Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 53 гостей на сайті

Реклама

Кременець. Екскурсія на руїни замку

Після бурхливих вихідних на фестивалі в Уніжі та Дня молоді в рідному місті, в понеділок ми одразу ж продовжили мандрувати Україною. Щоправда, далеко їхати на стали – вирішили відвідати Кременець, котрий розташований за 120 км. від Копичинців. До міста з величною історією поїхали разом з гостями Дня молоді’2008, реп-дуетом «СенСар», але вже в самому Кременці один з учасників гурту «відсіявся», поїхавши маршруткою у Київ.




 


 

Спочатку ми пройшлися дворами Кременецького університету, де, зокрема, вчаться багато копичан. Затим, поснідавши, шукали дорогу навпростець до Замкової гори, або гори Бона. Легкої прямої дороги, звісно, до замкових укріплень як не було ще за часів його створення (а це 1226 р.), то і зараз немає. Відтак, мусимо обходити навколо замку на спеціально прокладеній для їзди бруківці. Дорога дається нам легко, хоч і трохи дошкуляло сонце вже о 8.30 годині ранку (з Копичинців автівкою виїхали о 6.30 год.). Вирішуємо трохи скоротити шлях, ідемо крізь соснові лісові насадження, по кореневих сходах. На них і присіли для перепочинку, в холодочок. Дуже приємна і лагідна атмосфера, повіває легенький вітерець і пахне хвоєю. Ммм… Вигляд зверху на будиночки чарівний, милує око кожна хатинка…


 

До Замкової гори і руїн доходимо швидко, платимо символічну гривню по студентському за вхід на територію. Там, окрім руїн та одушевленого вигляду з гори на місто, більш нічого немає. То й не дивно – гривню ж коштує вхід :)


 

Зупиняємося на горі. Роздивляємося уважно місто, через бінокль фотоапарата читаємо написи на будинках. Ось і «Музична школа», ось і назви багатьох магазинів, почасти вивіски закликають відвідати заклад польською мовою. Бачимо усі частини міста, багато куполів церков та костелів. Занотовуємо на фотоплівку миттєвості нашого ока. Світлини завдяки палючому сонцю виходять напрочуд яскравими. Та й ми, хоч втомлено вдивляємось в об’єктив, також виглядаємо задоволеними поїздкою. Дарма навіть, що зовсім не спав, й одразу за кермо сів, – подорожі таки не можуть бути даремними й не цікавими!




 

Кружляємо навколо руїн замку, Тарас з «СенСару» знаходить знайомий до клітинок душі напис. Фотографується на пам’ять біля вимальованого на стіні слова «RAP». Я лажу по руїнах, не витримую виснажливих вихідних і мертво падаю на розпечене каміння, засинаючи на хвилину в солодкому сновидінні. Сняться історичні події, якими жив Кременець колись, якими гордиться й по нині. Щоправда, зараз це маленьке містечко з кількістю населення у 22 тисячі осіб, пасивно рухається за течією ріки Іква, а про історію нагадують лише руїни замку...



 

Про історію міста Кременець

Перша писемна згадка про Кременець датується 1227 роком. Саме тоді Данило Галицький вщент розгромив військо угорського короля Андрея. А вже 1241 року війська Батия на шляху до Східної Європи наштовхнулися на шалений опір кременчан і вперше в історії завойовних походів монголів (від часів Чінгісхана) не змогли зламати спротив захисників замку-фортеці. Данило Галицький 1254 року під Кременцем завдав поразки орді хана Куремси. Але все ж таки князь не зміг протистояти завойовникам, які постійно спустошували Галицько-Волинську Русь, і через п’ять років із болем у серці наказав розібрати оборонні споруди фортеці, визнавши зверхність хана Бурундая.

А вже наприкінці XIII століття Велике князівство Литовське розпочинає «експансію» (це нагадувало, швидше, визволення від Орди) на землі сучасних Білорусі і України, відво¬йовуючи у монголів клаптик за клаптиком волинські, поділь¬ські землі, Київщину та Сіверщину. Польська корона, не витримуючи тиску німецьких кня¬зів із Заходу, своєю чергою, повела наступ на галицькі землі. Саме на Кременеччині у 40—80-х роках XIII століття розгорнулося криваве протистояння між Польщею, Литвою і Угорщиною, яка вже на той час захопила Підкарпатську Русь (Закарпаття). Кременець декілька разів переходив із рук в руки. 1382 року литовські князі Гедиміновичі остаточно перемогли і на півтора століття повернули Кременець під свою владу.

Нижче торкнусь лише двох цікавих історичних сюжетів із історії Кременця з декількох десятків вартих уваги. Сюжетів, які вписані в контекст загальноєвропейської історії. Не забуваймо, що з Кременцем пов’язані імена – уродженця міста, видатного польського письменника Юліуша Словацького, українського письменника Уласа Самчука, єврейського просвітителя, філолога Ісаака Бер-Ле¬він¬зона, українського композитора Олександра Хотовицького, видатного ботаніка, німця з походження, Віллібальда Бессера, польського історика і громадського діяча Йоахіма Лелевеля…

Окрема тема – роль Кременця як великого освітнього центру, який отримав назву «Волинські Афіни». 7 жовтня відзначалося 200-річчя з дня заснування зусиллями Гуго Коллонтая і Тадеуша Чацького славетної Кременецької гімназії (з 1819 р. – ліцей). Саме у підземеллях неприступного Кременецького замку декілька років утримувався невгамовний претендент на великокняжий тракайський престол Свидригайло Ольгердович, якого підтримували православні українські і білоруські князі. Він не розрахував своїх сил у боротьбі зі своїми двоюрідними братами — Великим князем Литовським Вітовтом і польським королем Ягайлом, і був 1408 року ув’язнений. Побратими Свидригайла – Данило Острозький та Александр Ніс, князь волинський, — постійно шукали нагоду його визволити. Коли дізналися, що Свидригайло Ольгердович перебуває у Кременці, провели блискучу операцію з викрадення князя. Відбулося це на Великдень, коли стражники трохи послабили пильність. Мінлива доля ще неодноразово то піднімала Свидригайла на хвилю тріумфу, то знову немилосердно била. Після смерті Вітовта Свидригайло чотири роки посідав великокняжий престол, але 1435 року зазнав нищівної поразки під Вількомиром від рідного брата Вітовта Жигімонта Кейстутовича. Майже три роки Литовська держава була розділена. Свидригайло не визнавав легітимності Жигімонта, утримуючи під своєю владою українські землі, Вітебськ і Смоленськ. Восени 1438 року остаточно перемогла пропольська партія в Литві, і Свидригайло доживав віку на Волині лише як удільний князь. Цікаво, що Магдебурзьке право Кременець отримав із рук Свидригайла того ж таки 1438 року.


 

За століття Кременець «збагатився» ще одним колоритним історичним персонажем. Неаполітанська принцеса Бона Сфорца д’Арагона 1518 року стала другою дружиною польського короля (Польща перебувала з 1385 року в особистій унії з Литвою) Сигізмунда I. У життя цих двох держав вона привнесла справжній південний колорит. Темпераментна напівіталійка— напівіспанка, яка виховувалася при пишному дворі Лодовіко Сфорца саме в часи розквіту Ренесансу, фактично правила величезними державами, отримавши чимало земель, міст і замків від чоловіка.

Серед них були Бар (назва від неаполітанського міста Барі) і Кременець. Останнім королева Бона володіла 20 років, аж до еміграції на батьківщину у 1556 році. За цей час Кременець став справжнім великим полі¬сом, розвивалися ремесла і торгівля, укріплювався замок. Мешканців у місті було чи не більше, ніж сьогодні. Вже тоді у Кременці жили представники багатьох національностей – українці, поляки, євреї, вірмени, німці, татари, волохи (румуни)… Ще далеко було до жахів Контр¬реформації, і в XVI столітті в місті мирно уживалися православні, католики, уніати, реформати, юдеї, вірмени-григоріанці, мусульмани.

Із офіцерською вартою замку пов’язана романтико-еротична історія чи то легенда. Де¬кілька десятків красенів-охоронців (а це в основному були поляки, шотландці та німці) нібито спокусили цю привабливу жінку. Мабуть, то був гарем «навпаки»? Важко тепер сказати. Підстаркуватий чоловік-рогоносець вислав комісію до Кременця. Чиновники привезли до Кракова документи, які яскраво засвідчували зраду жінки. Нібито король наказав стратити всіх офіцерів Кременецького замку, але Бона вимолила прощення для 3, 9 та 27-го офіцера за списком. Ось відтоді й піднімають келиха за жінок саме в такій послідовності!

У перервах між «звитягами» на амурному фронті пані, яка була дуже заощадлива, не забувала і про край, що буквально розквітнув, та його мешканців. Часи її володарювання насправді стали «золотим віком» Кременця.
Бона мала двох синів і чотирьох дочок, завдяки шлюбам яких бажала владарювати у Європі. Їй вдалося непогано «прилаштувати» дочок. Ізабелла стала королевою Угорщини, Софія — герцогинею Брауншвейг-Вольфенбюттельською, Катерина — королевою Швеції, а Анна Ягеллонка вийшла заміж за князя Семигороддя Стефана Баторія, який і став 1576 року королем Речі Посполитої.

Чоловік Бони помер 1548 року. І ось старший син Сигізмунд II Август вирішив поквитатися з матір’ю і за батькову ганьбу, і за смерть коханої – Барбари Радзивілл. За нез’ясованих обставин невістка майже відразу по весіллі померла (вважають, що її отруїла Бона). Син заборонив королеві-матері виїжджати з держави — боявся втратити величезні маєтності. Лише підписавши дарчі папери на Сигізмунда II Августа й зібравши купу майна та грошей (з самого Кременця вивезли декілька тисяч підвід), ця владна пані повернулася до родового князівства Барі на півдні Італії.


 

Але неприємності королеви-удови тільки починалися. Трохи більше року Бона Сфорца д’Арагона прожила на батьківщині й була, швидше за все, отруєна власним лікарем, підкупленим іспанським королем Філіппом II. Чому так сталося? Вивізши частину скарбниці чоловіка, Бона необачно позичила Габсбургам 420000 золотих – дукатів. Фантастична сума, як на той час! Пишуть, що гроші для Речі Посполитої пропали, але насправді «хватка» у сина Бони була ще та. Сигізмунду II Августу катастрофічно бракувало грошей на Ливонську війну з Московщиною. Королю вдалося-таки повернути значну частину боргу Габсбургів до Кракова, але в основному срібними талерами й напівталерами, які контрмаркували вензелем польського короля з датою «1564». Декілька десятиліть монети «ходили» неосяжними просторами найбільшої європейської держави, аж доки їх не викупили у населення. Бо ж то були високопробні монети зі срібла, привезеного іспанськими галеонами з Нового Світу.


 

Минуло менше століття, і неприступний замок таки впав під ударами козацької кінноти. Полковник Филон Джалалій 1648 року дорогою до Львова зупинився біля Кременця. З кількома тисячами козаків та селян замок було взято в облогу, здобуто і розграбовано. Від нього залишилися самі руїни. На Замковій горі ніби зупинилася Історія. Але місто-музей просто неба ще відкриє нам не одну цікаву сторінку свого майже 800-літнього життя.

Прощання з містом

Кременець проводжав нас теплим вітерцем обідньої пори, звуками музики з подвір’я університету, галасом автомашин, що зібралися на вулицях, солодким наспівуванням історії із Замкової гори, яка велично дивилась нам услід. Мить відпочинку в недалекому, та в місті рідної Тернопільської області, зарядила позитивними емоціями і силою творити на значний відтинок часу. Гірське повітря серед урбанізації стали символом нескореності у бурхливому потоці мас, котрий не дозволить загубитися серед натовпу. Кременець міцно вкоренився у спогадах і ми тихо заздримо тим, що живуть у цьому стародавньому місті.

Спонсор допису: Цікавитесь сучасним телебаченням та любите дивитись реаліті-шоу? Дивіться прямой эфир дом 2 онлайн, та насолоджуйтесь переглядом


Коментарі:

Коментарі  

 
#32 Polaris 22.03.2009, 16:26
Цитую Андрей:
Це не маленьке місто - це село. Щоб вважати містом, необхідно знайти десь блисько 30 тис. населення.

Не обовязково. Можна мати Маґдебурзьке право і буде місто, і при населенню 1000 чоловік.
Цитата
 
 
#31 Андрей 22.03.2009, 16:04
Це не маленьке місто - це село. Щоб вважати містом, необхідно знайти десь блисько 30 тис. населення.
Цитата
 
 
#30 Natysya 03.11.2008, 23:17
Кременець гарне місто, хоч і дуже маленьке. Колись часто була в ньому. Можливо скоро приїду :roll:
Цитата
 
 
#29 андрій this cool 13.10.2008, 00:41
кременець це круто недавно я був у ньому там проводили рицарські бої це було шось!!!рубали усе і усіх!!! :eek: раджу наступного року поїхати адже не кожен день таке побачиш!!!
Цитата
 
 
#28 pashko 11.10.2008, 12:33
:lol: а наше не лайно :P
Цитата
 
 
#27 bigfan 11.10.2008, 10:45
Чого так :sigh:
Цитата
 
 
#26 EREMA 10.10.2008, 18:01
ЦЕ МІСТО ЛАЙНО :lol:
Цитата
 
 
#25 EREMA 10.10.2008, 17:59
:-* КРЕМЕНЕЦЬ ЛАЙНО!!!!
Цитата
 
 
#24 Optumistka 04.07.2008, 17:34
:lol: :lol: :lol: а кажеш я ше напилася)) такого тай не запам2ятати....
Цитата
 
 
#23 Люля 04.07.2008, 17:05
:lol: Ну да...було таке... :lol:
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити