Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 49 гостей на сайті

Реклама

МИ ПРИХОДИМО У СВІТ, ЩОБ ЗАЛИШИТИ ПРО СЕБЕ ПАМ’ЯТЬ

Мандруючи стежиною життя, ми зустрічаємо різні перешкоди. Кожен день приносить багато випробувань, через які людина не спить ночами. Тоді часто задумуємось над своєю долею, з наших уст докором лунають болючі запитання, а з очей, наче краплі дощу, ллються солоні та гіркі сльози...

Довга пауза... Мимоволі, думками повертаюсь у так любе для мене дитинство. Пригадую собі, коли ще маленьким дитям бігала по зеленій травичці, шукаючи коника-стрибунця, щоб погратися з ним. В той же час матуся задумливо говорила про ще не знані мною дороги. Ці слова червоними і чорними кольорами закарбувались назавжди у серці дитини. Напевне, так воно і є. Адже сьогодні, коли я задумалась над своїм минулим, повірте, знайшла ті дороги, які вже пройшла.

Перша дорога - дорога до храму. Немов чистенькими хвилями ріки вливаються у забуті думки ті дні, коли бабуся лагідно за руку вела мене до церкви. Золотом записувались на «життєвім папері» слова, сказані священиком. Зтією наукою я йшла до школи. Там, біля молодих яворів та довгих коридорів, моє життя приборкувала наука. Перша вчителька стала найкращим порадником і критиком, вона вчила мене поважати старших, всім прощати заради добра,щоб іти правильним шляхом у майбутнє. Я вважаю, що це друга дорога, яку я пройшла.

Третя - до предківських могил. Кожного року згорає по мільярду свічок, поставлених на могилах волелюбних воїнів УПА, січових стрільців, інших борців, полеглих за кращу долю України та на могилах своїх родичів. Несу і я у юній руці свічку, яка палає вогнем любові до всіх тих, хто відійшов у вічність, повільно скапують воскові крапельки, символізуючи мої сльози співчуття.

Четвертою дорогою я зараз іду. На ній стараюсь робити все із добром та любов"ю до ближнього.

Одразу ж із глибини думок вривається запитання: для чого все це роблю, навіщо мені всім цікавитись, коли можна просто жить? Через декілька хвилин одержую власну відповідь: ми приходимо у світ, щоб залишити про себе пам’ять. Так... Саме так відповість кожна свідома людина. Наш народ згадує багатьох поетів, письменників, адвокатів, науковців і просто знайомих людей, таких як: Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський, В.Чорновіл, Назарій Яремчук, В.Івасюк та ін.

Запитаймо себе: чи заслужили вони цю славу поганими вчинками? Ні! Їхні діла знаходяться на найвищих вершинах братолюбства і миру.

А що залишимо ми після себе? Не гаймо часу, творімо добро! Ці слова можна продовжити римовими рядками:

Завтра тебе не буде

Більше на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди:

добрі, ласкаві і злі.

То ж дбаймо про те, щоб залишилася приємна згадка після нас. А це зробимо тільки добре прожитим життям.

Задумаймося!



Коментарі:

Коментарі  

 
#5 РІО 09.06.2007, 23:42
Людина живе - щоб гідно померти! А хто піде на похорон до комуніста?
Цитата
 
 
#4 bigfan 21.04.2007, 14:28
Релігія-релігіє ю, а до чого тут націоналізм? Якщо він в душі, ним керувати важко
Цитата
 
 
#3 Shtyk 19.04.2007, 17:30
Супер! нема шо добавити...
Цитата
 
 
#2 НечайМічурін 19.04.2007, 17:24
Блін, ідея класна(можна сказати вічна -людинолюбствоі гуманізм) але до чого тут УПА, до чого тут інші міфілогеми? до чого тут релігія і націоналізм -- це ж найдешевші речі якими можна керувати громаськими думками і настроями і цим успішно користуються всі боженьки які зверху?
:-? і що тут задумуватись треба діяти.
Пізно вже задумуватись.
творчих звершень :-)
Цитата
 
 
#1 pashko 18.04.2007, 18:22
Супер! Ліля, чекав від Тебе творів і, нарешті, дочекався. Дякую! Щасти Тобі!
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

 

Реклама


Стоимость путевки во францию, автобусные экскурсионные туры во францию www.tui.ru.
Утилизация старой мебели вывезти старую мебель hlamovozov.ru.