Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 103 гостей на сайті

Реклама

Мар’яна Ничка: «Шалено мрію, аби в майбутньому мої вірші стали піснями»

Писати вірші у юному віці – це надзвичайно важко і відповідально. Бо не сформовані життям почуттям хоч і виринають на перший погляд сміливо на папері, але міцно не закріплюються. Вони бояться критики, вони зважають на читача, хвилюються. Проте це не зупинить писати. Писати, писати… Через духовний процес творення вірші людина зливається воєдино зі світом через оте чарівне «слово», яким нагородив нас світ, подарував нам Господь…

Мар’яна Ничка – це молода копичинецька поетеса, до захоплення віршами якої прямим чином долучилися небесні сили. Талант у дівчини непересічний. Та й окрім подарованих Богом здібностей вона вміє працювати і наполегливо вдосконалюється. Її вірші, як струмінь джерельної води: сильні, аж мурашки біжать по шкірі. Але коли вода вливається у річку, поруч з нею лагіднішою стає і Мар’янина поезія. В її словах ми бачимо і любов, і смуток, радість і печаль.
 
Сьогодні ми познайомимося на сторінках kopychynsi.com.ua з Мар’яною Ничкою поближче:
 
 
Мар'яно, у якому віці розпочала писати вірші?
 
Цікавим є те, що вперше написала вірш під час Помаранчевої революції у 2004 році. Саме це ситуація, піднесена спільним національним духом українців, надихнула мене написати перші рядки. Пам’ятаю, як з татом стояли на холодному Майдані Незалежності…
 
Чи не розчарована у тому, що активно брала участь у Помаранчевій революції?
 
Ні, не шкодую. Хоча прикро визнавати той факт, що свого часу помилилися. Та радує те, що ми духовно поєдналися в той час і показали свою віру в кращу Україну. Можливо, це був маленький крок у велике майбутнє!
 
Можливо стане дивним, що мені часто хочеться писати про теперішню Україну. Теперішній стан в державі схожий на часи Руїни. Такий же складний період життя.
 
Звідки тягнеться нитка творчості у твоїй душі?
 
Парадокс, але у сім’ї ніхто й ніколи не займався поезією. Мої батьки, яких я дуже люблю, теж не є творчими натурами.
 
Про що зазвичай твої вірші?
 
Останнім часом вивчаю сутність людини у цьому світі, намагаюся за допомогою віршів роз’яснити її справжнє призначення. Також у моєму записнику лежать рядки патріотичних ноток і, звичайно, тема кохання. Пишу вірші за умови, коли душу та й тіло переповнюють емоції. Чи позитивні, чи негативні… Знаєш, я б ніколи не подумала, що написання віршів стане настільки великим захопленням.
 
 
А як батьки ставляться до твого захоплення?
 
Звичайно, підтримують. Мама завжди є моїм першим читачем. Від неї я чую як справедливу критику, так і похвалу. Хоч моя матуся і не пише вірші, але є великим цінителем літератури.
 
А як друзі-однокласники сприймають твій талант? Читають твої вірші?
 
Так, вони залюбки читають. Приємно, що їм подобаються мої вірші. Тож однокласники, друзі, знайомі є просто незамінними людьми, що надають мені підтримку. Я рада відчувати це.  
 
До речі, професійну діяльність у майбутньому хочеш пов’язати зі словом, мовою? На кого мрієш вчитися?
 
Так, хочу. Мрію поступити на факультет журналістики якогось із філологічних університетів. Журналістика мені насправді дуже цікаво і легко дається на практиці.
 
В твоєму віці, зазвичай, більшість віршів пишуть про кохання. На твою думку, чому так?
 
Це ж підлітковий вік. Якраз в цей час молодь марить великими та світлими почуттями. Сам знаєш, кохання – вічна тема. Для мене самої воно є невичерпним джерелом натхнення (сміється. – Авт.)
 
У кожного поета, мабуть, є улюблені автори, поети та письменники, на яких рівняються. Чи є у тебе такий список?
 
Моїм творчим наставником є місцева поетеса, людина від Бога, – Любомира Іванків. Я вже протягом років захоплююся її творчістю. В її роботах я бачу щось дуже близьке мені. Сам спосіб, стиль і характер письма.
 
З класиків я читаю Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Богдана Лепкого та інших. Також обожнюю занурюватися з головою у вірші Олександра Пушкіна.
 
Мар’янко, а чи є в планах випустити власну збірку поезій?
 
Так, є! Я активно намагаюся чимшвидше видати її у світ. Макет збірки та ілюстрації до неї вже готові. Навіть назва сформована – «У сяйві моїх мрій». Кажуть редактори книжки, що скоріш за все у вересні люди зможуть читати мої вірші у друкованому варіанті. Але, але… я боюся… У теперішній час важко щось організувати. Тим паче дивлячись на ситуацію в країні. Для мене вихід збірки є невимовним щастям і з нетерпінням чекатиму її!
 
 
А як ти проводиш промоцію своїх віршів? Їх можна почитати в Інтернеті?
 
На жаль, ні. Поки що у мене був лише один літературний вечір, які відбувся 24 лютого 2008 року в місцевій бібліотеці для дорослих. На зустріч зібралося небагато людей, загалом близькі, друзі та деякі вчителі. Виступ сприйняли дуже добре. Дарма я страшенно хвилювалася, адже свято вийшло чудовим!
 
Щодо віршів в Інтернеті, то наразі над створенням іменного сайту працює мій брат. Там я і планую розмістити свої вірші.
 
У найближчий час читачі зможуть побачити подібну зустріч?
 
Думаю, що ні. Звісно, я хотіла б. Але, виявляється, для організації невеликого творчого вечора потрібно докласти максимум зусиль. Наразі я активно працюю над новою збіркою, такою, яка б могла зацікавити нашу молодь, і, відповідно, я б отримала масу позитивної енергії від них на творчому вечорі.
 
Чи є інші захоплення?
 
Так, дуже люблю музику. Це моє друге «Я». Шалено мрію, аби в майбутньому мої вірші стали піснями :) До речі, спроби покласти на музику були, але записати фонограму мені так і не вийшло.
 
Розкажи про конкурси, учасником та переможницею яких ти була?
 
Першим моїм серйозним здобутком стала перемога на щорічному обласному конкурсі талантів імені Богдана Лепкого, у 2007 році. Згодом я стала постійним учасником різноманітних районних конкурсів. Завдяки участі в одному з них, мої вірші можна прочитати у книзі юних літераторів Тернопільщини «Перші ластівки». Цьогоріч я вперше була на зборі малої академії талантів в обласному центрі, де виступала з коротенькою промовою. Надзвичайно вдячна своїм вчителям, зокрема Бугирі О. В., яка мене завжди підтримує і дає можливість показати свій талант людям. Як показує час, величезний досвід отримуєш на таких зборах та конкурсах. Буду й надалі намагатися на губитися, а продовжувати активне творче життя.
 
Кого з сучасних українських поетів маєш за взірець справжньої поезії?
 
Мар’яна Савка! Я хочу чимшвидше з нею поспілкуватися, перейняти її досвід.
 
І наостанок: що побажаєш рідним копичанам?
 
Побажати хочеться ой як багато. Насамперед, аби кожен з нас став більш відкритим до людей і, що головне, до самого себе. Не можна замикатися в собі. Якщо в тебе є ідея чи якась думка – вирази її! Як-не-як, ми живемо в демократичній державі і маємо на те повне право.
 
Хочу звернутися до молоді: «Народе, не спіть! Зараз Україні як ніколи потрібна наша підтримка. Ми – велика сила, яка згуртовано і єдино зможе багато досягти. У нас славна історія, своя велика культура, своя мова, держав! Але бракує єдності. Копичинці – славне маленьке містечко, в якому живуть великої душі люди. Дякую вас усім!

Вірші Мар'яни Нички:
 
****
невже це сталося зі мною,
а я жила одним тобою,
я кожну мить так цінувала,
від тебе біль завжди ховала.

я Господа за тебе лиш молила.
я погляд твій і усмішку ловила.
я мріяла про поцілунок твій.
та насолода миті оберталась в біль.

тобі я дарувала вірші і пісні,
тебе я бачила вже навіть уві сні.
як виявилось - цього було замало,
тобою я собі життя зламала.

всі мої найщиріші почуття
безжально ти перетворив в сміття.
здавалося, життя скінчилось.
і все, що я робила - лиш молилась.

неначе квітка, я набиралась сили.
всі сльози я в минулому лишила.
і ти, не лізь в моє життя, прошу,
бо ще раз цього не переживу.

усмішка зараз на моїх устах,
з тобою мене покинув страх.
я буду жити, як жила до тебе,
та з наболілим шрамом... з неба...

****
мов паралелі дві з тобою давно стали,
чужі ми, а наш шанс зима забрала.
серед мільйонів я залишилась одна,
вина одна - зима, зима, зима.

я справді не хотіла, щоб так усе скінчилось,
та все одно радію, що друзями лишились.
ми тільки друзі, нічого вже нема,
вина одна - зима, зима, зима.

тепер я ангел, що по землі літає,
несе добро й собі його шукає.
нас тисячі, а я залишилась сама....
вина одна - зима, зима. зима....


****

Патріот - готовий в бій піти,
Патріот - готовий хрест нести.
за себе, за свою державу,
за те, щоб принести Вкраїні славу...

Патріот не стане зневажати
те, що важко так було долати.
він знати буде рідну мову.
крізь перешкоди йти все знову й знову.

лунатимуть слова з усіх висот,
під синьо-жовтим прапором свободи.
погляньте, справжній патріот.
прийшов, як ангел.
до свого народу.

****
безсильний ангел безкрилий,
сказала холодна вона.
без нього світ вже не милий,
без нього весна не весна.

безкрилий ангел сумує,
безсилі його почуття,
та вона холодна відчує
всі болі його життя.

безкрилий ангел самотній,
лиш тінь зігріває теплом.
і кожен день як зворотній…
вчорашньому... та йому все одно.

безсильний ангел безкрилий,
та гріє холодна вона...
вона до останнього вірить,
що буде з ним все життя.

безсильний ангел безкрилий,
бездонна очей глибина
в них тихо й повільно потоне...
потоне холодна вона...
 

 
Дякую, Мар’яно! Хай щастить Тобі на творчій і життєвій ниві!

 


Коментарі:

Коментарі  

 
+1 #6 Zori__ 22.04.2009, 01:37
Чарівна поезія, душа та дівчина.
Бажаю вам, Мар'янко, великих успіхів та здійснення мрій!
Цитата
 
 
#5 pashko 21.04.2009, 21:59
Дуже добре, що в Копичинцях є люди, які займаються культурним розвитком як себе, так і навколишнього світу.

Тим, хто вже перечитав статтю, доводжу до відома, що ДОДАНО ВІРШІ МАР"ЯНИ! :)
Цитата
 
 
+1 #4 Tar.ko 20.04.2009, 14:26
молодчинка, продовжую в тому ж дусі!!!!
Цитата
 
 
+1 #3 Boduk 20.04.2009, 14:01
О, я читав кілька віршів. Супер! Раджу всім!
Цитата
 
 
-3 #2 aaкк 20.04.2009, 01:35
:-* жесть

А на майдані всі стояли за грощі ыыыыыыыыы :-x
Цитата
 
 
+1 #1 Romanu4 20.04.2009, 00:26
Molodec'! Prodov*yj y tomy dysi :-)
Pobil'we takuh talantiv dl'a Kopu4unciv!!!
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити