Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 87 гостей на сайті

Реклама

Щедрий вечір - Святий вечір

Святий вечір — одне з найбільш шанованих зимових свят. Головне його дійство, спільна вечеря всього роду, зберегло прадавню символіку зустрічі нового сонячного року. І хоча впродовж віків ці традиції і звичаї змішалися з церковними обрядами, однак наскрізною особливістю Святвечора залишилася народна магія, пов'язана з вірою в сили природи.               

Приготування оселі до свята, очищення житла і душі, страви за старовинними рецептами, магія накривання столу, символіка подавання наїдків — усім цим господарі закликають у дім щастя, добро, спокій і мир, здоров'я, багатство й удачу.

Вечеря готується цілий передріздвяний день. До роботи беруться обов'язково з гарним настроєм. Інакше їда не вдасться, а це — погана прикмета. Господині не слід у цей день щось випозичати, бо «весь рік жебратиме». На святвечірній стіл подають дванадцять страв «з усіх плодів городу й саду». Це символізує достаток і заповідає очікування добробуту. Адже бідний стіл, вважають, провокує бідний рік. Усі наїдки — пісні, без м'яса, молока, яєць і жиру. Лише на олії. Обов'язкові ритуальні страви — кутя, узвар, борщ, голубці, вареники. Решта — залежно від родинних традицій та місцевих звичаїв. Галицька святвечірня кухня багата на гриби, квасолю, кукурудзянку й рибу.

Родина сідає до Святої вечері, як тільки на небосхилі з'явиться перша зірка. Хто першим її побачить — буде щасливий увесь рік. Доки господиня з доньками пораються коло їжі, господар з синами готують стіл. Застеляють його тонким свіжим сіном, накривають святковою скатертиною. Галичани та гуцули накривають сіно ліжником, а скатертину (обрус) кладуть зверху. На стіл, або ж поруч з ним — сніп зілля, дідух. По кутах столу викладають магічні плоди: головку часнику — «від нечисті», головку маку — «щоб добра було, як зерняток», волоські горіхи — «щоб так любилися, що навіть горішком ділилися», яблука — «на врожай». А також спечений хліб, найчастіше — калач (на Івано-Франківщині кажуть — колач, на Закарпатті — крачун або карачун). Цей хліб символізує зимове сонцестояння і супроводжує усі різдвяні свята — їдять його лише після Василя (14 січня). А кілька скибок тримають до весни, щоб закопати на врожай у полі чи на городі.

Перед їжею запалюють свічку, виголошують молитву і згадують померлих родичів. Вважається, що саме на Святий вечір душі рідних сходяться до оселі — для них також кладуть тарілку й ложку. З-за столу на Святвечір уже не встають, їжу не доносять. Після вечері стіл не прибирають. Рештки куті та узвару залишають душам на поживу.

За давньою, ще дохристиянською традицією, на Святвечір горяни обмінюються ритуальними стравами. Родичам, хрещеним, сусідам, а також одиноким і сиротам господарі збирають вечерю. Її відносять уже після спільної родинної трапези діти. Приймаючи обрядову їжу, дякують такими ж дарами зі свого столу. Або ж обдаровують дітей яблуками, горіхами, цукерками.


Віншуємо вас зі щастям, здоров'ям,
З цим Святим вечором!
Щоб ви в щасті й здоров'ї
Ці свята провели та других дочекали -
Від ста літ до ста літ,
Поки нам Пан Біг назначив вік!
www.karpaty.net.ua


Коментарі:

Додати коментар

Захисний код
Оновити