебральний параліч, вона не ходить та не говорить,” – резюмував Василь Гладкий.
Люди дають бідній Галині та її калічці-дочці Оксаночці хліб, продукти, одяг. Буває є що їсти, а часом – немає зовсім, і хвора дитина цілий день голодна. Гроші пані Галина брати не хоче, бо знає, що їх можуть у неї відібрати лихі люди.
До речі, того ж дня, перед тим, як сталася трагедія, як розповіла нам місцева жителька пані Валентина, Микола домагався ще однієї жінки. В останньої вистачило сил втекти від хтивого насильника.
Керівництво міста, як повідомив міський голова В. Петляк, домагається, щоб потерпілу обслідували без її згоди, аби компетентні органи зробити висновки, що з нею зробили нелюди. Щоб зменшити дію психологічного стресу, пані Галину міська влада хоче влаштувати в спеціальний пансіонат, що розміщений в селі Сади (Теребовлянського р-ну), де б вона та її неповнолітня дочка перебували під постійним та пильним наглядом лікарів. Щоправда, ця процедура доволі важка, адже лише в обласному центрі мають прийняти рішення щодо можливого перебування потерпілої в пансіонаті.
Бідкається і секретар міської ради Анатолій Тригуба, що до них приходять місцеві жителі й вимагають забезпечити порядок у Копичинцях, але влада, із зрозумілих причин, цього зробити не може. Скажімо, до того ж Миколи вже було багато зачіпок, окрім зґвалтування, – крадіжки, розбійницькі напади, і, чомусь, усе сходило йому з рук.
Намагалися ми отримати й коментарі у представників правоохоронних органів. Однак, на наш подив, цього зробити не вдалося. У Копичинцях раніше дільничні мали своє приміщення, однак порахували, що там їм холодно, і вони перебралися до працівників Державної служби охорони (ДСО). Телефонуючи туди протягом дня, відповідь була одна: дільничних немає, вони поїхали до Гусятина… А місцеві люди, між іншим, особливо жінки, ввечері бояться з дому вийти. Такі реалії колишнього доволі поважного повітового містечка Копичинці. Нині воно перетворилося у справжній кримінальний клондайк. Судячи з того, що знайти правоохоронців важко, можна подумати, що вони самі намагаються уникати проблем. Та й контакту, як такого, з місцевою владою в міліції немає. В міській раді нам повідомили, що останній раз їхню роботу заслуховували ще в червні, а питань до місцевих міліціонерів назбиралося багато.
Не хочеться робити голослівних закидів у бік міліції, тим більше, що в область прийшов новий начальник, однак питання залишається відкритим. Дуже вже багато скарг, щоправда, здебільшого, усних, назбиралося на представників правоохоронних органів. Практично усе місто знає, хто зґвалтував пані Галину, каже мешканець Копичинець пан Анатолій, але не знає чи не хоче знати цього лише міліція. А ще, як приклад, директор Копичинецького будинку культури під час однієї з дискотек подзвонив у міліцію і повідомив, що в його закладі відбувається групова бійка, попросив підмоги. Натомість міліціонери приїхали тільки через дві години і запитали в директора прізвища тих, хто влаштував бійку. Той, бідолаха, знизує плечима, мовляв, був великий натовп, темнота, він що, мав запитувати їхні прізвища? А через певний проміжок часу правоохоронці оприлюднили повідомлення, що факти про бійку, наведені директором, не підтвердилися…
