Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 66 гостей на сайті

Реклама

Національна єдність

Сьогодні проблема єдності України, як ніколи гостро постала перед нами. Коли з усіх можливих боків її намагаюстья роз’єднати ми – свідомі громадяни негайно повинні захистити її і не допустити того, щоб вона стала об’єктом поділу її на частини за різними ознаками.

Будь-яка сім’я, яка сконструйована на основі взаємної згоди ніколи не буде жити в антагоністичних зв’язках з іншими сім’ями. Теж сам буде відбуватися й усередині самої сім’ї, яка ніколи не буде турбуватися тематикою створення гострих конфліктів. Українська незалежна держава є реальним втіленням тієї родини, яка постає перед нами не у своєму ідеалістичному її розумінні, а у реальному співвідношенні із сучасними моделями розвитку суспільства. Ми є громадянами тієї країни, у якій на жаль досі ще не подолано бідність. Це породжує постійні нарікання на низький рівень життя населення, на невисоку соціальну захищеність збоку держави та багато іншого. Коли проаналізувати історичне минуле розвитку прибалтійських країн, то тут ми бачимо, що обрали вони значно інший шлях свого становлення. Добре відомий усім факт той, що тут до влади після розвалу СРСР прийшли націонал-демократичні сили, які не наважувалися виступати із шовіністичними гаслами, комуністичною пропагандою чи будь-якими закликами до федеративного поділу держав. Наявність достатньо обгрунтованої і визначеної позиції щодо напрямку політики прибалтійських республік, дало змогу інтегруватися їм у європейське співтовариство, яке хоча з певною настороженістю, проте прийняло ці країни до свого осередку. У науці логіка, є таке поняття як несумісність чи неспівставність речей і предметів. У цьому зв’язку порівнювати минуле України і Прибалтійських держав вкрай недоцільно. Хоча переймати приклад завжди потрібно, адже вони повинні виступати взірцем для нашої політичної еліти, яка на жаль рухається в деструктивному напрямку, зводячи себе і народ на манівці, допускає відцентрові сепаратистські тенденції у вищих щаблях влади, роблячи для себе ефективний піар.

Кожен з нас людей, які прагнуть до кращого життя чи то в соціально-економічному, чи то в національному плані повинні чітко усвідомити, що без національної єдності досягти бажаного результату практично нереально, адже досягнення однієї із сторін будуть обов’язково нівелюватися іншою, в зв’язку з розходженнням позицій. Лише створивши міцний фундамент громадянського суспільства, Україна перейде на якісно новий рівень свого історичного розвитку. Ту потворну ауру, яку свторила навколо себе сьогоднішня влада і так звана опозиція, можна розцінювати як спробу знищити громадянську і націоднальну єдність українців. Українців, які говорять українською, російською, польською та іншими мовами, українінців, які є прихильникми різних релігійних течій, але в той час гідними поваги громадянами держави, в незалежності від того на якому березі Дніпра вони проживають. І дарма політики називають свої коаліції національною єдністю, якісь там універсали, які за декілька хвилин усіх об’єднали. Насправді це досить тривалий історичний процес, який вимірюється роками, над яким пильно працюють без винятку усі, починаючи від маленького до великого, в незалежності від соціального становища і майнового стану. Ну здавалося б, який внесок у створення національної єдності можемо внести ми, якщо ми не перебуваємо у сфері державного апарату, не є керівниками підприємств, установ, організацій, а є простою верствою населення, яка прагне вдосконалити своє життя. Сказати, що все дуже просто надзвичайно нелегко, проте коли кожен поміркує над тим у якій формі можна донести до населення ідею про права людини, про національну свідомість та культурну самобутність, обов’язково зрозуміє, що його праця і наполегливість дасть вражаючі результати. В майбутньому це виступить як засіб заохочення для творення і розробки нових концепцій, які будуть ставати визанчальним фактором для оточуючих і по мірі можливості ні для кого не не виявлятися ворожими чи непристутимими. Сподіватися і надіятися на краще ми маємо повне право, проте творцями власної долі ми є самі. І нехай кожна свідома особа, яка заклопотана в буденних справах, хоча б на мить дасть собі задуматися над тим, що вона зробила для національної єдності, для загальнодержавного добробуту, для своїх свої родичів, знайомих, близьких. Дотримання позиції єднально-національного характеру повинно становити приорітетне місце в усіх сферах суспільного життя,домінувати на роботі, на навчанні, вдома, в дружньому колі віддданих друзів.

Ще при встановленні незалежності, на території України не спостерігалося єдиної точки зору стосовно того, чи варто залишатися у складі СРСР чи дійсно стати цивілізованою європейською державою світового зразка. Цей період, є періодом, коли почала з’являтися на світ сучасна молодь, підлітки, тобто особи, які народились у вільній країні. Тому саме на них покладено обов’язок сприяти розвитку сучасної держави, адже це є покоління нової генерації, нових прогресуючих ідей, які є дуже передовими в наш час. Збоку держави необхідним буде відповідна допомога творчій молоді, яка представлена інтелектуальними та ерудованими особами, які можуть внести значний внесок у процвітанння та консолідації суспільства. Необхідним повинна стати співпраця східного і західного регіонів, використання сучасних здобутків науки та застосуванння їх у практичній сфері. Не потрібно зводити до ненависті той факт, що існують певні розбіжності між Кримом і Львовом, Тернополем і Донецьком і т.д. Також проблема, що стосується мовного питання, яке на жаль є інструментом у руках політиків перед виборами, потребує нагального вирішення та достатнього законодавчого врегулювання. Питання релігійне я вважаю не досить суттєве, адже у нас на відміну від мусульманського світу(сунітами і шиїтами) не існує практично розходжень між християнами(католиками,православними), та існує відсутність громадянських конфліктів на релігійному підгрунті. Спільним є те, що на об’єднує єдина територія, єдине законодавство, єдина відповідальність перед Богом та власною совістю. Сьогодні перед нами постала унікальна нагода для створення дієвого механізму реалізації своїх прав та обов’язків. Жодної хвилини не потрібно витрачати на дурниці, на суперечки та безсмилові балачки, єдине, що потрібно- активно діяти, йти вперед до прагення кращого майбутнього. Поступаючись усім своїм набутим життєвим принципам, нам доведеться пройти скрізь важкі випробування, протоптати той тернистий шлях не дивлячись назад, але враховувати зроблені помилки та недопускатти більше їх. Консолідація і взаємопорозуміння – це шлях, за допомогою якого ми збудуємо сильну країну, яка уже не буде лише країною розбрату і ненависті, бідною і знедолненою, а буде сильною конкурентноспроможною державою, державою, думку, якої будуть враховувати на світовій арені та у міжнародних об’єднаннях країн, які об’єднуються заради досягнення спільної мети. Родючі землі, умілі руки, творчий інтелект населення, умови для розвитку для розвитку народного господарства – усе це наше українське, власне, те чого ніколи нікому не віддамо. Підсумовуючи вищескзане, хочеться додати те, що на початках не все буде вдаватися і безперечно будуть з’являтися певні труднощі. Проте як говорить латинське прислів’я “Omne initium difficile est”, що у перекладі означає « Всякий початок тяжкий».


Коментарі:

Коментарі  

 
#2 Х 28.04.2007, 01:03
:-) :D ;-) 8) :P :sigh: :zzz :eek: :roll: :-? :cry: :sad: :-x
Цитата
 
 
#1 bigfan 03.04.2007, 20:04
Скільки би ми не говорили про об’єднання України, його ще скоро не буде, про що лишній раз переконують останні дії наших політиків.
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

 

Реклама