Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 79 гостей на сайті

Реклама

Великий дурман

Ми — обманутий народ. Ідеї соціалізму, інтернаціоналізму, дружби народів-братів — рафінований, облудний камуфляж, потрібний Москві лише для збереження колоніальної імперії.
(З газет)

 

Пригадую, як у далекі студентські роки полковник університетської військової кафедри читав нам лекцію про методи ідеологічної обробки населення «ворожого табору». Був він людиною невисокої освіти і культури і в простоті душевній мимоволі зводив усю суть пропаганди радянського способу життя до ідеологічного одурманення «наївних міщан загниваючого в корені буржуазного світу». Раз за разом втрачав чуття об'єктивності, настільки тенденційно трактував окремі досягнення совдепії, що хтось із студентів не стерпів і вигукнув на цілу аудиторію: «Але ж то неправда!»

Полковник, недобре примруживши око, витримав ефектну паузу і з цинічною солдафонською відвертістю відкарбував: «Ми брехали, брешемо і брехати будемо в ім'я великої мети — комунізму!»

Сказав — наче цвях у голову забив. А ми молоді були, зелені, духовно бідні (принаймні, переважна більшість), з дитячого садка, з шкільної парти наглухо обложені дубовими цямринами комуністичної доктрини, позбавлені права на власну думку, на критичне ставлення до «світлої дійсності», тому й сприйняли його пропагандистське кредо хто з безтурботною байдужістю, хто як прохідний анекдот. Не замислились, не збагнули відразу всієї його страшної правди, що то і є суть, серцевина, основа основ комуністичної ідеології.

Як не прикро про це нині згадувати, але інакше воно тоді й не могло бути. Краплина води, падаючи з висоти, і та камінь довбає, а що казати про юні, розгублені, роздвоєні подвійним (коли вдома чуєш одне, в школі інше) вихованням душі, постійно, день за днем бомбардовані лавиною політизованих постулатів. Не один тоді, кліпаючи наївними очима на сувору дійсність, запитував себе гіркими Шевченковими словами: «Може, так і треба?»

До того ж, молода людина охоче вірить в те, у що хоче вірити: соціалізм — свобода, рівність, братерство, комунізм — нова істина, нова релігія, що гряде на зміну християнству, взявши від нього все найвартісніше і в перспективі розвинувши його на грунті загальнолюдського прогресу. Може, й справді нам призначено нести зорю правди народам світу, всім пригнобленим і бідним руку подавати? Хіба не заманлива доля, хіба нам не хотілося бути такими? А оте «брехали і брехати будемо» — дурний жарт...

Одначе «жарт» чомусь не забувався. Є такі слова-паразити, котрі переслідують тебе роками — ніяк не позбудешся, а тут ціла сентенція, своєрідний «філософський камінь». З роками він став для мене тим магічним ключиком, який допомагав відкривати таємничу суть багатьох облудних гасел, демагогічних принципів. Кожен крок нашої зовнішньої і внутрішньої політики, кожне важливе повідомлення преси, про що б не йшлося — про черговий з'їзд компартії чи трудовий рапорт колгоспу, — я підсвідомо міряв отим пропагандистським кредо. І, знаєте, чимраз менше помилявся.

А з роками прийшло розуміння, що в сентенції бравого полковника відбилася не тільки страшна правда компартійної моралі, а й, як не парадоксально, і вся її підступна облуда. Не задля комунізму так розпиналися на вівтарі брехні наші ідеологічні пророки-навчителі, о ні! Комунізм для них завжди був тільки жупелом, ширмою, отією грушею на сухій вербі, що допомагала задурманювати свідомість уярмлених «інтернаціональною дружбою» колонізованих народів. Він потрібен був їм лише для утвердження темного царства жируючої компартійної верхівки і для збереження успадкованої від царату «єдиної і неділимої» імперії —і тільки!
Можливо, нині й не варто про це писати. Невелика хоробрість — кинути камінь у могилу збанкрутілої ідеології. Та серед нас, знаю, є ще немало нещасних людей, не позбавлених тих одіозних ілюзій.


Коментарі:

Коментарі  

 
#9 Peligro 26.03.2008, 18:37
НечайМічурін:
:lol: Книжок мудрих я вже начитався. Такий вже сам мурий, що нема ради. Але в коменти твої, вибач, не в'їжджаю! Певно мене так не пре :sad:. Може ти бачиш якийсь 25 кадр?
Стаття про жахи минулого, які пережили наші батьки і діди. Про сірість комунізму. І ми повинні тішитись тим, що живемо у своїй державі і говоримо те, що думаємо, як би це банально не звучало.
Цитата
 
 
#8 pashko 26.03.2008, 14:09
Від квітня на сайті друкуватимуться есеї нашого земляка, журналіста, письменника, Арсена Паламара. Тож, ще буде багато цікавих матеріалів.
Цитата
 
 
#7 НечайМічурін 26.03.2008, 13:56
:lol: 2 пелігро: тебе не пре ти і пропонуй, читай умні книжки там, вивчай, проводь психологічні досліди, аналізуй і все таке... і пропонуй... якщо кожен зробить хоча б трохи то світ стане кращим, уяви собі...
Цитата
 
 
#6 Peligro 26.03.2008, 13:44
НечайМічурін:
Ей, про що стаття? Про цінності? :o Таке питання: хто їх має запропонувати?
Я можу і 200 раз кричати, що мене та система не пре! Хто не пам'ятає минулого - не має майбутнього!
Цитата
 
 
#5 НечайМічурін 26.03.2008, 02:57
абуть найцікавіша страття(зік! швидше ессе) за весь час існування сайту... люуууди причім тут комунізм тут мова про цінності які треба впроваджувати заради того щоб система працювала...ю ... при чім тут комунізм ... ? то лише приклад... сто разів можна кричати : Нас не пре та система , вона на нас тисне і всьо такоє, але результату не буде поки не буде запропонована і впроваджена нова система з новими цінностями
Цитата
 
 
#4 Sithif 25.03.2008, 20:53
Коли я прочитала статтю, то зловила себе на думці, що дійсно вже не варто про це писати, для чого це "переливання з пустого в порожнє"? Та й та дещиця людей, яка досі живе комуністичною ідеєю, на цей сайт, швидше за все, не заходить.
Ну а потім, я звернула увагу на перше речення: "Ми обманутий народ", і подумала, що нічого не змінилося (ну хіба що нині ми живемо в демократичній державі). Колись безневинні люди поневірялись і помирали в тюрмах, на Соловках, зараз - від СНІДу, наркоманії, а вбивством, згвалтуванням нікого не здивуєш. Нам "підірвали" Чорнобиль, зараз "отруюють" воду, повітря, продукти харчування. В нас не було власної держави, свободи слова, права на самореалізацію, а зараз є? Мої батьки не мали можливості ходити до церкви, а у моїх сучасників немає нічого святого.
Я однозначно проти комунізму, але також визнаю, що нам відкрили світ, дали свободу вибору, а ми з цим не справились. І по великому рахунку - як були сліпо довірливими, так і залишились...
Цитата
 
 
#3 bigfan 25.03.2008, 19:37
А як же твій дідуля? :P
Цитата
 
 
#2 Peligro 25.03.2008, 17:08
Так, комунізм - то велике зло. А кількість нещасних людей, котрі сповідують ці ідеї інтенсивно зменшується. Я надіюсь, що таке поняття повністю зникне з свідомості людей і залишиться історією
Цитата
 
 
#1 pashko 25.03.2008, 13:01
Правду мовите, пане Арсене. І справді, тих, що хто вірить ще в "силу комунізму", на жаль, таки хватає. :sad:
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити