Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 72 гостей на сайті

Реклама

Бій під Крутами

"Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього".

Саме тому ми повинні знати і шанувати історію. А наша історія вмита кров'ю. Однією з найгероїчніших і жертовних її сторінок є бій під Крутами, з часу якого цьогоріч минає 90 років.


Після проголошення Четвертим Універсалом незалежності України, «Маніфест до українського народу» Володимира Леніна дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням вільної УНР. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською Республікою, а в другій половині грудня надійшла військова допомога більшовицьким силам в Україні. У кінці грудня 1917 року радянські війська вже встановили свою владу у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях.

Після чого вони рухалися у Київ. Як такого війська у УНР не було через неправильну політику Центральної ради, яка за 10 місяців не вирішила військове питання! А існуюче військо було виснажене і здеморалізоване. Та й рядянські агітатори не спали, а проводили досить активну пропагандистську політику. Тому ЦР не мала вже такого впливу, як колись. Про що писав сам В.Винниченко: «…Це була війна впливом… Наш вплив був менший. Він був уже остільки малий, що ми з великими труднощами могли складати якісь невеличкі більш-менш дисципліновані частини й висилати їх проти більшовиків. Більшовики, правда, теж не мали великих дисциплінованих частин, але їхня перевага була в тому, що всі наші широкі маси солдатства не ставили їм ніякого опору або навіть переходили на їхній бік, що майже все робітництво кожного міста ставало за ними; що в селах сільська біднота явно була більшовицька; що, словом, величезна більшість самого українського населення була проти нас".

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами. На зборах у деяких київських університетах було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців, вступ до якого був добровільним.

Для охорони кордонів з півночі на станції Бахмач з середини грудня 1917 року перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень (старших курсів) 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького. 26 січня прийшло повідомлення від цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно потрібна допомога проти наступаючих більшовицьких загонів. А вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня новоствореного Студентського куреня. Більшість студентів не мала військової підготовки, дві швидко сформовані сотні майже не мали боєприпасів та були погано озброєні: лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі. Вже під час самого бою, приєдналося 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва. Бій розпочався о 12 годині дня, і безперервно тривав до пізнього вечора.

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність України. У перебігу військових дій битва вирішального значення не мала, та у свідомості багатьох українців особливого значення набула завдяки героїзму української молоді, яка загинула в у бою біля Крут.

Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте незабаром, скориставшись величезною перевагою чисельності, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського Куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів були захоплені в полон. Усіх їх піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано. Безжальні московські кати навіть заборонили селянам поховати останки безстрашних захисників.

А чи не повторюється зараз схожий сценарій? Сучасна влада не повинна зробити такої ж помилки, яку зараз, до речі, може припуститися, бо розформовує військо, а контрактна армія не сформована. Хоча ніякої загрози немає, але держава ЗАВЖДИ має мати сильний і надійний захист!

Пам’ятаймо своїх героїв!

Спонсор допису: Цікавитесь переїздом у інше місто України? Тоді вас зацікавить строительство под ключ Крым, і вигідні пропозиції


Коментарі:

Коментарі  

 
#20 Boduk 14.02.2010, 21:50
От знову читаю старі коменти. Напевне я й досі не доріс, бо далі схиляюсь до думки, що хлопці марно загинули... :sigh:
Цитата
 
 
#19 Brainstorm 05.02.2008, 13:45
Хочу підтримати Бодика. На мою думку це був справді героїчний вчинок, але хіба держава може полишати оборону своїх кордонів на дві сотні студентів? не треба складати універсали і оглошувати їх, а робити реальні вчинки.Звичайно не можна бути 100 % об"єктивним адже нікого з нас там не було , кожен має право висловитись і " хто доріс" , і хто "ще не доріс".
Цитата
 
 
#18 Peligro 02.02.2008, 15:02
Кожна нація має своїх героїв, але і зрадників вистачає! В ті страшні часи втримати незалежність України було не реально! У цьому винні і самі українці. Надто ми вже різні. Більшість населення, у ті часи, не дозріло для незалежності. Україна, як завжди, розкололася. Одні прагнули свободи, а другі - комунізму!
Цитата
 
 
#17 Тризуб 29.01.2008, 12:10
bigfan +1
Цитата
 
 
#16 bigfan 29.01.2008, 11:20
Богдан, ну визнай, що ти у своєму репертуарі. Повір, якби не їхня власна воля, ніхто б на смерть не пішов, це був їх вибір, щоб ми нащадки могли ними гордитися, брати з них приклад. Тому, яка б велика ціна свободи не була, але вона здобута, хоч і через багато років. А хто знає, чи жили б ми зараз у Незалежній Україні якби не герої Крут, воїни УПА і багато інших націоналістів, які полягли за свою державу.
Цитата
 
 
#15 Boduk 28.01.2008, 23:31
Я ж не ставлю ніяких сумнівів!!!
Цитата
 
 
#14 зайченятко 28.01.2008, 23:23
хто не знає минулого,той не вартий майбутнього....
мені себе шкода...момента ми я не вартую нічого((
стаття хороша.+1
Цитата
 
 
#13 Крихта 28.01.2008, 23:21
вони і стали видатними людьми завдяки тому, що пожертвували життям в ім"я своєї батьківщини. і я не придираюся до слів, а констатую факти - наводжу тобі твої ж слова, бо твердо впевнена, що таких юнаків, які загинули під крутами, можна вважати лише Героями і не може бути сумнівів з приводу цінності їхнього вчинку
Цитата
 
 
#12 Boduk 28.01.2008, 23:01
Я не заперечую. Якщо хочеш придиратись до слів - то будь-ласка. Марно загинули - це означає, що із них могли бути видатні люди(вчились у Києві).Герої - це тому. що без вагань віддали свої життя для УКРАЇНИ.Чи ми б змогли так? :-*
Цитата
 
 
#11 Тризуб 28.01.2008, 22:56
Та тут також можна, Сестро + 1
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити