Колишній райцентр, осередок крайової інтелігенції, а зараз просто невеличке містечко Копичинці, ось уже більше десяти років залишається без книгарні. Магазин із патріотичною назвою «Кобзар», що колись гордо прикрашала фасад, просто перетворився у ще один промисловий, із невеличким відділом канцтоварів…
Тут продають побутову хімію, парфумерію та різні супутні товари. Лише невеличка поличка із розкиданими російськими детективами нагадує про колишнє призначення та славу цього магазину.
Колись тут була книжкова крамниця "Кобзар", а зараз промисловий магазин
Щоб дізнатися більше про історію руху національної інтелігенції в Копичинцях, ми завітали до Івана Івановича Поправи. Він більше 38 років присвятив поширенню книг у містечку. Саме з 1952 року Іван Іванович був директором книгарні у тоді ще районному центрі. Закінчивши торгово-економічний, через свої націоналістичні переконання довго не міг знайти роботу за фахом, так як у радянські часи із «поганою характеристикою» було важко. Але згодом знайомий допоміг влаштуватися в книгарню Монастириська, а через рік книгознавець перевівся і очолив книгарню у Копичинцях, де і пропрацював разом із дружиною до 1989 року. Іван Іванович із гордістю розказує якою на той час була популярною його книгарня. Він щодня мав більше 100 відвідувачів. Молодь, школярі, студенти, інтелігенція – не було жодного мешканця містечка, котрий бодай би раз на тиждень не завітав до магазину книг.
У «Кобзарі» завжди були сотні найменувань різноманітних книг. Хоч магазин і належав до коперативної спілки і був так би мовити «державним», тут можна було віднайти найповнішу колекцію рідкісних україномовних книг. Наприклад «Посол у Русь Шайтана» Володимира Малишка продався у кількості більше як тисячу примірників. І це при населенні містечка у майже 7 тис.мешканців. За новими книгами Іван Іванович їздив навіть до Ленінграду, Москви, Мінська, Києва та інших, відвідував різноманітні книжкові ярмарки та наради. Часом вдавалось дістати такі рідкісні екземпляри, що передавав на розповсюдження навіть до Львова. Стосовні кількості книжок, що продавалися за місяць, пан Поправа не пригадує. Пам’ятає, що коли на початку діяльності магазину, виручка становила лише трохи більше 2-х тис. карбованців, то у 80-х роках вона вже сягнула близько 20 тис. Це при тому що середня вартість книг становила від 10 коп. за дитячу чи комуністичну літературу, до 3-4 карбованці за колекційне зібрання. Іван Іванович із прикрістю пригадує, що доводилось ділити рідкісні екземпляри серед поціновувачів, коли вони приходили малим накладом.
12 березня цього року Івану Івановичу Поправі виповниться 81 рік. Він майже осліп, але завжди при добрій пам’яті та гарному настрої, щиро готовий розповісти про часи своєї важкої молодості. Книгознавець журиться кому має передати свою унікальну колекцію книг, котру збирав протягом усього свого життя, адже внуки зовсім не цікавляться його надбанням.
Прикро, що у більш як семитисячному містечку Копичинці, де є школа, гімназія, дитячий садочок, номерна лікарня, безліч студентів та інтелігенції немає спеціалізованого магазину, де можна було б придбати ту чи іншу потрібну книгу. Невже Інтернет таки витіснить із свідомості сучасної молоді потребу у друкованих виданнях. Час покаже…
